WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу - Реферат

Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу - Реферат

б) неготовність адресанта до потенційної дії, напр.: (1) Хоч я вже й переклав чимало ... але скласти одному путященький збірник, звичайно, не під силу, для мене особисто се річ просто неможлива, бо я не маю книжок та часописів, по к[ото]рих переклади друкувалися нарізно (П.Грабовський до Б.Грінченка, 19 квітня 1897 р.); (2) Я не зовсім уявляю своє власне становище в зв'язку з новою кваліфікацією „економіста". Ти ж розумієш... Зразу я не те що не робив на цім поприщі, а навіть не цікавився ніколи тою економічно-плановою справою (О.Вишня до В.О.Маслюченко, 27 січня 1937 р.). Неготовність адресанта до дії пояснюється його психологічним станом і матеріальним становищем (1), його попереднім соціальним статусом, який не вимагав виконання певних функцій і досвіду, передбачених професією (2). Оцінку кваліфікації економіста адресант подає у лапках, що підкреслює його іронічне ставлення до нових обов'язків.

Спрямованість мовлення на адресата є важливою характеристикою мовця. За твердженням Н.Д.Арутюнової, „...інтерпретація мовленнєвого твору не байдужа не тільки до того, ким саме і в якій обстановці він був вимовлений, але й також до фактора адресата..." [Арутюнова 1981: 358]. Адресуючи мовлення, адресант, у той чи інший спосіб характеризуючи себе, дотримується певних правил, постулатів спілкування. Що більше турбується адресант про етичну організацію мовлення, то ефективнішим буде спілкування.

Комунікативна налаштованість мовця може бути виражена без прямого звертання до адресата, і бути відкритою, експліцитною. На пряму адресатність вказують відповідні засоби позначення адресата мовлення або засобів активізації його уваги. Засобом вираження адресатності є друга особа: займенники ти, ви, дієслівні форми (борони, сходи), лексико-синтаксичні одиниці звертання, які відображають ситуації поради, попередження, прохання. Вибір адресантом „ти/ви" номінації залежить від ступеня психологічної близькості між адресантами: близька/далека та обстановки спілкування: неофіційна/офіційна, напр.: Боже тебе борони змінити твою службу хорошу й чесну на ту нікчемну й ледачу! (Марко Вовчок до О.В.Марковича, липень 1862 р.); Сходи ти, будь-ласка, до Фінкельштейна, і хай він послухає твоє серце, моє серце! (М.Куліш до дружини); Та чи знаєте ж ви, що таке дрібна буржуазія? Хоч ви й кажете, що читали „Сонячну Машину", та я вам, голуб'ята, раджу іще раз її почитати... (В.Винниченко, лист до дрібного буржуа, Париж, 22-11-28.6.).

„Я"-номінація виступає як відображення фрагмента дійсності у випадках, коли адресант, маючи відповідний соціальний статус, бере участь у суспільно-громадських подіях. Адресант стає ретранслятором, який виражає думку й волю нижчих верств, напр.: Сердечно й щиро вітаю Вас із високим народним довір'ям, із честю бути кандидатом до Верхов[ної] Ради СРСР (Ю.Яновський до П.Тичини, 8 січня 1946 р.). Автор речення свідомо уникає прямого називання, ідентифікуючи себе із сукупним адресантом – представниками суспільства, підкреслюючи у такий спосіб тип відношень між комунікантами: рівний/рівному.

В основі висловлень адресанта-ретранслятора, що виражає думку й волю владних осіб, лежить усвідомлення оцінки себе з боку авторитетних для нього людей, напр.: Безмірно схвильований високою нагородою, якою я удостоєний разом з іншими діячами радянської культури. Цю нагороду відношу до всіх своїх братів по перу. Дякую своїй рідній партії за високу оцінку моєї праці. Нагорода вливає мені нові творчі сили, і я їх повністю віддам партії і народу (П.Тичина до Центрального комітету Компартії України, 1 березня 1967 р.). Неназивання себе сповнене прагненням адресанта не виказувати власне „я", бути скромним, поставити в центр уваги узагальненого адресата, підкреслити його високу позицію в суспільстві і разом з тим свій вагомий внесок у розвиток літератури, вказавши на свою віднесеність до певного соціального прошарку, професійної групи. Експресивна тональність висловлення підкреслює адресовану спрямованість мовленнєвого акту з низхідним/висхідним статусним вектором адресанта.

Непряму номінацію адресанта часто використовує автор у завершальній частині листа, коли потрібна вказівка на себе як на мовця. Адресантність замінюється ситуацією усунення, відсторонення. Така ситуація означає, що у висловленні не виявляється експліцитного вираження віднесеності мовлення до адресанта, тобто в ньому відсутні лексичні і граматичні показники 1-ої особи. Рідкісним засобом вираження усунення може бути займенник він, напр.: Цілую її, себто мою дочку Льолю. І цілую тебе, мою любу старушку, і Джоя-старичка. Ваш „он" (М.Куліш до дружини, лист № 13). Вирзником усунення найчастіше служить іменник, напр.: Здоровлю Вас сердечно. Богдан (Б.Лепкий до Я.Веселовського, лист № 4, 24 червня 1904 р.). Проте ситуація усунення мовної інформації [Химик 1990: 127] про того, хто пише, так чи інакше зорієнтована на адресата.

