WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Образна система наукових праць А.Ю. Кримського та інші засоби емоційного впливу на читача - Реферат

Образна система наукових праць А.Ю. Кримського та інші засоби емоційного впливу на читача - Реферат

Реферат на тему:

Образна система наукових праць А.Ю. Кримського та інші засоби емоційного впливу на читача

Упродовж тривалого функціонування мовні одиниці набувають певного стилістичного забарвлення, що приводить до обмеження сфери їх реалізації, а отже, – і до стильової диференціації мови. Інакше кажучи, будь-який комунікативний акт виявляє свою належність до того чи іншого функціонального стилю. Саме тому в лігвістиці традиційно вважалося, що образність – визначальна риса художнього стилю, в науковому мовленні вона виконує допоміжну функцію – вживається для тлумачення певних понять [Кожина 1977 : 162–163]. Це, власне, і зумовлено специфікою наукового стилю, для якого характерним є використання абстрактної лексики (зокрема – термінології), емоційно нейтральних одиниць, коментуючих елементів, кліше тощо як засіб досягнення точності, однозначності, логічності викладу. Однак чітка логічність і певною мірою "сухість" наукового мовлення не виключає використання емоційно-експресивних засобів мови. Навпаки, сучасні мовознавці стверджують, що у формуванні наукової думки бере участь і логічне, й образне мислення, лише в науковому тексті образність спрямована насамперед на інтелект читача , а вже потім – на його емоційну сферу, й інформує не лише про об'єкт, але й суб'єкт пізнання [Дядюра 1998], [Котюрова 1996]. Вибір необхідних образних засобів мови, їх функціонування в науковому тексті залежить від авторської індивідуальності (його рівня емоційного сприйняття автором об'єкта пізнання) й типу реципієнта (ним може бути як одна людина або група людей, так і узагальнений, абстрактний образ адресата як суб'єкта сприйняття конкретної інформації, підґрунттям для створення якого є психологічні особливості та емпіричні знання індивіда), його професійного рівня, від сфери пізнання та жанрової специфіки оповіді тощо [Мова і час 1977]. Крім того, існує ще й поняття "людського фактора" [Человеческий фактор в языке 1991 : 55], що виявляється в ментальному та психо-емоційному сприйнятті довкілля і відповідно відображається в мовленні.

Однією з характерних ознак індивідуально-авторських особливостей текстотворення А. Кримського є використання вченим емоційно-експресивних засобів мови, які, проте, неоднаково властиві науковим працям різного жанру: найбільш емоційно насиченими є рецензії та літературно-критичні статті, менше - мовознавчі розвідки й етнографічні дослідження.

Значна кількість образних елементів у наукових текстах А. Кримського втратила своє первинне стилістичне забарвлення і сприймається як мовні кліше, напр.: "повістки... порушують важкі, пекучі питання"[Кримський 1972 : 307], "питання ... становить болюче місце" [Кримський 1972 : 307], "наука принесена в жертву политике" [Кримський 1972 : 364], "бросил несколько слов" [Кримський 1972 : 383] та ін. Однак частіше фіксуємо такі поєднання слів, які викликають у читача образне сприйняття інформації, напр.: "запинання себе в величаву мантію" [Кримський 1972 : 310], "писатель заринає в свої думи" [Кримський 1972 : 346] тощо. Іноді, подаючи суб'єктивну оцінку певного явища, автор вдається до нанизування образів, що перетворює науковий виклад у художній опис, наприклад: "на сцену градом летіли квіти, букети, вінки та зелень; і на сцені, і по всенькій залі пурхали тисячами всякі різнобарвні папірці" [Кримський 1972 : 335]; "Дивишся, пливе щира українщина, аж читати любо..., коли гульк – стримить тобі поганий барбаризм!" [Кримський 1972 : 348].

Поширеним засобом образотворення в наукових працях А. Кримського є епітети. Значна їх кількість властива фольклорним текстам і часто зустрічається у творчості українських письменників, як-от: безсмертну пісню Марусі Чураївни [Кримський 1972 : 325], палка любов [Кримський 1972 : 338], важкий сум та гіркий жаль [Кримський 1972 : 677] та ін. Однак часто А. Кримський вживає власне авторські епітети, які здебільшого виражають негативну оцінку автором чиєїсь думки чи твору, напр.: цветистые выражения [Кримський 1972 : 406], клишоногими віршами [Кримський 1972 : 502], пікантній звістці [Кримський 1973 : 318].

Як відомо, образне сприйняття світу виникає внаслідок переосмислення предметів та явищ довкілля, що супроводжується накладанням однієї семантики на іншу, напр.: мова дихає мертвеччиною [Кримський 1973 : 131], "редактора, що "Зорю" зовсім був засушив" [Кримський 1973 : 363], "із картин ярмарку вилетіли... ефектні хори старців"[Кримський 1972 : 340] та ін. Це допоможе точніше, влучніше передати почуття індивіда, стисліше відтворити його думку.

