WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Значення слова і контекст: лексична сполучуваність - Реферат

Значення слова і контекст: лексична сполучуваність - Реферат

Яскравим прикладом впливу контексту на значення слова є випадки так званого семантичного зараження (термін М.Бреаля): значення, виражене в словосполученні (інколи і в ширшому контексті), стає елементом значення самого слова, витісняючи інші його значення. Скажімо, слово предать в давньоруській мові мало те саме значення, що і передати, проте 2/3 прикладів, зафіксованиху пам'ятках писемності, мають негативне забарвлення (Іуда передав Христа тощо). А це призвело до того, що слово передать пізніше набуло значення "зрадити", з яким і успадковане сучасною російською мовою [Улуханов 1970: 203-204].

Таким чином розв'язати поставлене питання можна, виходячи лише з антиномії "мова і мовлення". Ті значення, які "відстоялися" в мовленні й увійшли до мовної системи, визначають сполучуваність слова; вживання слова в незвичайному контексті за певних умов може спричинитися до розширення його значення. Тут маємо діалектичну єдність двох процесів: значення визначається потужністю сполучуваності лексичної одиниці, однак його розширення відбувається за рахунок інновацій сполучуваності у разі, коли вони (інновації) генералізуються шляхом масової імітації.

"Слово, – за О.О.Потебнею, – призначене бути посередником між новим сприйняттям і попереднім запасом думки" [Потебня 1989: 127]. Тим самим воно виступає зв'язковою ланкою між попереднім і новим поняттєвим смислом і тим самим нарощує значення. Якщо первинне значення слова узагальнює передусім суспільний досвід і відтворює поняттєвий рівень пізнання, бо ґрунтується на предметно-чуттєвому означенні, то вторинні значення узагальнюють і мовний досвід, тобто відтворюють власне мовний, семантичний рівень пізнання. "Рух значення слова в процесі рефлексійного колективного мислення проходить ступені аперцепції, тобто залежності колективного сприйняття від минулих досвідів, від обсягу знань про предмет і від уміння повернути мовні явища самі на себе. Розмежовуючи в значенні слова, передусім кореневого, поняттєвий смисл і власне лінгвальне значення, усвідомлюємо, що друге виходить із першого" [Жайворонок 1999: 37]. Наприклад, первинне значення лексеми вовк – "хижак родини собачих, звичайно сірої масті" включає суттєві поняттєві ознаки. Ключовим елементом тлумачення є поняттєва лексема-гіперонім: вовк-хижак (як і лисиця, і рись, і куниця). Посередницька роль слова видається універсальною, бо через нього ми усвідомлюємо не лише поняття про той чи інший предмет, а й творчі потенції самої мови, яка породила і слово, й поняття. Нові значення виникають унаслідок "згущення" чуттєвого поняттєвого образу в слові [Потебня 1976: 23] або внаслідок узагальнення мовного досвіду. Чуттєвий образ якогось предмета може асоціюватися з образом іншого предмета, внаслідок чого образ, скажімо, тварини уподібнюється образові людини (ведмідь – "хижа тварина", ведмідь – "незграбна, неповоротка людина"; свиня – свійська тварина, свиня – "неакуратна людина"). Нове значення виникає на основі міфу-порівняння, нового узагальненого поняття, що виникло в колективній свідомості мовців. Водночас мова витворює цілу низку предметних слів на основі, скажімо, назв дій чи ознак, значення яких можна пояснити лише через відсилання до вихідної лексеми, тобто спираючись на внутрішньомовні зв'язки, напр.: вовк (найменування предметності) – вовкуватість (опредметнена властивість за значенням ознаки вовкуватий) [Жайворонок 1999: 38].

Цікаву й корисну наукову інформацію дає контрастивне вивчення зв'язків і співвідношень між прямими та переносними значеннями слів. Кожна мова відзначається оригінальністю в характері лексичних переносів, що є відображенням своєрідного пізнання світу речей. Якщо однакові переноси свідчать про спільні для багатьох чи всіх мов семантичні закономірності, то оригінальні вказують на специфічеість, неповторність національного мислення і відповідно мовного світосприйнятт, пор. укр. селезень "качур" і "намерзлий візерунок на віконних шибках". Переноси значень відбуваються як за суттєвими, так і за несуттєвими ознаками. Тут простежуються і універсальні і ідіолінгвальні особливості.

Специфіка нереферентних слів полягає у тому, що уявлення, які склалися у певній культурі про ту чи іншу нематеріальну сутність, яка стоїть за кожним з таких слів, відображені передусім у мові і можуть виражатися під час аналізу найуживаніших контекстів слова, а не в результаті аналізу властивостей самої реалії, позбавленої матеріальної онтології.