У епістолярному тексті відображаються не лише суто комунікативні, а й соціальні ситуації. Тому адресант як носій різних соціальних статусних ознак у відповідних офіційних обставинах наголошує на одній з них, соціально значущій у даній ситуації спілкування, використовуючи усунення і різні варіанти найменування власної особи. Приклади такої номінації знаходимо у листах І.Багряного, напр.: 1) З товариською пошаною і привітом Іван Багряний (Лист до членів ЦК УРДП в США, 19 жовтня 1951р.); 2) Хай живе уряд Української Народної Республіки, прапори якої, политі щедро кров'ю героїв, будуть таки переможно маяти на вежах української столиці – Великого Києва! Центральний комітет української революційної демократичної партії. Генеральний Секретар ЦК І.Багряний (Лист до Президії Української національної Ради, на руки Голови п.проф. Б.Іваницького, без дати); 3) Вітаю Високодостойного п .Президента Української Народної республіки в екзилі д-ра Ст. Витвицького, Голову ВО М. Лівицького, високих гостей і всіх учасників свята, й прошу прийняти найкращі побажання в імені Української Національної Ради. Іван Багряний, Голова Української Національної Ради (Лист до Ювілейного Комітету в Нью-Йорку, 17 квітня 1958 р.); 4) У глибокій вірі, що пломеніюча суть нашої ідеї ніколи не зітреться, бо, насамперед, вона не погасне в душах нашої молоді, ще раз гаряче вітаю 12-й З'їзд ОДУМу та бажаю всім успіху в праці! Іван Багряний, Віце-президент УНР в екзилі (Лист: привіт-звертання до членства ОДУМу у США, серпень 1962 р.).

Співвідношення соціальних ролей адресанта відображено насамперед у інтерпретації модусів-найменувань. Так, номінація з використанням власної назви (ім'я, прізвище) реалізується у соціальних рольових відношеннях: рівний/рівному і підкріплюється додатковими позначками – формулами соціального етикету „з товариською пошаною і привітом" (1). Зміна соціальних ролей, детермінованих соціальними ситуаціями, простежується у виборі варіанта модусу-найменування: назва посади + ім'я, прізвище (2) або ім'я, прізвище + назва посади (3, 4). Висока статусна роль автора мовлення зобов'язує його вказати ознаку соціальної репрезентації (автохарактеристики) і позицію в ієрархії соціальних ролей. Використання адресантом варіанта ім'я, прізвище + назва посади відображає скорочення соціальної дистанції між адресантом і адресатом (3, 4) у мовленнєвому акті з низхідним/висхідним (3), з висхідним/низхідним (4), статусно-рольовим вектором адресанта.

Форма усунення (відсутність лексичного „я") часто служить стилістичним засобом для номінації і використовується адресантом на персональній дистанції, у ситуації психологічної близькості, у родинних чи особистісних взаєминах. Спосіб презентації, комбінування модусів-найменувань спостерігаємо у листах М.Куліша до дружини. Письменник акцентує увагу на ставленні до персонального статусу. Позамовними чинниками, що впливають на вибір адресантом певного варіанту модусу-найменувань є: 1) перенесення створеного адресантом літературного образу на власну персону, напр.: Твій Копистка (16 грудня 1925 р.); Твій Мусій Копистка (22 грудня 1925 р.); 2) родинні взаємини: Цілує і таке інше. Твій замучений блощицями і взагалі сімейним життям Муж (15 липня 1926 р.); Ваш чоловік-батько. М.Куліш (25 грудня 1934 р.); Ваш батько і твій, старенька, Микола (8 квітня 1935 р.); 3) інтимно-особистісні взаємини: Про мене не турбуйся, рідна. Хвороба серця не прогресує, і я почуваю себе здоровим, цілую тебе і дітей. Твій Микола (15 грудня 1935 р.); Цілую. Привіт дітям, бабушці і всім. Твій старик (15 жовтня 1934 р.); Твій чоловік і старенький (21 жовтня 1934 р.); Твій старий кавказець (без дати).

Отже, вибір адресантом варіантів самопредставлення, модусів-найменувань „я"-номінація здійснюється під впливом екстралінгвістичних факторів: обставин спілкування: офіційна/неофіційна; статусно-рольових відношень, соціальної і психологічної дистанції між адресантами: близька/далека. Планом вираження модусів-найменувань є категорія особи дієслова, система особових і присвійних займенників, іменників, стилістичні засоби мови.

Література

  1. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СРСР. Сер.лит. и яз. 1981. Т40 № 4. С.356-368.

  2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.

  3. Білодід І.К. Лінгвістика і соціологія // Мовознавство. 1968. №2. С.8-16.

  4. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.

  5. Гусев С.С. Третий собеседник // Логика, психология, семиотика: аспекты взаимодействия. К.: Наук.думка, 1990. С.70-81.

  6. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика. М.: Изд-ство „Наука", 1977. 382с.

  7. Загнітко А. Категорія особи: статус, структура і семантика // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції „Актуальні проблеми категорійної граматики". Переяслав-Хмельницький. 2003. С.16-27.

  8. Карасик В.И. Язык социального статуса: Социолингвистический аспект. Прагмалингвистический аспект. Лингвистический аспект. М.: Гнозис, 2002. 333с.

  9. Плющ М.Я. Категорії суб'єкта і об'єкта в структурі простого речення. К.: „Вища школа", 1986. 173с.

  10. Почепцов Г.Г. (мл.) „Тройное" означивание в структуре семиотического процесса // Логика, психология и семиотика: аспекты взаимодействия. К.: Наук. думка, 1990. С.81-99.

  11. Химик В.В. Категория субъективности и её выражение в русском языке. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 184с.

Loading...

 
 

Цікаве