WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → "Гуцульщина" Володимира Шухевича в оцінці Івана Франка - Реферат

"Гуцульщина" Володимира Шухевича в оцінці Івана Франка - Реферат

Далі І. Франко перейшов до огляду окремих моментів зі змісту трьох надрукованих на той час частин "Гуцульщини". Зокрема, дає цікаве пояснення назви гори "Прислоп", "Присліп", що досить часто трапляється у Карпатах і вказує на сліди давнього мисливства; уточнює межі поширення лососевих у карпатських водоймах; розкрив деякі недоліки у статистичних дослідженнях краю. Щоб ознайомити німецькомовного читача з окремими цікавими звичаями гуцулів, І. Франко переклав німецькою мовою розповідь про добування "живої ватри" й обрядові дії, що супроводжують це величне полонинське дійство, яким розпочинається "веснованє".

У методологічному плані важливими є зауваження І. Франка щодо систематизації та упорядкування фольклорно-етнографічного матеріалу у праці В. Шухевича. Рецензент позитивно оцінив велику кількість використаних у монографії ілюстрацій, їх інструктивність, особливо в описах гуцульських костюмів, у зображенні гуцульських промислів тощо. Менш доцільним є розпорошення творів усної народної словесності в описах різноманітних ремесел, занять гуцулів (наприклад, рибацьких вірувань в описі рибальського знаряддя; вівчарських пісень, а також переказу про полонину Попадю у змалюванні життя пастухів на полонині). Серйозні зауваження висловив І. Франко до збірки гуцульських пісень та мелодій, яку В. Шухевич умістив у третій частині "Гуцульщини": "Незважаючи на багатство безперечно цікавих номерів, ця збірка, на жаль, не є ні повною, ні якось науково упорядкованою, ні відредагованою відповідно з загальноприйнятими для таких публікацій принципами" [3, c. 209-210]. Брак чіткої системи упорядкування народнопісенного матеріалу передусім відбився на його класифікації. Усі гуцульські пісні В. Шухевич без будь-якого наукового обґрунтування позділив на чотири види: коломийки, співанки, жовнярські співанки та поетичні оповідання. Недоліком, який не дає підстави назвати збірку В. Шухевича у повному розумінні науковим виданням, є й те, що у ній не наведено варіантів пісень, немає повної паспортизації фольклорного матеріалу, наукових коментарів. Аналізуючи збірку, І. Франко вказав також на деякі цікаві особливості гуцульського пісенного репертуару (збереження у ньому залишків давніх розбійницьких пісень, побутування творів про зовсім сучасні події, про ще живих людей та ін.). Тут же він переклав німецькою мовою кілька зразків характерних для гуцульських пісень композиційних елементів (зачинів та кінцівок, у яких вказано імена авторів або причина появи пісні).

На перший погляд видається, що рецензія І. Франка на таке помітне явище в українській етнографії, як "Гуцульщина", була занадто прискіпливою, а опублікована, окрім того, у чужоземному виданні, могла створити негативне враження як про саму працю, так і про українську народознавчу науку загалом. Однак це не так. Перед нами – природна реакція на появу нового наукового дослідження, цілком об'єктивна рецензія, яка є свідченням високого рівня розвитку тогочасної української народознавчої науки. Науки, яка вже не "захоплювалася" появою будь-якого писання у своїй галузі, а критично оцінювала усі нові здобутки науково-методологічної думки про традиційну культуру народу, віддаючи належне справжнім досягненням на цій ниві та відкидаючи всілякі спроби профанації науки. І ми можемо впевнено сказати, що "Гуцульщина" гідно витримала це випробування.

З огляду на важливість змісту цієї маловідомої сучасному читачеві Франкової рецензії, цінність й актуальність висловлених у ній міркувань ученого про методологію етнографічно-фольклористичних досліджень вважаємо доцільним навести названу рецензію у точнішому українському перекладі, ніж це було зроблено в уже згадуваній публікації в "Записках НТШ".

Професор Володимир Шухевич. Гуцульщина (Матеріали до українсько-руської етнології. – Matriaux pour l'ethnologie ukraino-ruthne, publi par la Commission ethnographique, t. II,IV,V), Львів, 1899,1901 і 1902, 80, 318 с., 255 с.

