WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вироблення навичок каліграфічного письма у першокласників - Курсова робота

Вироблення навичок каліграфічного письма у першокласників - Курсова робота

Труднощі у засвоєнні письма пов'язані з недосконалою координацією рухів, недостатнім розвитком дрібних м'язів, кисті, незавершеним окостенінням кисті, незрілістю кінестетичного контролю точних рухів. Як наслідок — лінії під час письма "тремтячі", на місцях овалів та напівовалів — ламані, викривлені, занадто великі, виходять за межі рядка. Для дітей з такими вадами доцільно зменшувати обсяги письмових завдань; ефективний прийом, коли вчитель пише рукою учня. Під час перерв між письмом окремих рядків букв доцільно розслабляти м'язи кисті руки, чергуючи вільне положення на парті зі спеціальними вправами, а саме:

        1. стисніть руки долонями всередину і витягніть їх уперед; розведіть кисті рук у сторони, не розгинаючи зап'ястка;

        2. стисніть пальці по одному в кулак;

        3. витягніть руки перед грудьми; пальці правої руки стисніть у кулак; розтуліть пальці правої руки і одночасно стисніть у кулак пальці правої руки; міняйте положення рук;

        4. долоні разом, пальці переплетіть; поперемінно згинайте і розгинайте пальці;

        5. руки з розведеними пальцями покладіть на парту; почергово постукуйте по кришці то однією, то другою рукою.

Ефективними є й інші прийоми:

  1. коливання ручки між пальцями поперемінно — великим і вказівним; великим і середнім;

  2. пересування пальців по ручці шляхом хапання її трьома пальцями — великим, вказівним, середнім;

  3. качання ручки долонями обох рук, в одній руці;

  4. повертання ручки в різні її положення трьома пальцями однієї руки під лічбу.

Ці та інші вправи корисно застосовувати не тільки в процесі письма, а й для підготовки руки дитини до письма. На нашу думку, варто зважити на те, що дані прийоми роботи мають використовуватися у системі, що сприятиме покращенню координації рухів молодших школярів, розвитку їх дрібних м'язів, кисті, тощо.

2.5. Особливості навчання письма ліворуких дітей

Особливої уваги, безумовно, заслуговують ліворукі діти. Багато з них мають весь "набір" труднощів навчання.

Багато хто з батьків виявляє стурбованість, якщо помічає, що їхня дитина пише або малює не правою рукою, а лівою, і намагається її перевчити або навіть звертається до лікарів. Ще два чи три покоління тому на лівшу дивились настільки скоса, що це призводило до виникнення у дитини комплексу неповноцінності. Вчителі та вихователі вважали за свій обов'язок перевчити дитину, примушуючи брати олівець з лівої руки у праву руку. Однак ціла низка спостережень довела, що діти, котрі наперекір уродженим властивостям намагалися перейти до користування правою рукою, не рідко не лише починали заїкатися, але й втрачали впевненість у собі, ставали нервовими [3; 24].

Основні труднощі у ліворукої дитини починаються, як правило, в школі. Найперша, найголовніша проблема, яку повинен вирішити учитель, - чи є дійсно дитина лівшою. І вже потім вирішити разом з батьками, якою рукою буде дитина писати, і відпрацювати єдину тактику дій. Ще недавно ця проблема вирішувалась просто: всім писати тільки правою рукою, а це означає, ліворуких дітей перевчати. Перевчали, використовуючи самі жорстокі міри, не рахуючись з дитиною, його особливостями, здібностями і навіть здоров'ям [2; 133].

У лівшів і правшів різна організація мозку і, перевчаючи ліворуку дитину, порушуємо особливості її функціонування, намагаємося примусити її робити те, що суперечить її функціональним можливостям. В багатьох випадках, знаючи, яка рука у дитини ведуча, можна сказати не тільки, яка півкуля керує нею, але й розкрити деякі особливості організації вищих психічних функцій. Наприклад, у праворуких людей центр мови знаходиться в лівій півкулі (в 95 % випадків), а у ліворуких він може бути в правій півкулі (в 70 % випадків), хоча маже бути в лівому, і, навіть, розміщуватися симетрично в праві і ліві півкулі. Взагалі, у лівшів обидві півкулі працюють як би більш узгоджено, ніж у правшів. Перевчаючи дитину,. Змінюючи ведучу руку, ми викликаємо перебудову в діяльності її мозку [2; 135].

