WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лексична інтерпретація концепту земля у поезії Євгена Гуцала - Реферат

Лексична інтерпретація концепту земля у поезії Євгена Гуцала - Реферат

Реферат на тему:

Лексична інтерпретація концепту земляу поезії Євгена Гуцала

Вивченню концептів присвячено праці Н. Арутюнової, С. Аскольдова-Алексєєва, К. Голобородько, В. Жайворонка, О. Шмельова та інших мовознавців.

Під концептом розуміємо фрагмент знання, ментальний образ, що виникає як превербальне утворення, яке частково вербалізується і знаходить вираження в мові. У концепті міститься інтралінгвальна та екстралінгвальна інформація, тобто „знання про мову" й „знання в мові" [Таран 2002: 12].

Термін „концепт" походить із латинського conceptus і означає "думка", „поняття". Лінгвістичне опрацювання поняття „концепт" активізувалося у зв'язку із тезаурусним вивченням лексики і визначенням принципів укладання ідеографічних словників. Концепту може відповідати інформація про предметно-логічні зв'язки даної реалії з іншими, про асоціативні культурологічні зв'язки, які відновлюють мовні об'єднання між даною реалією та іншими; про істотні та неістотні ідентифікуючі ознаки [Голобородько 2002: 28-29].

Українські мовознавці І. Богданова, К. Голобородько, І. Дишлюк, Н. Лисенко, Н. Лобур, Т. Скорбач, О. Таран, О. Тищенко, С. Форманова значну увагу приділили вивченню концепту „земля". Зокрема, Н. Лобур зазначає: „Системи символів етнокультурних спільнот мають у своєму арсеналі концептуальні центри, які творять ментальний портрет народу. Одним із таких центрів, що здавна впливав на формування ментальності українців, є концепт землі" [Лобур 1996: 22].

Досліджуючи мову творів М. Коцюбинського, С. Форманова зауважує, що індивідуально-авторська мовна картина світу письменника не мислиться без ключового слова „земля". „Земля" у М. Коцюбинського – це життя, хліб, спокій, доля. Це щось живе, життєдайне, без чого не можна уявити долю селянина-хлібороба [Форманова 1999: 10-11].

Якщо проаналізувати творчість Т. Осьмачки, то слід підкреслити, що Богородичний мотив в образі землі характерний для ранніх його творів; в образах, створених пізніше, провідним є архетип матері-землі [Лисенко 2003: 9].

Ідилічний характер простору в поезіях Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова, М. Петренка зумовлює те, що в їхній мовній картині світу активно функціонують лексико-семантичні групи слів, що виражають великий простір (напр. степ, поле, море, світ, земля) [Богданова 2002: 8].

Специфіка лексеми земля в поезії Є. Гуцала побудована на народній символіці про цей образ. Концепт земля є невід'ємним чинником формування ментальності українців. Прив'язаність до землі як національна характеристика знаходить своє відображення в образній паралелі земляґрунт, наприклад: Коли землю орють. І тоді, коли в землю саджають /і кладуть твої бульби у борони під лемеші [Тут і далі вказується лише сторінка з видання: Гуцало V: 49].

Репрезентуючи образ землі, Є. Гуцало передусім актуалізує семему „країна". На основі семантичних зв'язків сприйняття землі членується на Вітчизну – рідну сторону і чужину, наприклад: Вітчизно, в гордій пекторалі, /Вітчизно, в рідній стороні, /чим залечу від тебе далі – /тим ближча ти стаєш мені... [39].

Нерідко в поезії Є. Гуцала Земля – це планета в безмежному космосі, напр.: Земля із відстані великої – зоря,хоча вона й лишається Землею, /і кожен з нас також стає зорею /що в галактичних не минається морях [86].

Осмислюючи вплив географічного елементу (безмежні простори землі) на розвиток світогляду українців, Є. Гуцало надає лексемі земля семи простір у контексті: Любове, де ми будем жити?.. /Мабуть, в отому курені, /де стіни зведено з блакиті, /а долом – простори земні[76].

Крім того, в лексемі „земля" актуалізується сема „місце життя ідіяльності людей" [СУМ ІІІ: 557], наприклад: Ми живемо отут, на землі, край Чумацького Шляху, /на узбіччі, де пахне полин і блакитний чебрець [19].

У Гуцаловій поезії фіксуємо чимало сполучень зі словом земля: степова земля, тверда, холодна, весняна, зимова, вічна, отча, українська, рідна, жива, молода, стара, чудотворна і т.д.

У поетичному ідіолекті Є. Гуцала взаємини людини і землі, людини і природи стають домінуючими, тому досить продуктивною є асоціативна паралель земля – людина. Треба зазначити, що функціонування лексеми земля у подібних контекстах супроводжується актуалізацією певних властивостей (земля (ґрунт) – душа)), як-от: Лопату взявши, відкопаю /у степовій землі твердій /те, що ніколи не минає /і не мине в душі моїй [38].

Вивчення поетичних інтерпретацій образу землі дозволяє визначити його функціонування в різноманітних персоніфікованих контекстах, побудованих на метафоричній основі. Ці структури відбивають художнє бачення Є. Гуцала, його розуміння моделі світобудови, семантично наповнюючи лексему земля новими конотаціями: земля – живий організм, наприклад: Валторни вітру сяють у полях, /гойдаються разом з озиминою. /Валторни сяють – грою неземною /заслухалась удосвіта земля [65]. Мов жива істота, Земля, здатна до виконання дій, властивих лише людині: Відмикає всю землю – й земля постає чудотворна, /бо ключами її відмика чудотворна весна, - /і сміється, й зітхає земля, наче жінка – валторна, /і радіє, і плаче, неначе валтона вона [185].

Поет порівнює землю з жінкою. Взаємодію образу землі з семантичним комплексом „жінка" змодельовано на основі емоційного сприйняття людини, порівн.: Земля, світаючи, всміхнулась,неначе жінка, горілиць [235].

Метафорика Є. Гуцала ґрунтується не тільки на традиційних поетичних засобах, знаходимо й індивідуальні образні перенесення в контекстах, де земля уподібнюється до частин людського тіла, наприклад: Земля тим оком з глибини дивилась,і циклопічна магія його /таку непереборну мала силу, /неначе спопеляючий вогонь [95].

Земля у поезії Є. Гуцала може „відчувати": Станемо думами... Думами чом би й не стати! /Думами, що не заснули – і вже не засплять... /Буде земля нас під серцем своїм відчувати, /буде під серцем своїм відчувати земля [326].

Loading...

 
 

Цікаве