WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Основні чинники формування національно-мовних позицій Миколи Лисенка - Реферат

Основні чинники формування національно-мовних позицій Миколи Лисенка - Реферат

Глибшому розумінню внутрішнього світу М.Лисенка служать спогади М.Старицького про період їхнього навчання у Харківській гімназії "...Несмотря на то, что харьковская гимназия и жизнь могли бы воспитать у Лысенка лишь барские инстинкты, они не оказали на него в этом отношении никакого влияния: противовесом этим наносным веяниям были впечатления детства да творческая душа юноши, увлеченная волной народной музики и поэзии, а главное, врожденная честность мысли, – они-то стояли на стороже возле нашого композитора и превратили изнеженного, избалованного ребенка-аристократа в убежденного демократа и стойкого борца за право и слово родного народа" Старицький 1965: 397.

Укріпленню почуття національно-мовного усвідомлення сприяли й прогресивні викладачі Полтавської гімназії, в якій навчалися М.Лисенко та М.Старицький з 1851 по 1858 роки. З особливою теплотою згадує М.Старицький улюблених педагогів: "Не могу не упомянуть о таких незабвенных для нас учителях-просветителях, как Стеблин-Каменский, Стронин" Старицький 1965: 389. Відомо, що С.П.Стеблін-Камінський, родом з Полтави, був українським письменником і педагогом, викладав російську мову в гімназіях Золотоноші й Полтави, був особисто знайомий з І.Котляревським, став першим біографом І.Котляревського, написавши біографію поета та спогади про нього, писав також статті на історико-етнографічні теми УРЕ Х 1983: 523; ЕУ ХVIII 2000: 3043. О.І.Стронін – історик, педагог, український і російський громадський діяч демократично-просвітницького напрямку, член Полтавської громади, організатор недільних шкіл у Полтаві, написав український буквар для цих шкіл. Був учителем М.Драгоманова, на якого справив великий ідейний вплив. У 1862 році був заарештований за "распространение малороссийской пропаганды", засланий у 1863 році до Архангельської губернії. У 1869 році повернувся до Петербурга, перебував на державній службі УРЕ Х 1983: 26; ЕУ ХVIII 2000: 3075.

У Полтавській гімназії в 50-ті роки на уроках і поза класами панувала українська мова, як згадував М.Старицький у спогадах "К биографии М.В.Лысенка" Старицький 1965: 408 та в листі до І.Франка від червня 1902 року Старицький 1965: 636. Саме під час навчання в Полтаві брати Микола та Михайло познайомилися з працями й творами Пантелеймона Куліша, що значно вплинули на них. Благотворну роль у формуванні прихильності до рідного слова зіграли й українські вистави у Полтаві – "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" Котляревського, "Сватання на Гончарівці" Квітки-Основ'яненка.

Проте в Полтавській гімназії в М.Лисенка ще не виробилося свідоме національно-мовне почуття. М.Старицький зазначав: "...Несмотря на преобладающий в ней малорусский язык, не было никаких сознательных симпатий к культуре его, к правам национальным, к историческому прошлому, равно не было выработано и политических идеалов" Старицький 1965: 408.

Вирішальним етапом у формуванні життєвого кредо М.Лисенка, як стверджують його біографи, став період його навчання в Київському університеті (з кінця 1860 року). Серед українських, російських та польських студентів зазвучали думки про пригноблене соціальне та національне становище українського народу, його культури, мови, про історичні перспективи, шляхи боротьби за краще майбутнє. Було сформоване політичне кредо передової київської молоді – "свобода развития всех національностей, без насилий и притеснений других, демократизм, уравнение прав ассоциации слабых для борьбы с сильными, развитие гуманитарных начал и свободы" Старицький 1965: 408. Саме тоді й виробляється у М.Лисенка свідомий підхід до національно-мовних проблем, чіткіше окреслила ціль у цій сфері. Визначальними було сформульовано такі засади: "...Малорусский народ составляет особую национальность, богатую всеми данными для культурного развития и участия полным голосом в славянском концерте, ... честный, сознательный малоросс должен отдать все свои душевне силы для поднятия в народе самосознания и развития, ... ко всем братьям славянам он должен относиться дружески и помогать им в борьбе с угнетателями, ... в политических и социальных стремлениях он исповедует те же идеалы, что и передовые его братья великороссы, ... с лучшими партиями этих передовых сил он солидарен" Старицький 1965: 409-410.

Визначивши програму дій, передові студенти Київського університету розпочали практичну реалізацію цієї програми. Насамперед це була культурно-просвітницька робота в гуртках: "одни занимались этнографией – записыванием преданий, сказок, пословиц, загадок, суеверий, обрядов и т. п.; другие стали собирать материалы для будущего малорусского словаря; третьи принялись за составление популярных книг для народа; четвертые стали для этого изучать малорусский язык; иные пошли в народ..." Старицький 1965: 410. М.Старицький відзначав: "Мы с Лисенком примкнули к группе, трудившейся над собиранием материалов для малорусского синтаксиса"Старицький 1965: 410, тобто почали працювати над складанням граматики української мови.

