WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Топоніми Прикарпаття як джерело відновлення потенційної лексики праслов’янського фонду - Реферат

Топоніми Прикарпаття як джерело відновлення потенційної лексики праслов’янського фонду - Реферат

Реферат на тему:

Топоніми Прикарпаття як джерело відновленняпотенційної лексики праслов'янського фонду

Українське Прикарпаття як частина значного Карпатського географічного масиву відіграло важливу роль у становленні українського етно- та лінгвогенезу, на що неодноразово звертали увагу дослідники. Відповідно, актуальними сьогодні є студії з різноманітних галузей, дотичних до вказаної проблематики, і насамперед з порівняльно-історичного мовознавства. У цьому контексті посідає вагоме місце й ономастика, зокрема топоніміка, до якої тепер у наукових колах часто звертаються не за принагідним описом певного матеріалу (наприклад, аналіз тих чи інших структурних формантів, словотвірних моделей топонімів), а як до наукової дисципліни, яка, послуговуючись принципами етимологічного аналізу, відновлює конкретні забуті факти мовної історії.

Предметом нашого розгляду є лінгвістичний аналіз кількох топонімів Львівщини та Івано-Франківщини, який має на меті з'ясувати первинну структуру відповідних географічних назв, відновити (хоча б фрагментарно) їх доонімну семантику й визначити етномовну належність.

Назва Верло позначає рівнину в с. Трійця Радехівського р-ну Львівської області [ОАІУМ]. Аналіз структури мікротопоніма дає змогу співвіднести його з апелятивом врло 'дишель кінного приводу' [ЕСУМ 1: 356]. Укладачі ЕСУМ порівнюють укр. верло зі спорідненими слов'янськими лексемами, як-от: чес. діал. vrlina 'жердина колодязного журавля', болг. върлина 'жердина, тичка', слвн. vrlna 'отвір у тині, дерев'яні ворота', відновлюючи для наведених фактів праформу *vьrlo 'жердина' [ЕСУМ 1: 356-357]. Формальним аналогом укр. верло можна вважати с.-хорв. врло 'круча, скеля' [Речник ІІІ: 65]. Пор. також похідне болг. върлина 'урвище', яке мотивувало семантику основи мікротопоніма Върлина в Пирдопско [Заимов 1959: 135]. Зауважимо, однак, що сема 'жердина' не є первинною для псл. *vьrlo, яке постало на базі і.-є. етимологічного гнізда er-, ускладненого l- розширювачем. Отже, зазначені вище семи зі стрижневим 'жердина' є результатом еволюції первинної дієслівної семантики 'крутити, вертіти' – 'те, що крутить (предмет, явище тощо)' – 'предмет, об'єкт викривленої форми'. Найімовірніше, що апелятив *vьrlo, мотивуючи семантику назви Верло, відбивав сему 'кривизна' як форму навколишнього рельєфу.

Назву гірського пасовища Заподрина (с. Орява Стрийського р-ну Львівськ. обл.; ОАІУМ) можна кваліфікувати (з погляду структури) як За-Подрина (пор. орне поле Подрі; с. Тернавка Стрийськ. р-ну Львівськ. обл.; ОАІУМ) або ж як онімізовану форму географічного терміна *заподрина < заподра 'недоступне місце' [Онишкевич 1: 282]. Однак і в першому, і в другому випадках носієм лексичного значенння є корінь подр(а), етимон якого відновлюємо в колі укр. пдра 'сідало для курей', 'горище', 'полиця під дахом', 'настил', подрина 'жердка на помості', для яких укладачі ЕСУМ реконструюють праформу *podra, *podrъ – деривати з прийменниковим префіксом *po- й коренем *drъ 'дерево', відкидаючи як малоймовірний зв'язок з основою др- 'дерти' [ЕСУМ 4: 477]. На нашу думку, наведені лексеми переконливо ілюструють якраз семантику 'те, що подерте (розділене)' < подерти, подрати (пор. рос. діал. подрать 'подерти'; СРНГ 28: 155). На підримку сказаного свідчать також споріднені (з погляду словотвору) апелятиви, як-от: рос. діал. выдра 'виямка, заглибина' [СРНГ 5: 274] < выдрать, пол. zadra 'кора, що відстає від дерева' [SJP VIII: 66] < zadrać. Отже, для кореневого подра доцільно відновити псл. *podьra < *podьrati. Пор. також структурно-семантично споріднені топоніми Подерть на Волині й Ровенщині < *podьrtь [Шульгач 1998: 215]. Відповідно, *podьra > *podьrina, *zapodьra > *zapodьrina.

