WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Перформативні лексеми сучасної української мови - Реферат

Перформативні лексеми сучасної української мови - Реферат

4. Прохання, пропозиції та поради, попередження й пророкування, вимоги й накази, заборони й дозволи (за Й.Крекичем): заклинати, просити, благати (але неупрошувати), клопотатися, прохати, викликати, кликати (досебе), пропонувати (пройтись), запрошувати, закликати (до порядку), рекомендувати, радити (але не консультувати), висувати пропозицію, застерігати, попереджати, прорікати, пророкувати, віщувати, передвіщати, рідше прирікати, наказувати, віддавати наказ, настоювати, доручати, пропонувати, довіряти, приказувати (але не командувати, розпоряджатися), веліти, наполягати, ставити умову, вимагати (але не питати з кого-небудь, не диктувати), забороняти (але не заказувати), накладати вето, дозволяти (але не допускати), санкціонувати:

О, постійте, сестри! Вас прохаю я, закликаю вас, скажіть мені: чи не стріли ви мого коханого?.." (О.Забіла); „Ваша величність, моя султаншо, правду мовлять, ніби ви з України? Це правда? Скажіть мені, ваша величність, благаю вас усім святим" (П.Загребельний); „Великий візирю, я [хан] прошу, щоб мені Порта не заважала різними фірманами розпоряджатися долею Криму" (Р.Іванчук); „Не полишай мене! – осилила [Миловида] зрештою їх, свої плачі – ридання. – Молю, благаю тебе, не полишай" (Д.Міщенко); „Ім'ям святої католицької церкви, – раптом випростався Юстовський, ставши ніби вищим на півголови, – я заклинаю вельможне панство вкласти каральний меч до ножен, проходячи повз його житло, бо інакше гнів церкви і Господа Бога впаде на того, хто проллє хоч краплину його крові" (З.Тулуб); Рекомендую тобі, – подав він [Сухоруков] майорові довгасту мілку тарілочку. – Оселедчик без шкірки. Виключно для вищих чинів...". „ Я [Юлія] пропоную продовжити товариське застілля товариським купанням" (П.Загребельний); [Світозар:] Раджу негайно зняти і відійти непомітно для обрів до Дикуші" (Д.Міщенко); „Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджаю" (Ю.Смолич); „Ми вам доручаємо... – Вона [княгиня] поглянула на Гліба, той схвально кивнув головою. – Доручаємо поїхати, і не гаючись, до столиці далекої Германії, до графа Кведлінбурга, до короля Оттона" (Р.Іванчук); „Я забороняю мітинг" (О.Корнійчук);Дозволяю собі піднести Вам на спомин частину своїх творів" (П.Мирний); „Я санкціоную звільнення громадяна Середи" (Ф.Бурлака) тощо.

5. Згоди й заперечення: визнавати, признавати, погоджуватися (також у формі згідний), згоджуватися (але не потакати), приставати (на пропозицію), приймати що (виявляти згоду з чим-небудь), заперечувати (але не перечити, суперечити), оспорити, відмовлятися (робити що-небудь), протестувати, спорити (що, а не про щось), поділяти (думку, намір), давати згоду:

Я відмовляюся розуміти великого гетьмана, - казав, відсапуючись, опасистий Пронський" (З.Тулуб); „Гаразд! – сказав Ярослав. Я погоджуюся і сьогодні вечором буду тут" (Ю.Опільський); „ – Ти щось тямиш у цій його затії? – підозріло подивився [Башир] на Дандала. – Тямлю, чом ні. Хоче не допустити з'єднання антської сили, погромити антів поодинці. Я поділяю ці наміри" (Д. Міщенко); „...Я [Іслам-Ґірей] згоден на спілку з тобою. Та довійни я ще не готовий..." (Р.Іваничук); „Тоді Ігор сказав: – Моя дружина і рать уся пристає на слова царя Романа..." (Р.Іванченко); „... Преподобний отець архімандрит Єлисей і я, [Захарія Копистенський] ничножний в монасєх, благовременно даємо на те згоду" (В.Вінграновський); „ Я [Азем-ага] приєднуюсь до думки Свериди-ага..." (В.Малик) і т.ін.

Часто в українській мові вживається лексема „готовий" зі значенням „згідний", наприклад: „А я, люди добрі, ...готовий помогти кожному з вас чим можу" (М.Коцюбинський); „...-Ти готовий іти далі й сходити свій край у всьому його часі й просторі?" – Готовий" (Р.Іванчук).