Львівське наукове товариство імені Шевченка з часу його реорганізації у 1890 році [9] одним із найважніших пунктів своєї діяльності визначило систематичне збирання, опублікування згідно з науковими вимогами і, нарешті, наукове опрацювання багатих скарбів народної традиції, а також пережитків стародавніх суспільних, культурних і релігійних форм у русинів (українців) в Австро-Угорщині й Росії. Для збирацької та видавничої роботи у 1898 році створено спеціальну комісію, керівником якої спочатку був проф. Грушевський, пізніше посол Барвінський став президентом, а Ф. Вовк (Волков) з Парижа – віцепрезидентом. Роботу відразу ж розділили на дві групи: традиціоністику (такі витвори народної фантазії, як народні пісні, казки, жарти, прислів'я, загадки, заклинання і таке інше) та описову етнографію разом з археологією й антропологією. Для кожної з цих груп було створено спеціальний орган: для першої – "Етнографічний збірник", якого дотепер з'явилося 12 томів, деякі з них проф. Полівка проаналізував та прорецензував також у цьому журналі; для другої – "Матеріали до українсько-руської етнології", досі вийшло 5 томів за редакцією Волкова. В "Етногр[афічному] збірнику", крім менших статей у І, ІІ і V томах, вийшли дотепер такі більші зібрання: Руські народні казки. Зібрав О. Роздольський (Т.І і VII, загалом 77 №№); Народні традиції з Північної Угорщини. Зібрав В. Гнатюк (Т.III і ІV, загалом 140 №№, легенди, новели, казки та анекдоти); Народні анекдоти з Галичини. Зібрав В. Гнатюк (Т.VI, 700 №№); Народні новели й анекдоти. Зібрав О. Роздольський (Т.VIII, 81 №№); Народні пісні з Бач-Бодроґа в Південній Угорщині, зі словацької колонії. Зібрав В. Гнатюк (Т.ІХ, 430 №№); Народні пісні з Ходовичів, села Стрийського округу. З мелодіями зібрав д-р Іван Колесса (Т.ХІ, близько 500 №№, цікавий зразок усього пісенного репертуару окремого села); Руські народні легенди з Галичини. Зібрав В. Гнатюк (Т.ХІІ-ХІІІ, досі з'явився лише ХІІ том з 209 №№, цілість буде обіймати близько 500 №№). У Х томі розпочато видання моєї збірки галицько-руських приповідок; цей том охоплює тільки 2926 №№ (кожна приповідка пояснена та порівняна з іншомовними аналогами); та оскільки моя збірка обіймає близько 30 000 №№, то цілість може зайняти 10 томів "Етн[ографічного] збірника", кожен том по 200 сторінок. Для дальших номерів цього збірника вже підготовлено систематичні колекції давніх різдвяних пісень, епічних пісень (балад та розбійницьких пісень), рекрутських пісень та ін.

Друга серія публікацій – "Матеріали до укр[аїнсько]-рус[ької] етнології" проводиться за аналогічним методом. Тут також маємо менші монографії про різні прояви народного життя (ткацтво, архітектуру, кулінарію, рибальство, гончарство, підготовку та розпис писанок з чудовим атласом), а обік цього системно впорядковану монографію, що готувалася упродовж багатьох років, першу вичерпну роботу про дійсно своєрідний тип людей – гуцулів. Ця монографія повинна складатися з чотирьох частин, три з яких уже вийшли і будуть становити предмет цієї рецензії.

Гуцулами називають жителів крайнього південно-східного закутка Галичини, а також південно-західної частини Буковини та північно-східної частини Угорщини. Серед гірських мешканців цих країв гуцули творять особливий, яскраво виражений тип: вони різняться від інших руських верховинців, приміром, сусідніх бойків, як своїм убранням (замилування до яскравих, здебільшого червоних кольорів та металевих оздоб), так і своєю мовою, що містить досить значні домішки румунізмів, менше мадяризмів, у всьому ж іншому – у словотворі, флексії та вокалізмі – йде своїм власним шляхом. Проте найбільш відмінну прикмету творить їх живий темперамент, велика балакучість та пристрасність, як і зумовлений локальними обставинами весь спосіб життя, своєрідна мішанина примітивного відгінного скотарства та дійсно сучасних віянь індустріального пожвавлення (лісосплав, різні види домашніх промислів).

Проф. Володимир Шухевич (реальна гімназія у Львові), без сумніву, найкращий знавець гуцулів, багаторічний збирач виробів гуцульських домашніх промислів для різних музеїв, узявся опрацювати у цілісній і широко укладеній праці свої більш ніж двадцятилітні спостереження над краєм та людністю цього оригінального куточка землі. У чотирьох частинах (2 томах) його твір повинен охоплювати такі розділи, які заразом можуть дати уявлення про його зміст і план: 1. Фізіографічний огляд краю; 2. Етнологічний і 3. Статистичний огляд; 4. Гуцульське село; 5. Гуцульська оселя; 6. Гуцульська церква; 7. Гуцульське вбрання; 8. Гуцульський харч. Друга частина містить у двох більших розділах опис найважніших занять гуцула, зокрема буденні роботи (праця в оселі з деталізованим описом жорен, обробки конопель та льону, обробки вовни, виготовлення олії, шиття, копання, орання, сінокосу, лісорубства і лісосплаву, вівчарства та скотарства на полонині, рибальства і мисливства). У другому розділі описані окремі галузі домашнього промислу, зокрема, ложкарство та коритарство, бондарство, столярство, кушнірство, ткацтво, гончарство, обробка металу та шкіри, різьбярство. Третя частина, яка недавно з'явилася, містить опис звичаїв і обрядів під час народження, весілля та при похованні гуцула, опис гуцульських музичних інструментів і танців та збірку гуцульських народних пісень. Четверта частина повинна охопити різні питомі гуцулам церковні обряди, гуцульську космогонію та демонологію, збірку традицій і казок, як і словник юридичних виразів [9]. Як бачимо, цей план своєю багатогранністю не вимагає бажати кращого; принаймні він охоплює усе найцікавіше та найбільш характеристичне для спостерігача. На жаль, зауважуємо відсутність змалювання гуцульського світогляду та звичаїв, народних ігор і розваг, родинного та громадського життя і взагалі обрядовості гуцулів, адже така робота вимагає, звісно, іншого методу спостереження та інших засобів, аніж ті, які в той час могли бути доступними для гімназіального вчителя, що живе у Львові.

Loading...

 
 

Цікаве