Нарешті, не слід забувати і про національно-культурний компонент лексичного значення як універсальне в ньому нашарування, що відбиває різноаспектні, звичайно унікальні денотативні, сигніфікативні та конотативні ознаки референта, породжені етнокультурною специфікою його сприйняття і відтворення у слові [Бурбак 1986: 56-57; Дяченко 1997: 41]. Зауважимо, що національно-культурний компонент значення включає також національні асоціації, пов'язані з певними словами, які для кожної мови неповторні, однак ніколи не фіксуються в тлумачних та перекладних словниках. Їх поділяють на асоціації, пов'язані з внутрішньомовними чинниками, такими як внутрішня форма слова, дію переносних значень, входження слова в певні словотворчі парадигми, звукові зближення тощо (умовно їх назвемо мотиваційними асоціаціями), та асоціації, пов'язані знаціонально-культурним контекстом у найширшому розумінні. Хоч вони належать до периферії семантичної структури значення слова, однак є дуже важливими для міжкультурного спілкування, оскільки породжують комунікативні перешкоди. Наприклад, для іноземця українські слова верба, тополя, явір всього лише назви дерев, а калина – рослина у вигляді куща. Для українців ці слова передають значно більшу й глибшу інформацію, позаяк мають символічне значення. Саме національні асоціації зумовлюють входження тих чи інших лексем до специфічних для мови порівняльних зворотів (див.:вірні, як лебеді; впертий, як віслюк; хитрий, як лис; голодний, як пес; стрункий, як тополя; міцний, як горіх; здоровий, як дуб; очі, як волошки, терен). Семантичний ореол слова зумовлено всією історією слова, його етносоціальним і етнокультурним контекстом.

Злиття двоєдиної форми слова з його змістом (цілісним значенням) закладає передумови для участі слова в утворенні послідовного ряду підсистем національної мови, що всебічно відзеркалюють ставлення етносу до природи, суспільства й самого себе, об'єктивуючи його в мовних одиницях (світоглядний рівень) і через них здійснюючи зв'язок з іншими мовними одиницями (власне мовний рівень) [Жайворонок 1999: 40].

Література

  1. Постовалова В.И. Картина мира в жизнедеятельности человеческого фактора в языке. М., 1988.

  2. Васильев Л. М. Значение, знаковая функция, значимость, смысл. В кн.: Преподавание русского языка в высшей и средней школе. Рязань, 1973.

  3. Булаховский Л. А. Курс русского литературного языка. К.: Рад.школа, 1952.

  4. Щерба Л. В. О трояком аспекте языкових явлений и об эксперименте в языкознании. В кн.: Звегинцев В. А.. История языкознания XIX-XX веков в очерках и извлечениях. М., 1965. Ч. 2.

  5. Куликова И. С. Сочетание слов как минимальный контекст лексического значення слова. В кн.: Языковые единици и контекст. Л.: ЛГПИ, 1973.

  6. Адамар Ж. Исследование психологии процесса изобретения в области математики. М.: Сов.радио, 1970.

  7. Кодухов В. И. Контекст как лингвистическое понятие. - В кн.: Языковые единици и контекст. Л.: ЛГПИ, 1973.

  8. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики. М.: Наука, 1973.

  9. Поливанов Е. Д. Введение в языкознание для востоковедных вузов. Л., 1928.

  10. Мухин А. М. Некоторые теоретические вопросы лексикологии. В кн.: Проблемы лексикологии и грамматики (материалы симпозиума "Аналитические конструкции в лексике"). Минск, 1967. Вып. 2.

  11. Копиленко М.М. Сочетаемость лексем в русском языке. М., 1973.

  12. Котелова Н. 3. Значение слова и его сочетаемость. Л.: Наука, 1975.

  13. Медникова Э. М. Значение слова и методы его описання. М., 1974.

  14. Ахманова О. С., Медникова 3. М., Григорьева С. А. К вопросу о границах сочетаемости слов и путях её изучення. В кн.: Проблемы фразеологии и задачи её изучення в высшей и средней школе. Вологда: Сев.-Зап. кн.изд., 1967.

  15. Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка.М.,1957.

  16. Виноградов В. В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопр. языкозн, 1960, № 5.

  17. Виноградов В. В. Вопросы изучения словосочетаний // Вопр. языкозн., 1954, № 3.

  18. Найда Е.А. Анализ значения и составление словарей. В кн.: Новое в лингвистике. Вып. 2. М., 1962.

  19. Курилович Е. Р. Очерки по лингвистике. М.: Изд.иностр.лит., 1962.

  20. Улуханов И. С. Изменения в лексической сочетаемости как причина семантических изменений. В кн.: Актуальные проблемы лексикологии. Минск: Изд.БГУ, 1970.

  21. Потебня А. А. Из записок по теории словесности. В кн.: Слово и миф. М.: Правда, 1989.

  22. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6.

  23. Потебня А.А. Мысль и язык. В кн.: Потебня А.А. Эстетика и поэтика. – М.: Искусство, 1976.

  24. Бурбак О.Ф. Сукупність та функції національно-культурного компонента лексичного значення реалій // Мовознавство. 1986. № 4.

  25. Дяченко Л.М. Функціонально-семантична характеристика безеквівалентної лексики сучасної української літературної мови: Автореф...дис.канд..філол..наук. К., 1997.

Loading...

 
 

Цікаве