WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Стереотипи мовної поведінки сучасної волинської молоді - Реферат

Стереотипи мовної поведінки сучасної волинської молоді - Реферат

соціальних молодіжних угруповань).
Особливо актуальним із огляду на це є вивчення відображення в мовленні молоді колективно сформованих ментальних стереотипів та реалізації індивідуальних концептосистем. З іншого боку, не менш важливе дослідження "концептуальної системи певних угруповань людей - носіїв однієї мови, об'єднаних територіально, зарізними ознаками та психічними властивостями (освітою, професією, статтю, ерудованістю, темпераментом тощо)", яка утворює узуальну картину [9, 83].
Для з'ясування типологічного й індивідуального, традиційного й неусталеного у вживанні мовноетикетних стереотипів мовцями віком від 17 до 25 років було використано різні методи: спостереження, інтерв'ювання та анкетування. Основний склад респондентів - студенти й школярі Луцька. З-поміж названих оптимально об'єктивним методом збору матеріалу є перший. Незначна похибка можлива в анкетуванні. Достовірність інформації, одержаної шляхом інтерв'ювання, значно нижча. Власне, це й зумовило застосування різних методів збору матеріалу.
Враховуючи частотність і вагомість звертань як засобу встановлення комунікативного контакту, привернення уваги й підтримання діалогу, передусім досліджувалися варіанти звертальних одиниць: у родинному спілкуванні, в колі однолітків, ровесників, а також у розмові зі старшими комунікантами (знайомими й незнайомими).
У результаті дослідження встановлено, що поряд із традиційними нейтральними звертаннями тату /тато, батьку /батько, мамо /мама, діду /дідо, бабо /баба, тітко /тітка, дядьку /дядько молодь часто послуговується демінутивами (зауважмо, що майже рівномірно в ролі вокатива фіксується і кличний, і називний відмінок).
Найуживанішими в мовленні юнаків і юнок є узвичаєні українські варіанти: татку /татко, татусю /татусь, татуню, татусику /татусик, мамочка /мамочко, мамусенько /мамусенька, мамцю /мамця, мамусю, матусю /матуся, мамуля, дідусю /дідусь, дідику, бабусю /бабуся, бабуню, бабцю, бабусенько /бабусенька.
Індивідуально-авторськими у мовленні молоді можна вважати варіанти мамусику /мамусик, мамуньчик, мамульчик, бабуньо, бабунчик, які фіксуються спорадично. Визначальними є також нетипові для традиційного етикету форми бабунь, татунь, татусь, мамунь. Не менш частотними є й усічені звертання, похідні від відповідних твірних основ, пор.: та, тат, батя, пап, па, мам, ма, баб, ба, дядь тощо. Вживання цих форм позначене відтінком фамільярності. Однак таку мовну економію навряд чи можна вважати типологічною для етикету українців.
Спостерігається, до того ж, активізація звертальних одиниць, властивих мовному етикету інших народів, як-от: папа, папік, папка, папаня, папанька, батяня, батянька, маманя, маман, мамка, мать, мамулічка, бабуля /бабуль, бабулік, дєда, дєдушка, дідуля /дідуль, хоча рідна мова таких респондентів, за їх твердженням, - українська. Крім того, в мовленні молоді посилюється творення пестливих звертань за допомогою продуктивних суфіксів на основі типових словотвірних моделей, напр.: мася, маська, масінька, мамунька, малюня (від мама), бабусічка, бабусінька, бабуська, бабунічка, бабулька (від баба).
Характерологічною ознакою молодіжного мовного етикету можна вважати і творення нових звертальних одиниць, які є безсумнівними оказіоналізмами, напр.: так, така (тато), мамчик, маменьчик, мамніц (мама), дюдю, дюдьо, дюдько (дід), бабульк?/-а, бабуська/-о, бабульча. Щоправда, іноді оказіональні звертання виникають на основі запозичень, напр.: маман, мамзелька/-о і т. ін. Частка згрубілих номінацій, які використовуються в ролі звертань (старий, дєд ? тато; бабц?р ? баба; бабуля, стара, старушка, мамчва ? мама; дядян, дядел, дяпан ? дядько), є незначною в безпосередньому спілкуванні. Частотність уживання таких пейоративних звертань зростає, зокрема в опосередкованому спілкуванні.
Почасти подібні звертання, залежно від стилю спілкування, набувають жартівливо-гумористичного забарвлення. Це стосується здебільшого родинних жаргонних звертань на зразок батискаф (до батька).
Звертаючись до однолітків, найчастіше послуговуються власними іменами, зокрема усіченими варіантами і демінутивами, частина яких є результатом індивідуальної мовотворчості, напр.: Васьок (Василь), Деник (Денис), Льоник (Леонід), Михасик (Михайло), Любчик (Любов), Колюнцьо (Микола), Надьок, Надюльчик (Надія), Назарик, Назик (Назар), Натаця (Наталія), Ру, Руся (Руслана), Руслик, Русик (Руслан), Юранцьо, Юрик (Юрій), Нікоша, Нінчик, Нінель (Ніна) і т. ін.
Типологічними для молодіжного мовлення є й прізвиська, вживані як звертання, напр.: Кабачок, Кармен, Мавпа, Мірон, Пончик, Сос, Фунтік, Шака, Коза, Піжик, Мєлкій, Льолік, Кузя тощо. Мотивація прізвиськ найрізноманітніша, однак спільною є особливість їх функціонування. На противагу іншим віковим групам, молодь активно послуговується прізвиськами в безпосередньому спілкуванні.
Визначальними для її мовлення є й такі частотні згрубілі вокативи: дєвонькі, дєвкі (здебільшого дівчата між собою), дєвка, дєваха, дєвчонка, чувіха, чувішка, чувачка (хлопці до дівчат), пацан, пацик, пацанчик, чувак (до хлопця - і хлопці, і дівчата), кєнт, кєндель, фуфло, корєфан, коріш, мужик, мудак, мурло (найчастіше хлопці між собою). Пор. також згрубілі варіанти власних імен: Колян (Микола), Натоха (Наталя), Ль?ха (Олексій), Свєтоха (Світлана), Татюха (Тетяна), Лільйон (Лілія), Катіще (Катерина) тощо.
Очевидне ствердження комунікативної дисгармонії має реальне підґрунтя: посилення соціального дискомфорту в сучасному українському суспільстві, а отже, зростання негативної словесної енергетики є його віддзеркаленням. Проблема комунікативних помилок і дисбалансу, неадекватності спілкування чи, навпаки, коректності мовлення аж ніяк не залежать лише від національно-ментального простору. Очевидно, маємо факт послаблення впливу мови на мислення, на певні звичаї людської поведінки і активізації екстралінгвістичних чинників на їх формування. З іншого боку, подібні факти ще раз засвідчують, що концептосистеми "індивідів різні і відповідають мисленнєвим можливостям людей (різниця може бути навіть у стереотипних знаннях). Ментальні лексикони носіїв однієї мови більш адекватні та стереотипні, модельні, але й вони залежать від різниці у концептосистемах" [9, 75-76].
Особливо яскраво це виявляється в спілкуванні закоханих. Молодь, як свідчать результати анкетування, добирає в основному традиційні звертання українських закоханих: зірочка, зіронька, кохана /-ий, коханнячко, рідна /-ий, ріднесенька /-ий, люба /-ий, сонце, сонечко, ластівочко, пташечко, золотко і т. ін. Такі звертання утворюють особливий емоційний простір ніжності, пестливості. Посилення інтимізації
Loading...

 
 

Цікаве