WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Франкова присутність у поетичній творчості бойовиків УПА - Реферат

Франкова присутність у поетичній творчості бойовиків УПА - Реферат

Розвиток сюжету твору Марка Боєслава, зрештою, не потребував деталізації особи демона-спокусника, оскільки у значущий колізійний момент сам автор цього не зробив. Очевидним залишається те, що поет внутрішньо потребував опори у всеохопному авторитеті Франка-громадянина і поета.

Остання частина поеми "Смерть генерала" – дидактична постпозиція – Вічний дух Генерала веде на повстання вірних побратимів: "...Та дух його, – чи чуєте, кричить, гука: / – До бою лицарі! За мною в наступ! Сміло! / Із вами я! Ваш Генерал! Мій меч в руках! / Я вас веду! / Хай знає ворог озвірілий, / Що у боях рішає Дух – не тіло! (курсив наш. – І.Р.)". Поет, отже, апелює до образу Вічного духа, що рве до бою тіло, із Пролога до Франкової збірки "З вершин і низин". У "Марші Чорного лісу" теж присутня фраза-луна – "...В нас дух героїв не умер!"

Таким чином, уміщення сюжетних схем із поеми "Мойсей" І.Франка у названих творах Марка Боєслава драматизує сприйняття реципієнта, знайомого, звичайно, із творчістю Каменяра, про "болющий контекст архітвору" [9; с.294].

Поетичне бачення М.Кушніра представляє образ Поета, який окрім Прометеївського виміру має ще й інші: "тіні одвічного борця" (це веде до філософії Платона, де речі залишаються лише скромними тінями божественних ідей, а також до "Вічного революцьонера" І.Франка), деміурга світу слів – полководця, що може "своєї мислі гострим лезом" рубати, навіть плюндрувати довкілля, чи окликами голосними, мов ратищами, убивати: "Зі щитом, зачерленим кров'ю / Як тінь одвічного борця, / виходь, поете! Стань до герцю!..."[5; с.113]. Отож слово у М.Кушніра – завдяки ремінісценції – божественного, нетлінного походження. Звідси іде його справедливість, моральність, Добро (тобто окрім естетичних параметрів воно отримує параметри етичні). Ще в одному творі поета є фраза "два слова скресили б весну" [5; с.151], яку можна розшифрувати як поетичну вказівку на радикальні суспільні перетворення, якщо опертися на українську поетичну традицію, зокрема на унікальні політичні веснянки-алегорії Івана Франка зі збірки "З вершин і низин". Таким чином, завдяки підтексту, породженому поетичними асоціативними паралелями, образ слова набирає параметрів політичних і, отже, стає ще тривалішим з огляду на свою тричленну, магічну структуру.

Рецептивне походження має і звернення М.Кушніра до свого народу, яке продовжує поетичну традицію ліричного послання, такого доречного "...в хвилях духовного перелому, незвичайного оживлення, загострення противенств і суперечних інтересів, боротьби і спорів, у хвилях великих реформацій" [10; т.30, с.70]. Маємо на увазі, зокрема, традицію Франкового Пролога до "Мойсея":

"Народе рабський..." М.Кушніра

Пролог із "Мойсея" І.Франка

"Народе рабський, люде м'якосердний, / криклива плачко на кривавім полю! Приблудний пес, що в ніч на місяць виє / і скавуліти знає від побоїв / лихого пана. / Квилінням сорому ти не прикриєш, / гарчанням підлим не оновиш честі, / бо струпи в тебе і твоя порана / не з бою узялася, не з рушниці – / Вона від пуги..." [5; с.121]

"Народе мій, замучений, розбитий, / Мов паралітик той на роздорожжу, / Людським презирством, ніби струпом вкритий! / Твоїм будущим душу я тривожу, / Від сорому, який нащадків пізніх / Палитиме, заснути я не можу. / Невже тобі на таблицях залізних / Записано в сусідів бути гноєм, / Тяглом у поїздах їх бистроїзних?.." [10; т.5; с.212]

Початкова спорідненість – у перших рядках, об'єднаних ямбічним ритмом п'ятистопних віршів з усіченою шостою стопою та пірихієм у четвертій стопі початкових віршів. Емоційно-етичне вирішення проблеми призначення народу – відмінне: Франко критикує і возвеличує; М.Кушнір, радше як П.Куліш у поезіях "До рідного народу" та "Псалтирна псальма", – засуджує і пророкує страшні кари. Зацитуємо строфу першого твору: "Народе без пуття, без честі і поваги, / Без правди у завітах предків диких / Ти, що постав з безумної одваги / Гірких п'яниць та розбишак великих!.."[4; с.188]. Погоджуємося із думкою А.Скоця, що "...не без болю у серці народилися оці Кулішеві рядки-докори рідному народові. [...] І він залишився на позиції гіркого оскарження. А воно було криком розпуки поета над історичним лихоліттям у рідному краю" [8; с.39]. Відомі й політико-ідеологічні розшарування в українському суспільстві 40-50-х рр. ХХ ст.

