WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Концепт символу в українській мовній картині світу - Реферат

Концепт символу в українській мовній картині світу - Реферат

Реферат на тему:

Концепт символу в українській мовній картині світу

Поняття символу і донині залишається остаточно невизначеним, таким, що породжує внаслідок своєї багатоаспектності різні тлумачення у філософії, логіці, культурології, етнології, мовознавстві.

Трактування символу як найбільш місткої і різнобарвної за змістом семіотичної одиниці є ізоморфними до трактувань знакової сутності мови; фактично вже суперечки в межах античних теорій „фюсей" та „тесей" про природу найменування можна інтерпретувати як міркування про двобічність символічної функції мови: з одного боку, словесна матерія мови адекватно втілює зміст, має з ним природний безпосередній зв'язок, з іншого – цей зв'язок залежить від досвіду мислення, від досвіду мовця - інтерпретатора. І в першому, і в другому випадках мова виконує символічну функцію, тобто функцію конкретно-чуттєвого втілення, що стоїть поза межами безпосереднього спостереження та сприйняття.

У самій мові зафіксоване і смислове навантаження поняття символу: носії мови в різних текстах (від художніх до публіцистичних або просто побутових) окреслюють його функціональну межу. Що таке символ? – На це питання науковці намагаються дати ґрунтовну відповідь, залежно від тої чи іншої теорії, що відповідає певній науковій парадигмі. Носії мови відповіді не шукають, а просто вживають цей термін, покладаючись на свій досвід і акумульовані знання про нього у мові.

Концепт символу по-різному репрезентовано в науковій та мовній картинах світу. Тому тут слід чітко розмежувати ці концептосфери.

Наукову картину світу тлумачать по-різному. Її можна виділити як онтологічну частину філософії, як інтегративні елементи сучасної науки (загальні теорії, поняття, уявлення), як сукупність стереотипів наукового мислення, парадигми, дослідницькі програми, методологічні прийоми, як сукупність змодельованих результатів раціонального пізнання тощо. Ми поділяємо думку, що „наукова картина світу – це спосіб моделювання реальності, що існує окрім конкретних наукових дисциплін (але на їх ґрунті) і характеризується універсальністю, глобальністю охоплення всіх галузей знання про світ, людину та суспільство" [Корнилов 2003: 9]. Наукова картина світу має свій особливий концептуальний апарат, вона містить у собі усю сукупність наукових знань про світ, які вироблені всіма галузями науки на певному етапі розвитку суспільства.

Мова створює свою власну картину світу, в ній відображаються та фіксуються „не тільки знання про світ..., але й хибне розуміння того ж самого світу, відчуття світу, процес та результати спостереження за світом, його оцінки, фантазії та мрії про світ, вигадки" [Корнилов 2003: 98]. На відміну від наукової картини світу, мовна картина світу більш насичена суб'єктивними чинниками: логіко-понятійними на побутовому рівні, сенсорно-рецептивними, емоційно-оцінними, морально-цінносними, міфологічними. Мовне знання є антропоцентричним, тобто „відображає загальні властивості людської природи; крім того, воно є етноцентричним, тобто орієнтованим на певний етнос. Неможливо природною мовою описати „світ як він є": мова первісно задає своїм носіям певну картину світу, причім кожна дана мова – свою" [Падучева 1996: 5-6].

У науковій картині світу символ набуває акциденцій, вироблених у межах конкретних наук: філософії, психології, психоаналізу, лінгвофілософії, етнолінгвістики, герменевтики тощо.

Філософська акциденція: символ – одна із форм пізнання світу. У символі відкривається сама сутність людської свідомості, але ця сутність ніколи не втрачає зв'язку із первісними експресивними переживаннями. Вони втілюються за допомогою „символічного закарбовування", під яким Е.Кассірер розумів „спосіб, що дозволяє сприйняттю як „чуттєвому" переживанню одночасно містити у собі „смисл", що не проглядає, і безпосереднє конкретне уявлення" [Кассирер 2002 III: 159]. У найбільш загальному розумінні символом може бути річ, подія, чуттєвий образ, які виражають ідеальний зміст, відмінний від їх безпосереднього, чуттєво-тілесного буття.

