WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини - Реферат

Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини - Реферат

Реферат на тему:

Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини

Проблема словотворчих можливостей слова є однією із найважливіших в теорії словотворення. На сьогоднішній день є актуальними дослідження дериваційного потенціалу лексико-семантичних груп слів різних частин мови, про що свідчать праці, які присвячені цьому питанню. Зокрема, Н.Юсупова [18], З.Резанова [13], Л.Денисюк [7], І.Пугачов [12], Н.Давидова [5] та ін. досліджували словотвірну спроможність різних структурно-семантичних груп іменників в російському мовознавстві.

Дослідники наголошують на тому, що "для повного опису словотвірної системи мови необхідно виявити класи слів, які мають одну і ту ж типову парадигму. Це дозволить встановити, які ознаки є релевантними для визначення дериваційних валентностей слова, і дасть можливість розподілити весь словниковий склад мови за його словотвірним потенціалом" [Земская 1975].

Комплексною одиницею словотвору, яка дає змогу вивчити словотвірний потенціал різних класів твірних слів, є СП, яку більшість дериватологів розглядає як сукупність похідних, що мотивуються тим самим твірним і перебувають на одному ступені похідності.

В українській мові напрацювань такого типу небагато. Словотвірні парадигми іменників на позначення певних тематичних груп досліджували О.Микитин [11], О.Скварок [14;15], Р.Бачкур [1].

Словотвірний потенціал іменників залежить від певних чинників. Найбільш загальні тенденції, які є спільними для словотвору різних класів слів, сформулювала О. Земська: "Спостерігаються такі загальні закономірності в будові словотвірних парадигм різних частин мови: 1) у слів, які вживаються часто, словотвірні парадигми багатші, ніж у слів рідковживаних; 2) у слів нейтральних словотвірні парадигми ширші, ніж у слів стилістично забарвлених; 3) у слів, що мають вільну сполучуваність, словотвірні парадигми ширші, ніж у слів, що мають обмежену сполучуваність; 4) у слів, які стосуються цілеспрямованої діяльності людини, сфер, важливих для життя людини, словотвірні парадигми ширші, ніж у слів, що називають явища іншого ґатунку" [Земская 1982 : 16].

Але чинники, що впливають на словотворчу спроможність різних класів твірних слів, не обмежуються вказаними. Ґрунтовніша характеристика твірних та похідних вказаної семантики дасть змогу повніше виявити ці чинники.

Тематична група "частини тіла", що традиційно виділяється в лексико-граматичному розряді іменників, до цього часу не була предметом спеціальних досліджень в українському мовознавстві на предмет їхньої словотвірної спроможності, тому й заслуговує на увагу.

Усі слова, які належать до лексико-тематичної групи "частини тіла", можна поділити за такою характерною ознакою, як "обов'язковість – необов'язковість" [Юсупова 1980 : 14]. Слова, які називають необов'язкові частини тіла (вуса, борода) і слова, які називають обов'язкові частини (рука, нога, серце, вухо, губи, ніс) розрізняються дериваційними можливостями. Суспільною практикою доведено, що частини тіла із ознакою "обов'язковість" забезпечують людині повноцінне життя (пор. фразеологізми накласти головою, молотиязиком, колотиочі, мулятинасерці, триматипідп'ятою), це й спричиняє високу продуктивність дериватів, які позначають обов'язкові частини тіла.

Предметом нашого дослідження стала дериваційна спроможність іменників на позначення частин тіла, зокрема на позначення внутрішніх органів. Під внутрішніми органами ми розуміємо складові частини тваринного, рослинного та людського організму, які мають певну будову і виконують одну або кілька певних функцій.

Предметом аналізу стали СП 21 твірного на позначення внутрішніх органів людини, які важливі для життя кожного: серце, нирка, селезінка, легені, кишка, шлунок, міхур, пузир, пухир, перикард, сечовий міхур, печінка, простата, матка, панкреас, яєчник. Крім цих слів, словник подає діалектні трунок, утрунок, ковблик (ковбик), слизень, коса. В окрему групу виділяють деривати-синоніми із загальною семантикою: печінки, нутрощі,середина, тельбухи, потрух(потрох), бебехи, бельбахи (бельбухи), нутро, бабешки, подріб, почки.

