WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модифікація фразеологічних одиниць та їх авторська структурно-семантична варіативність (на матеріалі романів В. Барки „Жовтий князь та „Рай”) - Реферат

Модифікація фразеологічних одиниць та їх авторська структурно-семантична варіативність (на матеріалі романів В. Барки „Жовтий князь та „Рай”) - Реферат

Реферат на тему:

Модифікація фразеологічних одиниць та їх авторська структурно-семантична варіативність (на матеріалі романів В. Барки „Жовтий князь та „Рай")

На стику основних рівнів мови (фонологічному, морфологічному, лексико-семантичному, синтаксичному) внаслідок їх тісної взаємодії виникли так звані проміжні рівні – морфонологічний, словотвірний та фразеологічний. На особливу увагу заслуговує останній, тому що він становить цілісну семантико-структурну систему, одиниці якої об'єднані за певними типологічними ознаками: семантична цілісність, відтворюваність у комунікативних процесах (усному та писемному мовленні) та розчленована (надслівна) будова. Загальновідомо, що фразеологізми є предметом вивчення фразеології. Передумови зародження фразеології як науки заклав ще в ХІХ ст. український лінгвіст, літературознавець, фольклорист, етнолог О. Потебня, але як окремий мовознавчий розділ вона сформувалась у 40-х роках ХХ ст. Її становлення пов'язане з ідеями французького вченого Ш. Баллі, з дослідженнями Є. Поливанова, С. Абакумова, В. Архангельського, О. Куніна, Л. Булаховського, В. Виноградова. Останньому належить найбільш детермінована класифікація стійких словосполучень за критерієм семантичної мотивованості їх компонентів (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення).

Системний підхід до вивчення фразеологізмів, який набув визнання наприкінці 50-х років ХХ ст., передбачає аналіз з погляду їх полісемантичності, варіативності, здатності перебувати між собою в антонімічних та синонімічних відношеннях, виконувати певні синтаксичні функції. Варіативність фразеологізмів, їх модифікації є досить вивченим питанням у мовознавсті (про що свідчать лексикографічні видання). На жаль, поза увагою мовознавців та літературознавців часто залишаються або лише тезисно розглядаються фразеологізми у мові художньої літератури. Це є досить цікавий з погляду науковості (та й звичайного побутування) аспект аналізу фразеологічних одиниць, бо є своєрідним художнім прийомом, що забезпечує емоційно-інтелектуальний ефект літературного твору.

У філософській науці фразеологізми як цілісний розряд належать до особливих засобів пояснення сприйняття світу людьми певної історичної епохи – так званий рівень "здорового глузду". Саме фразеологічні одиниці забезпечують лаконічність, чіткість у характеристиці певної ситуації. Наприклад, фразеологізм душа не лежить вичерпно передає психічний стан людини, і зовсім необов'язково вдаватися після цього до пояснень типу "не маю інтересу, прихильності, симпатії і т. ін. до кого-, чого-небудь; не подобається хтось або щось".

Безперечно, цю світоглядну ознаку фразеологізмів враховує письменник, використовуючи у творах: чи у випадку прямого, традиційного використання фразеологічних одиниць, чи в процесі їх структурно-семантичної трансформації. Більший стилістичний ефект мають новостворені, індивідуально-авторські, оказіональні сталі словосполучення, оскільки "в кожному мікроконтексті всі фразеологізми виступають дієвими домінантами експресії, сприяють образності, дохідливості мовлення" [Свердан 1999: 15].

Індивідуально-авторські фразеологізми належать до різновиду неологізмів, часто їх називають редукцією, еліпсисом, фразеологічною деривацією, усіченням. Останнє найменування є досить доречним, адже найчастіше авторська модифікація фразеологічних одиниць полягає у відкиданні окремих компонентів фразеологізму, додаванні так званих "своїх" слів, в об'єднанні кількох "урізаних" автором стійких словосполучень. "Розкриття проблеми усічення фразеологізмів розширить межі стилістичного використання цих національно-самобутніх мовних засобів..., позаяк усічення більшості елементів у складі фразеологічних одиниць полегшує проникнення до них нових компонентів і сприяє контамінаційному об'єднанню компонентних складів кількох фразеологізмів, тобто зумовлює створення індивідуально-авторських виразів" [Свердан 1999: 15].