На Івано-Франківщині зафіксовано назву мікрооб'єкта Шкляби (гірське узбіччя; с. Лазок Надвірнянськ. р-ну; ОАІУМ). Формально назва Шкляби відображає форму множини від імовірного географічного терміна *шкляба, у якому початковий ш- слід тлумачити як фонетично вторинний до с-, пор., наприклад: діал. (бойк.) шкеля 'скеля', шкала 'прірва, скеля' [Онишкевич 2: 253-254]. Отже, *шкляба < скляба. Лексему скляба можна зіставляти з діал. (гуцул.) клябука (кальбука) 'палиця із загнутою ручкою' [ГГ: 97] < кляб- (кальб-). Морфему кляб- можна інтерпретувати або як первинну, що сягає базового *klęb-, або ж як вторинну (унаслідок метатези) до *kъlb- з урахуванням нерегулярної рефлексації -ъl- > -ал- (варіант кальбука). У першому випадку можливою є реконструкція псл. *sklęba (s-mobile в складі кореня *klęb-), яке справедливо співвідносити (на підставі апофонії ę/Q) з псл. *klQba / *klQbъ (пор. с.-хорв. клуба 'пеньок, колода', 'підйомний пристрій', 'тазостегновий суглоб', укр. діал. клуб 'клубок', 'стегна в худоби') < і.-є. *kl-o-m-b(h)o- [ЭССЯ 10: 75]. Таким чином, для *sklęba можна відновити ймовірну сему *'те, що має вигнуту форму'. У разі етимологізування скляба як скальба < скълба <*skъlba чіткішою виглядає морфологічна структура праформи: *skъl-b-a, де *skъl- < *(s)kel- з базовою семантикою 'гнути, згинати', розширене детермінативом -b-. Отже, реконструйоване *skъlba також відображає стрижневу сему 'те, що має вигнуту форму'. Структурно-семантичний аналіз апелятива скляба як псл. *skъlba знаходить підтримку в колі численних похідних етимологічного гнізда *skъlb-/*kъlb-, проаналізованого у фаховій літературі [ЭССЯ 13: 182-183; Казлова 2003: 51-84].

Для назви гірського верха Щбура (с. Ластівка Старосамбірськ. р-ну Львівськ. обл.; ОАІУМ) не засвідчено ідентичного географічного апелятива. Вважаємо за можливе етимологізувати оронім Щубура в колі місцевої лексики на зразок: укр. діал. (карпат.) щоб 'вершина, маківка', щовб 'стрімка вершина гори', 'скеля', 'місцевість на підвищенні між двома ярами', щомбур 'скеля' [Марусенко 1968: 254]. Наведені апелятиви мають спільну твірну основу щовб- < щолб- (щоб < щоўб < щолб унаслідок абсорбції сонорного л > ў, що є характерним фонетичним явищем у місцевих говірках, пор., наприклад, бойк. кобаник 'грудка (цукру)', кубай 'вузол' [Онишкевич 1: 392] < коўбаник < колбаник; куўбай < кълбай; щомбур < щомб-ур, щомб- < щолб- унаслідок лабіалізації л під впливом наступного б, пор. схоже щодо видозміненої фонетичної структури гуцул. кумбк 'низькоросла смерека', 'пень', перен. 'людина невеликого зросту' [ГГ: 107] < кулбук < кълбук) < псл. *ščьlb-, відновленого в спеціальній літературі [Казлова 2003: 85-86] як структурний варіант до *čьlb- (пор. укр. діал. чолб 'верхів'я гори'; Марусенко 1968: 253), що, відповідно, пов'язане якісним аблаутом із псл. *kъlb- 'щось зігнуте, викривлене' (пор. гуцул. ковбн 'відрізаний шматок дерева', квбок 'т.с.', ковбури 'темні хмари'; ГГ: 97). Підсумовуючи сказане, для ороніма Щубура можна відновити лексему *ščьlbura (у спеціальній літературі праформу *ščьlburъ реконструюють лише на підставі згаданого укр. щомбур; Казлова 2003: 94) – дериват із суф. -ur(a) від основи *ščьlb-.

У результаті етимологічного аналізу топонімів Верло, Заподрина, Шкляби, Щубура продемонстровано методику кваліфікації регіональної онімної лексики насамперед на ґрунті фактичного матеріалу української мови, що дозволило констатувати питомий характер відповідних онімів, а також відновити (передусім на підставі методу внутрішньої реконструкції) потенційні праслов'янізми *podьra / *podьrina, *zapodьra / *zapodьrina, *sklęba / *skъlba, *ščьlbura.

Література

  1. Заимов Й. Местните имена в Пирдопско. София, 1959.

  2. Казлова Р.М. Славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель, 2003. Т.ІІІ.

  3. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов) // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. М., 1968. С.206-255.

  4. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2-х ч. К., 1984.

  5. Шульгач В.П. Праслов'янський гідронімний фонд (Фрагмент реконструкції). К., 1998.

Loading...

 
 

Цікаве