Від даних твірних утворено ряд похідних різної частиномовної належності, зокрема іменники, прикметники, дієслова та прислівники, що зумовлює чотиризонну структуру СП.

Субстантивна зона представлена великою кількістю дериватів, похідні-іменники утворюються майже від кожного твірного слова.

Субстантивна зона включає такі модифікаційні значення:

1) демінутивність, яку супроводжують зменшено-пестливі нашарування в семантиці;

2) подібність.

Загальну словотвірну семантику мутаційних відменникових субстантивів у дериватології визначають як "носій предметної ознаки". У межах цього СЗ ми виділяємо такі часткові лексико-словотвірні значення:

а) хвороба, яка вражає те, що названо твірним;

б) ліки, що виготовлені з того, що названо твірним;

в) частина того, що названо твірним;

г) особа, хвора на те, що названо твірним;

г) лікар, який лікує те, що названо твірним;

У субстантивній зоні найбільш поширеним є значення "демінутивності". Похідні із цим значенням є майже у кожній СП. Найбільша кількість демінутивів утворюється від слова серце (серденько, серденя, сердечко). Від твірних кишка,міхур, пухир, шлунок, печінка, матка утворюється по одному демінутиву (кишечка, міхурець, пухирець, шлуночок, печіночка та маточка). Демінутив пухирець є зменшено-пестливим варіантом до твірного міхур, а похідне шлуночок, крім того, що є зменшено-пестливим варіантом до шлунок, виступає ще й із таким значенням: "частина порожнини серця, яка регулює рух крові по кровоносній системі". Метафоричне перенесення спостерігаємо у слові маточка: похідне позначає не зменшено-пестливий варіант до слова матка, а центральну частину квітки, що є жіночим органом її розмноження. Характерною особливістю реалізації значень демінутивів слова серце є більша глибина семантичної позиції, ніж в інших іменниках. Наприклад, серце – серденько, серденя, сердечко.

Особливості творення деяких дериватів на позначення внутрішніх органів зумовлені також семантикою твірних, зокрема розвитком у їх структурі символічного компонента. "Образно-символічні значення, що ґрунтуються на народних уявленнях про добро і зло, гідність і підлість, пристойне й непристойне й інші етично-моральні цінності, передає широке коло слів-понять, прямо чи опосередковано зумовлених людським чинником. Носіями відповідних символічних категорій виступають, зокрема, назви, що так чи так характеризують людину, її зовнішні ознаки, внутрішню будову тощо" [Кононенко 1996 : 168]. Таким чином, уже в самій семантиці твірного-символу є протиставлення "гідність-підлість", "добро-зло", "пристойне-непристойне".

Символічні напластування, які детермінують словотворчу поведінку, поширені серед назв внутрішніх органів. Із назв внутрішніх органів найбільш широко використовується в національній символіці слово серце. "Образ серця як вмістища почуттів, настроїв, переживань, а відтак і самої душі зрештою відповідає самій ментальності українців із властивими їм рисами підвищеної чутливості, емоційності, меланхолійності тощо" [ Кононенко 1996 : 172].

Очевидно, що ці символічні компоненти і є причиною утворення низки демінутивів від твірного серце, які вживаються переважно в складі звертань, звичайно на позначення любовних почуттів або доброзичливого ставлення до рідних, дітей, близького друга тощо (пор. "Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько" (нар. пісня).

Наявність великої кількості похідних від твірного серце зумовлена також розвитком метафоричних перенесень у даному слові. Наприклад, гарячесерце, великесерце, кам'яне серце та под.

Непродуктивними є утворення із СЗ "подібність". Від слова міхур утворюється один дериват міхурник, плоди цієї рослини схожі на здуті боби (міхурці). Похідне печіночник має значення "рослина відділу мохоподібних". Ця назва зумовлена схожістю за формою чи кольором на печінку. Абстрактне значення похідного серцевина утворюється від переносного значення слова серце "головна, найважливіша частина, центр чого-небудь"


 
 

Цікаве

Загрузка...