WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → "Гуцульщина" Володимира Шухевича в оцінці Івана Франка - Реферат

"Гуцульщина" Володимира Шухевича в оцінці Івана Франка - Реферат

Друга частина, що представляє різні ремесла та трудові операції, надзвичайно багато та інструктивно ілюстрована; а втім, ілюстрації супроводжують текст усюди; У першій частині передусім варті уваги ілюстрації гуцульського костюма. Менш доцільним є розпорошення традиційного матеріалу (пісень, народних вірувань, звичаїв і т.д.) в описах чисто технічного характеру, так, приміром, рибацьких забобонів при описі рибальського знаряддя (ІІ, 224-226), розповіді про Попадю при зображенні життя пастухів (ІІ, 219-221), тут же і вівчарських пісень досить різнорідного змісту, який здебільшого не має нічого спільного з життям вівчарів (ІІ, 197-205 і 217-218). Взагалі систематика та послідовність окремих частин залишає бажати дещо кращого.

Розділ ІХ, пункт 4 (Частина ІІ, С. 191) описує добування "живої ватри" (тертям); на жаль, нам бракує тут ілюстрації. Опис звучить так: "Старший пастух (ватаг) застромляє в обидва кінці розколеного патика по шматочку добре приготовленої губки. Один кінець цього патика він припирає до одвірка стаї, інший – до колоди, яку сторчма притримує пастух. Таким чином дерев'яний патик займає горизонтальне положення. Ватаг двічі обмотує його ременем, потім бере за один "хвіст", третій пастух береться за другий хвіст, і вони починають поперемінно тягнути; губка треться до одвірка і до другої колоди та починає тліти, доки не піде дим. Це є жива ватра. Як тільки вона покажеться, звертаються всі присутні до сходу сонця, клякають і промовляють услід за ватагом Отченаш, після чого ватаг каже: "Як допоміг ти мені, Боже, цю живу ватру розпалити, так поможи мені її й згасити". Ця ватра повинна горіти ціле літо, поки отара пробуває на полонині, і не сміє погаснути; у вогнищі також постійно горить стара підкова як захисний засіб від граду. "Жива ватра", так пояснював нашому авторові один пастух, "дуже добре на худобу і для людей; дичина чує її запах і не зважується нападати ні на худобу, ні на людину. Відколи люди стали розпалювати ватру тими чортовими сірниками, від того часу маємо падіж на худобу, ведмідь її роздирає, прийшли великі податки, люди зубожіли, Бог їх не благословить" (ІІ, 191).

Третя частина майже повністю присвячена традиціоністиці, за винятком одного малого розділу (ІІІ, 69-77), де описані гуцульські музичні інструменти, і якого не завадило би помістити у другій частині. Гідний уваги тут детальний опис гуцульського весілля (С. 11-68); цілком новим є зображення звичаїв при смерті та похованні, як і різнорідні ігри при померлих, і, врешті, збірка пісень та музики, покладених на ноти проф. Філаретом Колессою. Гуцули, взагалі-то, менш охочі до співу, ніж інші русини, та й пісні їхні виконуються у більш монотонній, близькій до речитативу, манері. Найбільше місця у цій частині (С. 111-240) займає збірка гуцульських народних пісень, загалом 360 номерів. Та, незважаючи на багато безперечно цікавих номерів, ця збірка, на жаль, не є ні повною, ні якось науково упорядкованою, ні відредагованою відповідно з загальноприйнятими для таких публікацій принципами. Уже в самому розподілі: коломийки, співанки, жовнярські співанки та поетичні оповідання, – можна помітити відсутність якоїсь чіткої провідної думки. Коломийка – це не окремий вид пісень, а лише конкретна форма: римований дворядковий вірш, кожний рядок якого має по чотирнадцять складів з цезурою після восьмого складу, або, виразивши у цифрах, 2 (4+4 || 2+2+2), і у цій формі витримані майже всі гуцульські пісні (у нашій збірці виняток становлять лише №№ 13, 14, 16, 17 і 18, які явно не гуцульського походження), так що перша рубрика повністю фіктивна, бо всі справжні гуцульські пісні (крім весільних пісень) виключно коломийки.