Психологічна акциденція: символ – одна із форм прояву свідомості, він у нерозгорнутій формі містить у собі всі можливі конкретизації предмета, багатозначну смислову перспективу його розгортання в дійсності. Символічні концепти виникають ще до моменту вільного володіння мовою, про що свідчать дослідження Ж.Піаже [Пиаже 1983: 133-136], у процесі асиміляції між предметами, а також між предметами та схемою дій, іншими словами, одні предмети асимілюють інші, що зумовлює виникнення екстенсіонала, або символу.

Психоаналітична акциденція: символ – єдина опосередкована можливість вияву підсвідомих начал в індивідуальній психіці та в культурі. За К.Юнгом, у всіх трактуваннях архетипу є дещо спільне: всі фундаментальні образи-символи принципово протистоять свідомості.

Лінгвофілософська акциденція: символ – форма вираження смислу. За Р.Дж.Коллінгвудом, мова має двобічний характер: з одного боку, вона є засобом вираження (наприклад, власних почуттів), а з іншого – символічним апаратом, або інтелектуалізованою мовою. „Мова у своїй інтелектуалізованій формі володіє як виразністю, так і смислом. Як мова вона виражає певні емоції. Як символічний апарат вона проникає за емоції, до думки, що несе цей емоційний заряд. Такою є знайома різниця між тим, „що ми говоримо" і тим, „що ми маємо на увазі" [Коллингвуд]. Призначення символу – передати смисл, що може бути прихованим за певною формою.

Етнолінгвістична акциденція: символ – частина ритуальної дії або реалізація міфопоетичного уявлення. Ритуал давніший навіть за мову, ритуальна сакралізована дія поступово формується у символічні форми, зокрема, мову. „Поряд із „видимою" структурою слова (корінь, суфікс, закінчення, перформати та детермінативи) існує і „невидима" його структура, яка відбиває основні категорії магічного мислення і значною мірою мірі визначає механізм мови [Маковский: 2]. Тому слово назавжди залишається символом, який сягає у глибини свідомості людини.

Герменевтично-філософська акциденція: символ – частка цілого, єдність натяку і приховування цього цілого. Символ, „досвід символічного має на увазі, що окреме, особливе постає як уламок буття, здатний з'єднатися з відповідним йому уламком у цілісність, або також, що це – давноочікувана частинка, яка доповнює до цілого, фрагмента життя, який завжди шукають" [Ґадамер 2001: 79]. За Ґадамером, символ не тільки вказує на значення, але й репрезентує його, в тому розумінні, що не заміщує щось інше, не виступає лише представником чогось, а зберігає в своєму представництві те, що репрезентує. Наприклад, „портрет, що висить у залі ратуші, чи в церковному приміщенні, чи десь ще, має бути елементом наявного існування цієї особи. Особа на репрезентативному портреті тут присутня в тій репрезентативній ролі, яку вона має" [Ґадамер 2001: 81].

Формально-логічна акциденція: символ – умовний знак, як правило, графічний, що позначає логічні операції, формалізовані поняття, алгоритми процесів чи дій. Їх особливість в тому, що вони теж репрезентують якусь ідею, поняття, але без їх „присутності" у гадамеровському розумінні.

Висвітлення концепту символу в науковій картині світу названими акциденціями не вичерпується, ми не згадали ідеї О.Ф.Лосєва, Ч.Пірса, Ю.М.Лотмана, О.О.Потебні та інших видатних вчених, які намагалися розкрити його сутність та знайти певний інваріант його визначення. Але, очевидно, це неможливо, оскільки кожна окрема наукова галузь має свою семіотичну систему та позицію щодо досліджуваного об'єкту. Що є дійсно інваріантним при підході до символу в науковій картині світу – це термінологічні рамки, розуміння його як терміну, незважаючи на розмитість цього концепту. Тут кожний варіант вживання слова „символ" – це метамовний варіант, який функціонує як елемент певної галузевої терміносистеми.