Саме тут, у Києві, на початку 60-тих років М.Лисенко і М.Старицький почули вперше непобутову українську мову. Цією мовою проводили засідання, сходки, мітинги, інші зібрання в стінах університету. М.Старицький про це згадує так: "...Мы с Лысенком услыхали впервые серьезную малорусскую речь и заметили, что киевляне, волынцы и даже черниговцы владели ею далеко лучше нас, полтавцев..." Старицький 1965: 409. М.Лисенко в університетських стінах прийшов до твердого переконання щодо української мови: необхідно зробити " этот язык культурным и своим"Старицький 1965: 409.

На доленосному значенні університетського періоду в житті М.Лисенка наголошували С.Людкевич  Людкевич 1913: 265, Ф.КолессаКолесса 1913: 255-256, М.Старицький та О.Пчілка.

"Лысенко, хранивший лишь проблески народных симпатий, навеянных ему с детства, теперь, словно слепец после снятия катаракта, прозрел, и это чудо подействовало на него потрясающе: все, что хранилось в тайниках его сердца, вспыхнуло ярким пламенем, в котором сгорели его барские воспоминания, светские привязанности, а все стремления сплотились в одну широкую любовь к своему родному народу..." – писав М.Старицький Старицький 1965: 412. О.Пчілка наголошувала: "Перехід до Києва був переломним у життю юнака Миколи. Тут він опинився в свідомій і могутній течії національно-українського напрямку" Пчілка 1913: 61.

Університетський період визначив подальшу долю М.Лисенка, спрямував його на шлях цілеспрямованої творчості і громадсько-культурної діяльності на благо української культури і мови. З 60-их років ХІХ ст. М.Лисенко почав наполегливо вивчати українську мову, купувати всі періодичні видання та книги, надруковані рідною мовою, став активним членом Київської громади, займався інтенсивною й різноманітною україністичною діяльністю.

Саме М.Лисенко вплинув і на життєвий вибір М.Старицького. Він закликав його по-справжньому трудитися над виробленням української мови, брати її "на орудок широкої культури" Старицький 1965: 413-414. М.Старицький відзначав, що уже в 1862 році М.Лисенко "требовал от меня дела, фактического участия в разработке языка, в приспособлении его к высшим формам поэзии и в обогащении его лексикой, черпаемой из народных сокровищниц..."Старицький 1965: 414.

Важливу роль у формуванні національно-мовних позицій М.Лисенка відіграло його оточення – М.Старицький, М.Драгоманов, П.Житецький, П.Чубинський, О.Пчілка, Є.Чикаленко, М.Коцюбинський та ін.

Отже, національно-мовні позиції М. Лисенка формувалися підвпливом національних, соціальних, історико-культурних умов, що в поєднанні з індивідуальними психологічними особливостями зумовили формування його національно-мовних позицій, мовної особистості композитора.

Література

  1. Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І.Підкови, Р.Шуста. 2-ге вид., доопр. і доповн. - Київ: Генеза, 2001.

  2. Должикова Т. Мовна особистість Пантелеймона Куліша: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003.

  3. Дужик Н.С. Мовна особистість Миколи Хвильового в аспекті стилістики та історії літературної мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1996.

  4. Колесса Ф. Народнїй напрям в творчости Миколи Лисенка // Літературно-науковий вісник. К., 1913. Т.61. К. 2.

  5. Кравченко М.В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2001.

  6. Лисенко М.В. Листи. Київ, 1964.

  7. Людкевич С. Микола Віталїевич Лисенко як творець української національної музики // Літературно-науковий вісник. К., 1913. Т.61. К. 2.

  8. Мамчич І.П. Мовознавча спадщина Василя Чапленка: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 2002.

  9. Пчілка О. Микола Лисенко (Спогади і думки) // Літературно-науковий вісник. К., 1913. Т.61. К. 1, 2.

  10. Пчілка О. Микола Лисенко (Спогади і думки) // Літературно-науковий вісник. К., 1913. Т.61. К. 1, 2.

  11. Рильський М. Про листи Миколи Лисенка // Лисенко М.В. Листи. Київ, 1964.С. 6.

  12. Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича. К., 1999.

  13. Старицький М. К биографии М.В.Лысенка (Воспоминания) // Старицький М. Твори: У 8 т. К., 1965. Т. 8.

  14. Статєєва В. Українські письменники про проблеми української мови та мовознавства кінця ХІХ початку ХХ ст. (На матеріалах спадщини М.Коцюбинського, Лесі Українки, Б.Грінченка та ін.). Ужгород, 1997.

  15. Стешенко І. М.В. Лисенко // Літературно-науковий вісник. К., 1913. Т.61. К. 1.

  16. Украинская жизнь. 1913. № 1.

  17. УРЕ: У 12 т. К., 1983. Т.10.

  18. Енциклопедія українознавства: У 10 т. / Перевидання в Україні. Львів, 2000. Т. 8.

  19. Чикаленко Євген. Щоденник (1907-1917). Львів: Червона калина, 1931.


 
 

Цікаве

Загрузка...