Прикладом доцільного використання традиційних та утворення оказіональних фразеологізмів може бути прозова спадщина Василя Барки (романи "Жовтий князь" та "Рай"). Усталені мовні звороти, які вживає автор, передають народне сприйняття трагічних історичних подій: проведення колективізації, голодомору в 1932-1933 рр., духовного та фізичного геноциду, трагедії Великої Вітчизняної війни тощо. Письменник за допомогою фразеологічних конструкцій передає насамперед світовідчуття українських селян та інтелігенції.

В. Барка вживає традиційні фразеологізми в їх усталеному значенні. Наприклад:

  • "Ще не світ і не зоря, прокинулись! – безсонні, бо голод будить" [Барка 1991: 175]. Лексичне значення виділеного фразеологізму "дуже рано", синонім до нього – "до світ сонця";

  • "За ними (селянами), на п'яти набігаючи, – бригадники" [Барка 1991: 49]. Семантичне розшифрування цієї фразеологічної одиниці подвійне: "наступати / рідше наступити на п'яти (рідко на горло, на хвоста) – 1. Тільки недок. Наздоганяючи, переслідуючи, йти рухатися і т. ін. Дуже близько від кого-небудь. 2. Добиватися таких же успіхів, досягнень і т. ін., як хто-небудь інший; не поступатися кому-небудь у своїх досягненнях, успіхах і т. ін." [Фразеологічний словник 1993: 536];

  • "Скандал!.. Світила медицини, і поруч ворожка; у світил дуба дають, у ворожки піднімаються з одра" [Барка 1953: 16]. Традиційно усталені словосполучення вступають у цьому реченні в антонімічні відношення: "дати дуба, зневажл. 1. Померти чи загинути (Говорила стара, поки й дуба дала (Укр. присл.)). Синоніми: біс узяв, віддати Богу душу, дідько взяв. 2. Припиняти своє існування" [Фразеологічний словник 1993: 221]; "на смертному одрі (ложі) (уроч. одрі). 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. 2. Помираючий, померлий" [Фразеологічний словник 1993: 448];

  • "А на Чикові за тиждень загоїлось, як на собаці" [Барка 1953: 13]. У "Фразеологічному словнику української мови" це порівняння має значення "дуже швидко", але у письменника воно має негативну конотацію, оскільки йдеться про злочинця.

Але наявні у творах В. Барки й індивідуально-авторські фразеологізми, оказіональні, які утворені шляхом усічення стійких словосполучення та додаванням до них своїх лексем, що, безперечно, підсилює художній ефект. Наприклад: " ...Старий Гонтар уже на столі; жінки плачуть"...[Барка 1991: 108]. У фразеологічному словнику української мови маємо таку сталу лексему: "лежати на лаві (на столі) – померти, бути покійником" [Фразеологічний словник 1993: 419]. Очевидно, письменник навмисне опустив дієслівний компонент, щоб підкреслити весь динамізм ситуації.

Іншим прикладом оказіонального вживання фразеологізмів є: "Кров схолонула в серці: Лихо знов!" [Барка 1991: 49]. За цим фразеологізмом закріплене таке лексичне значення: "кров холоне (крижаніє, застигає і т. ін.) / захолола (застигла і т. ін) у жилах – кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін." [Фразеологічний словник 1993: 400]. Маємо заміну словоформи "в жилах" на "в серці". Джерело такого стилістичного прийому потрібно шукати у світоглядних орієнтирах письменника: він як продовжувач традицій "філософії серця" особливу увагу приділяв серцю, ймовірно, у цій фразеологічній конструкції заміна слів є тому виправданою.

Loading...

 
 

Цікаве