6. Схвалення та засудження: благословляти (на подвиг), рекомендувати кого-небудь, затверджувати (але не потакати), хвалити (але не вихваляти, нахваляти, звеличувати, розхвалювати, славословити, хвалитися, хвастатися), приєднуватися до чогось, підтримувати, звинувачувати, засуджувати (але не критикувати, сварити, лаяти, ображати), ганити, картати, проклинати, винити (кого за що, в чому),рідше оскаржувати:

Я оскаржую... Євгенія Грушку" (І.Франко); „Незабаром у Києві буде ще одна вродлива вдова. Рекомендую її увазі шановного панства" (З.Тулуб); „Благословляю й на це святе діло..." (М.Лазорський); „Чудово! – милувався цією картиною Потоцький, стоячи з господарем замку край майданчика, звідки вже починався крутий спуск гори. – Хвалю... У пана добродія багато смаку..." (М.Старицький); „Я проклинаю вас прокльоном крові" (Леся Українка); „...Обвинувачую, отже , у першій мірі воєводу цього замку, який не почтив у мені володаря цієї землі..." (П.Куліш) тощо.

7. Прощення: виправдовуватися, відпускати (гріхи), прощати (але невибачатися), рідше дарувати, знімати відповідальність:

„...А я тобі прощаю. Говорити до тебе не буду, правда, ніде і ніколи жодним словом..." (В. Ілляшенко) .

8. Мовленнєві ритуали: дякувати (також у формі вдячний), бажати успіху, вибачатися, перепрошувати, прощатися, вітати, поздоровляти, гратулювати, віншувати, прощатися, співчувати:

Бажаю тобі, щоб Кульжан дійсно стала твоєю дружиною, - сказав Шевченко і міцно обняв юнака" (З.Тулуб); „Дякую. Щиро дякую, – сказав він [євнух] раптом по-українському...", „Гетьмане, глибоко вам співчуваю... – так само, як і Лукаріс, прошепотів Мелентій Смотрицький" (М.Вігнаровський); [Максим:] „Премного вдячний, превелебний отче" (К.Басенко); [Мурза:] „Вітаю пана полковника" (В.Малик) тощо.

9. Називання й призначення: призначити, приставити, прикріпити (переважно тимчасово, іноді під шефством певної особи), називати, нарікати, найменувати, оголошувати (збори закритими), посвячувати (в лицарі), проголошувати (суверенітет):

Ти єдиний вийшов ціло тілом і душею – з Армаґедону, тому нарікаю тебе Месією..." (Р.Іваничук); „...Головнокомандуючим призначається прапорщик Криленко" (В.Ілляшенко); „...Великого візира призначаю головним шефом цього походу..." (М.Лазорський); „...Даю ж тобі ім'я Варвари – великомучениці; в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа ...Амінь, – і священик тричі перехрестив Сару" (М.Старицький), „А нині я [Ніс] проголошую перший день смерті українському народу, і хай воно стане вовкулацьким святом" (Р.Іванчук).

Отже, в сучасній українській мові налічується близько ста сорока перформативів, які, на нашу думку, можна розділити на дев'ять тематичних груп, називаючи певні ілокутивні акти. Однак слід зазначити й про те, що в нашому мовленні існує численний ряд слів, які не мають значення перформативності, але за певних умов можуть набувати перформативного статусу. Наприклад: „ Мій великий володарю! Припадаю лицем до землі і цілую порох від ваших ніг, притулку щастя...", „Припадаю до ніг великої султанші!" , „Хто як хоче, а я вибираю храм, і кожен на моєму місці мав би зробити так само, якби Бог нагородив його мудрістю" (П.Загребельний); „Я [Петро Могила] вириваю любов з грудей своїх! Ніде і ніколи не згадаю більше імені твого, Харитино!.." (К.Басенко) і под.

Ці „псевдоперформативи" не належать до перформативів сучасної української мови і потребують додаткового дослідження.

Література

  1. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и системная лексикография. М.:Школа „Языки русской культуры", 1995. 766 с.

  2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974.

  3. Кошмидер Э. Очерк науки о видах польского глагола. Опыт синтеза // Вопросы глагольного вида. М.: Издательство иностранной литературы, 1962. С105-107.

  4. Крекич Й. Побудительные перформативные высказывания. Сегед, 1993. 241 с.

  5. Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1986. Вып. 18.392 с.

  6. Остин Дж. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. 1986. Вып. 17. С.23-130

  7. Словник української мови: В 11т. К.: Наукова думка, 1970-1981.

Loading...

 
 

Цікаве