Інвектива М.Кушніра має хіба що елементи ритміки Куліша, який обрав шестистопний ямб з усіченою сьомою стопою та спорадичними пірихіями у другій, п'ятій чи четвертій стопах. У цілому вона тяжіє більше до ритміки І.Франка (п'ятистопний ямб із усіченою шостою стопою, із пірихіями у третій, четвертій стопах).

Водночас строфіка поезії "Народе рабський, люде м'якосердний" віддаляє М.Кушніра від його учителів, котрі обрали інші форми: Франко – "строфічну систему терцин, що дозволяє розгорнути динамізм думки і чуття, зчеплених переплетенням римування (аба бвб вгв...)" [8; с.38]; Куліш – сув'язь катренів із підсумковою п'ятивіршовою строфою.

У їхнього духовного учня і послідовника строфа претендує на визначення двадцятидев'ятирядкової, але погляд на фактуру і кількість стоп у віршах, наголоси та їхнє варіювання в межах ритму дає змогу вичленувати три п'ятирядкові строфи (дивовижно, що їх, типових у бароковій поезії, обрав автор [3; с.90]), з яких третя дзеркальна за довжиною віршів, і остання, четверта із чотирнадцяти віршів. У першій строфі маємо три вірші п'ятистопного ямба з усіченою шостою стопою, пірихіями у четвертій стопі першого, третій стопі другого вірша та двостопним четвертим ямбічним віршем із усіченою третьою стопою. Друга строфа має незначні відмінності – перший вірш аж два пірихії у третій та четвертій стопах, другий вірш – неусічений п'ятистопний. Третя строфа "навпаки" повторює дійство двох попередніх – від двостопного вірша із усіченою третьою стопою до п'ятистопних віршів. А далі автор (з шістнадцятого рядка по двадцять дев'ятий) чомусь зруйнував обрану архітектоніку строфи. Окрім того, засвідчимо у творі відсутність рим; несистематичну співголосність опорних голосних звуків у передостанніх складах; часті пірихії; збій ямбічного розміру на хорейний у двостопних віршах – це частково кваліфікує строфу як різновимірну [3; с.44]. Є й непорушність у цих рядках двох наголосів, що наближає вірші до тонічного виміру – усі перераховані ознаки індивідуалізують Кушніреве сприйняття поетичних зразків його попередників. Ритмічна кардіограма твору має нахил в окремих відрізках до ритмомелодики вільного вірша – ненав'язливий ритм згладжує різкі судження митця.

Алюзії із "Мойсея" фіксує й епістолярій М.Кушніра. У листі до Д.Вергун від 24.06.1944 р. читаємо: "Чи підеш Ти з мого духа печаттю у життя..." [5; с.198] (згадаймо монолог пророка: "Підеш ти у мандрівку століть / З мого духа печаттю..." [10; т.5; с.237]).

Хоча часті ремінісценції є результатом впливу протоавтора на послідовників, ними не усвідомлюваного, однак означують вони той рівень культурного простору нації, що на нього прагнуть орієнтуватись "молоді".

Отже, геній І.Франка своєю присутністю в поезії УПА як зразок тексту, протообраз, прототекст і взагалі громадянсько-естетичний зразок створив "позитивний ортодоксальний риторичний контекст", став "розпізнавальним знаком" [11; с.293] творчої наступності поетів-військовиків у їхній патріотично-мистецькій позиції, ознакою спадкоємності поколінь в українському літературному процесі.

Література

  1. Денисюк І. Франкова концепція національної літератури // Другий Міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. Літературознавство. – Львів, 1993.

  2. Дяченко М. Вони прийдуть. Поезії. – Прага, 1941.

  3. Качуровський І. Строфіка. – Мюнхен, 1967.

  4. Куліш П. Твори: У 2 т. – К., 1989. – Т.1.

  5. Кушнір М. Слова із книги бою. – Львів, 1994.

  6. Повстанська ліра. – Львів, 1992.

  7. Роздольська І. Політична естетика в українській поезії резистансу 40–50-х років ХХ ст. у генетичному контексті // Наукові записки. Серія: Літературознавство. – Вип. ІV. – Т., 1999.

  8. Скоць А. "Засяєш у народів вольних колі..." (Франків пролог до "Мойсея") // Українське літературознавство. – 1989. – Вип. 52.

  9. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. – К., 1998.

  10. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1976–1986.

  11. Франко І. Народе мій! //Повстанець. – Рік ІІ (1945). – Ч.5–6 (квітень–травень).

Loading...

 
 

Цікаве