Не лише емоційний, а й естетичний вплив на читача мають метафори, які в наукових текстах виконують не образотворчу, а пізнавальну, оцінюючу функцію. У наукових працях А. Кримського найчастіше трапляються усталені (традиційні для мовної картини світу українців) конструкції, як-от: обличчя сяють [Кримський 1972 : 337], думка поетова летить [Кримський 1972 : 527], слова повилітали з пам'яті [Кримський 1972 : 680] тощо. Проте фіксуємо й індивідуально-авторські утворення, які переважно є трансформами вже відомих образів, напр.: "Важною новинкою, якою вгостила нас трупа..." [Кримський 1972 : 334], "Одна сама пекуча гадка бігає за тобою скрізь..." [Кримський 1972 : 676] та ін. Стислість і глибина образного світу метафори дає змогу точніше, адекватніше передати авторську думку.

В образній системі наукових праць А. Кримського представлена й метонімія, напр.: "Чиясь пізніша рука прономерувала тут сторінки..." [Кримський 1972 : 368], "українська громада незабаром матиме вже перед собою цілого, воскресшого Степана Руданського..." [Кримський 1972 : 377], "Иоанну Вишенскому, забытому с 1621-го года, уцелевшему до нашего времени случайно и вырытому из библиотечной пыли, посчастливилось так, как редко кому..." [Кримський 1972 : 382].

Порівняння, що, як відомо, лежать в основі кожного образу й виконують функцію зближення віддалених понять, властиві переважно рецензіям А. Кримського і лише окремі – мовознавчим статтям: автор використовує їх із метою уточнення, глибшого і влучнішого викладу інформації. Наприклад: "... а що вже казати про інших, слабіших драматургів! У них патріотичні тиради – наче церковні акафісти" [Кримський 1972 : 491], "Востоков зазначив оочи, ще й з точками посеред кожної букви о (ніби зінки в справжніх людських очах!)" [Кримський 1973 : 141]. Іноді такі порівняння у поєднанні з іншими образними засобами є особливо мальовничими і надають контексту ознак художнього стилю, напр.: "Хоч думки ще бушують і печуть, та є надія, що замість бушувати або безпокійно, різко меркати та палахкотіти, мов огонь на вітрі,вони засяють ярким, супокійним світлом, мов сонце" [Кримський 1972 : 525].

Емоційність, глибинну образність та оцінку певної інформації забезпечують сталі словосполучення, які в стислій формі виражають авторське образне сприйняття стану, дії, процесу, кількості та якості тощо. У наукових працях А. Кримського фіксуємо фразеологізми всіх типів. Цікаво, що вони властиві і рецензіям, і мовознавчим, літературно-критичним статтям. Інакше кажучи, вчений, послуговуючись постулатом, що "краще було б, щоб і в науці писати з о в с і м так, як говорить народ!" [Кримський 1973 : 131], навіть у власне наукових текстах широко використовував фразеологічні одиниці, більшість із яких стилістично забарвлена й виконує супровідну, порівняльну, уточнюючу функцію.

З метою влучного відтворення індивідуально-авторської оцінки певного факту чи явища і зближення з адресатом А. Кримський іноді вживає фразеологічні зрощення розмовного типу, як-от: ані на гич [Кримський 1973 : 131], ні сіло ні пало [Кримський 1973 : 174], як стій [Кримський 1972 : 319], забила тямку [Кримський 1972 : 308],про людське око [Кримський 1972 : 521].

Значно частіше вчений послуговується фразеологічними єдностями, що традиційно властиві текстам розмовно-побутового та художнього стилів, напр.: згортати руки [Кримський 1972 : 314], вліз у шкуру [Кримський 1972 : 345], кинути... каменем [Кримський 1972 : 488], набив собі руку [Кримський 1972 : 520], сушити свою голову [Кримський 1972 : 540], слід за ним загув [Кримський 1972 : 540], шкуру деруть [Кримський 1972 : 564], підібгають хвоста [Кримський 1972 : 595], аж вуха ріже [Кримський 1972 : 133], різав око [Кримський 1972 : 297] тощо. До таких конструкцій належать фразеологізми книжного характеру, як-от: напнути забобонну личину [Кримський 1972 : 529], преподносит... горькую чашу [Кримський 1972 : 439], світ божий [Кримський 1972 : 373] та ін.

Чимало сталих семантико-синтаксичних моделей, властивих науковим працям А. Кримського, належать до мовних кліше, які частково втратили експресивне та образне навантаження, напр.: грім оплесків [Кримський 1972 : 335], одбила пальму першенства [Кримський 1972 : 327], громких фраз [Кримський 1972 : 363] тощо. Найчастіше вони вжиті у формі фразеологічних сполучень, як-от: покірно змовчати [Кримський 1972 : 309], твердо вірити [Кримський 1972 : 309], переступила границю [Кримський 1972 : 312], перед лицем смерті [Кримський 1972 : 312], глибоко зворушена [Кримський 1972 : 335], документи кидають світло [Кримський 1972 : 371], кидавсь у вічі факт [Кримський 1972 : 469], наука принесена в жертву политике [Кримський 1972 : 364] тощо. Деякі з цих моделей здатні викликати у реципієнта незначну емоційну реакцію. Особливо це стосується конструкцій, які традиційно вживаються в розмовному мовленні, напр.: розкрило... очі [Кримський 1972 : 626], близько до серця беручи [Кримський 1972 : 661], заткнути усімпельку [Кримський 1972 : 334] та ін. Такі фразеологізми допомагають автору чіткіше окреслити і висловити думку, вплинути на адресата, викликати відповідні відчуття, необхідні для сприйняття того чи іншого матеріалу.

Loading...

 
 

Цікаве