У мовній картині світу концепт символу наповнюється досвідними функціональними смислами. Для того, щоби зробити спробу визначити характер цієї функції, „зручніше не давати будь-якого загального визначення, а виходити з інтуїтивно дарованих нам нашим культурним досвідом уявлень і надалі намагатися їх узагальнити" [Лотман 2002: 212].

У текстах, зафіксованих в Інтернеті, зустрічається 16000 вживань формули „як символ", вибраних з україномовних текстів. Ми звузили пошук до цієї формули з метою виявлення стереотипів позначення різних об'єктів як символів самими авторами текстів: а) що позначається – які поняття, реалії дійсності, сфери діяльності людини тощо підлягають процесу символізації у текстах; б) за допомогою якого денотативного значення відбувається репрезентація; в) в якій мовній одиниці втілюється ця репрезентація; г) спосіб зв'язку символу з об'єктом позначення (метафора, метонімія); ґ) смислова конотація символу.

А) У сучасних текстах, представлених в Інтернеті, символічному осмислюванню підлягають: політичні та соціальні події та явища („Росія: поросячі перегони як символ?" – йдеться дійсно про поросячі перегони, але осмислюються вони в політичному контексті передвиборчих перегонів; „Джессіка Лінч як символ великодержавності та національної солідарності" – важливі політичні поняття уособлює конкретна постать; про відродження монастиря – „...Таким шнуром і є монастир – як символ відродження нації"; про бажання нейтралізувати конфронтацію між Сходом та Заходом: „Гузар – як міст між Сходом і Заходом і як символ єдності Католицької та Православної церков"; „Пані з авоською як символ київської весни „ – типова фігура представляє соціальну картину не тільки столиці, а й країни в цілому; "Донецькі алюзії, або братва як символ сучасної еліти" – нове осмислення поняття еліти в контексті сучасної соціальної картини країни;

– культурно-історичні, пов'язані з політичним контекстом, поняття та явища: „Мова як символ держави"; „На землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади"; „Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності"; „... У Швеції приблизно з 1336 року... три корони були вже відомі як символ „Трьох мудрих правителів"; „Сокіл – символ влади..., коаліції, очолюваної папою Іннокентієм ІV"; „Інколи використовувалися декілька шоломів як символ приналежності до вищої шляхти";

– поняття народних вірувань та релігії: „У трикутнику зображено Бога Отця, Бога Сина, що тримає терновий вінець як символ мук"; опис „традицій та звичаїв народу, легенд, вірувань про писанку як символ Пасхального свята"; „Цей звичай був пов'язаний з народним уявленням про яйце як символ вічного оновлення"; „Часто слово „золото" вживається у Священному Письмі як символ „духовних дарів"; „В руці чаша, як символ цілопальної жертви"; „...Відіслав кожному в'язню паперове сердечко червоного кольору як символ Божої любові"; розповіді „про подорожі в череві риби (легенда про Йону) теж можна трактувати як символ смерті"; „Новорічним атрибутом був Дідух-сніп необмолоченого збіжжя як символ подяки за хліб"; „Як голова сім'ї повинен якнайпростіше навчати Символу віри тих, хто в його домі"; „...у своїх храмах вони тримали ще й литі або витесані з каменю яйця як символ усього, що відроджується"; „Асоціація молоді обрала своїм патроном Святого Архистратига Михаїла як символ провідника"; „Водне хрещення – як символ з'єднання віруючого з Христом в Його смерті, Його похованні й Його Воскресінні"; „Церква Христа: символ віри";

Loading...

 
 

Цікаве