А що повинна означати друга рубрика – співанки? Хіба інші пісні не співанки? Так само не визначена і рубрика "Поетичні оповідання". Гуцульська поезія переважно епічна; а все те, що можна було б відшукати з ліричних пісень серед гуцулів (проф. Шухевич знайшов дуже мало), можна означити як імпорт з низин. Найцікавішим у цих народних піснях є, з одного боку, залишки давніших опришківських пісень (у Шухевича – жовнярські співанки (І, С. 172-184) і їх варіанти (відділ 4, № 33, С. 220-222; відділ 4, № 21, 22, 23, 31, 32, 34, 35, 36, 37) та пісні про зовсім сучасні події (смерть імператриці Єлизавети) і про живих, усім відомих осіб з найближчої околиці (№ 48 про ще сьогодні живого війта з Жаб'єго) або про інших осіб, таких як руський митрополит Сембратович (відділ 2, № 23). Надзвичайно цікаві початкові та кінцеві строфи у таких піснях, де вказуються імена авторів або ж привід до складання пісні. "Дівчата при обробці кукурудзи почали між собою говорити, як нам зложити пісню про імператрицю", – так починається пісня про смерть імператриці Єлизавети (відділ 3, № 14). "Зозуля кувала на сухому клені; Усе це щира правда, щоб я був так здоров", – щиросердно запевняє автор однієї пісні (відділ 4, № 39). "Хто так гарно зложив цю співаночку", – запитує співак у відділі 4, № 43 і відповідає: "це Анна і Палагна, яких любив Андрій" (герой пісні) (С. 234). "Хто зложив цю пісню про Дмитра (війта в Жаб'єму)? Це Федір Химчак, бодай же він довго жив", – говориться в кінці № 48. У № 10 авторкою пісні названа сестра героя (С. 197). Ще цікавішим є закінчення № 8: "Хто зложив цю пісню про Даньчука? Це Маріка Цупцуріка, дідько би в ній ожив! Нащо вона зложила про нього таку співанку? Спересердя на Ґерманку, яку вона заскочила з Павлом (своїм чоловіком), і спересердя на Юру, що вкрав її масло".

    Література

  1. Мороз М. Зв'язки Івана Франка з Австрійським народознавчим товариством. Маловідома рецензія на працю Володимира Шухевича "Гуцульщина" // Записки Наукового товариства імені Шевченка.– Львів, 1992.– Т. ССХХІІІ.– С. 271-283.

  2. Окрім рецензії на "Гуцульщину" В. Шухевича, в австрійському народознавчому журналі "Zeitschrift fr sterreichische Volkskunde" були надруковані ще такі праці Івана Франка: "Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland" ("Етнографічна експедиція на Бойківщину") та "Das lteste rutenische Volkslied" ("Найстарша українська пісня"). Усі вони перекладені і вміщені у Зібранні творів Івана Франка в 50 томах.

  3. Zeitschrift fr sterreichische Volkskunde.– Wien, 1902.– VIII. Jahrgang.– V. Heft.– S. 199-214.

  4. Листування М. Габерляндта з І. Франком розглянув М. Мороз у вищезгаданій статті "Зв'язки Івана Франка з Австрійським народознавчим товариством. Маловідома рецензія на працю Володимира Шухевича "Гуцульщина".

  5. Piger Franz P. Zur Pflege der Volkskunde in sterreich // Zeitschrift fr sterreichische Volkskunde.– Wien u. Prag, 1896.– II. Jahrgang.– S. 85-92.

  6. Згадаємо, для прикладу, навіть самі назви наукових праць та серійних видань: "Матеріали до українсько-руської етнології", "Історія України-Руси" М. Грушевського, "Огляд українсько-руської народної поезії" Ф. Колесси та ін.

  7. Гнатюк В. Українська народна словесність.– Відень, 1916.

  8. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич.– Верховина, 1997.

  9. І. Франко називає рік, у якому О. Барвінський подав на розгляд п'ятих загальних зборів Товариства імені Шевченка у Львові лише проект зміни статуту товариства. Реорганізація Товариства імені Шевченка у Наукове товариства імені Шевченка з відповідними змінами у його статуті та програмі діяльності була остаточно затверджена у 1892 р. на шостих загальних зборах товариства.

  10. Низка зазначених тут матеріалів ("обряди церковні") дійсно увійшла до четвертої частини "Гуцульщини", інші, зокрема "гуцульська космогонія та демонологія", "збірка традицій і казок" – згодом були вміщені у п'ятій частині праці. Наприкінці цієї частини В. Шухевич подав також словничок незрозумілих слів з поясненнями, який в оригіналі рецензії був помилково названий "словник юридичних виразів".– А.В.

Loading...

 
 

Цікаве