Деякі сучасні практики та науковці ліву руку називають "непридатною", а ліворуких людей взагалі вважали "ненормальними людьми" [2;139]. Ми вирішили з'ясувати ставлення майбутніх учителів початкових класів, студентів Барського педагогічного училища ім. М.Грушевського до такого твердження. Ми провели їх анкетування, метою якого є визначити ставлення студентів до навчання письма ліворуких дітей, зокрема навичок каліграфії (Додаток А).

Так з'ясувалося, що 100 % опитаних (47 чоловік) переконані, що таке твердження є неприпустимим і категорично його заперечують:

  1. ні, бо я сама ліворука людина;

  2. ні, бо це залежить від людини;

  3. ні, бо це залежить від фізіологічних особливостей психіки;

  4. ні, бо вони такі ж самі, як і праворукі.

Так само 100 % опитаних переконані, що перевчати ліворуких дітей на письмо лівою рукою не слід.

Біля 70 % опитаних вважають, система формування умінь та навичок каліграфічного письма у ліворуких дітей суттєво відрізняється від звичайної, а лише 30 % - що не слід акцентувати особливої уваги на процес формування навичок каліграфічного письма у ліворуких дітей. Так, наприклад, студентка, яка сама є ліворукою, особливу увагу звертає на освітлення кабінету та поставу дитини при письмі, психологічні аспекти роботи з ліворукими дітьми.

Особливо несподіваними виявилися результати на останнє запитання щодо доцільності створення методичного забезпечення правопису формування навичок каліграфічного письма у ліворуких дітей:

        1. ні, бо вони і так добре пишуть;

        2. без коментарів — ні;

        3. ні, я вважаю, що це такі ж діти, як усі.

Як бачимо, акцент робиться на моральний бік цієї проблеми: якщо зробити для них спеціальну методику навчання письма — значить визначити їх неповноцінними!

Звичайно, це не так. Ми маємо усвідомити, що ліворукість — це природнє явище, зобов'язані, звичайно, формувати таке уявлення в самих ліворуких учнів та їх однокласників. 100 % опитаних все ж притримуються думки:

  1. так, щоб було краще вчитися;

  2. так, це було б доцільно, було б зручніше;

  3. це дає зразок, змогу зекономити час;

  4. так, бо це особливі діти;

  5. так, бо це інша методика навчання;

  6. так, бо їм важко виконувати роботу, яку виконують праворукі діти.

Як бачимо, питання навчання письму ліворуких дітей є проблемним у різних способах його вирішення, які є досить полярними та проблемними.

Багато спеціалістів стверджують, що при навчанні ліворуких дітей обов'язково повинні враховуватися їх індивідуальні особливості і навіть спільна методика повинна будуватися по-іншому. Сьогодні учителю важливо важливо визначити ведучу руку і зробити це в перші дні навчання.

Слід відзначити, що визначити ведучу руку на практиці досить важко, що зумовлено рядом причин, одна з яких — перевчання в дошкільному віці. Якщо учитель спеціально не поцікавиться, то буде вважати перенавченого лівшу праворуким, доки у нього не виникне труднощів у навчанні. Крім цього є діти, які однаково добре володіють і правою, і лівою рукою. Було б помилкою через страх "перевчити" таку дитину, примусити її писати правою рукою (все-таки вона буде жити в "праворукому світі"). Часто вчитель дотримується такої позиції: "Яку руку частіше використовує, нехай такаю і пише". Але одна справа — причісуватися лівою рукою і закручувати гайку, а інша справа — писати, малювати. Існує навіть спеціальний термін "графічне функціональне панування" однієї руки над іншою, коли дитина малює і пише одною рукою краще, ніж іншою, а є побутове "функціональне панування", яке визначає, якою рукою дитина тримає ложку, ножиці, якою рукою складає кубики тощо. Спеціальне вивчення видів вибору рук показало, що є діти-лівші з графічних навичок і правші у побуті і навпаки. Такі випадки трапляються рідко, але трапляються. Як правило (в 90 % випадків), "графічні лівші" виявляються і побутовими лівшами. Є діти-амбідекстори (і в побутовій, і в графічній діяльності) [2; 137 ].

Ми вважаємо, що учитель не тільки може, але й повинен визначити ведучу руку дитини.

Існує декілька способів визначення ведучої руки: один з них —опитування, другий — експерементальне тестування в діяльності при виконанні побутових і графічних дій [2; 138].

При виконанні тестування учитель повинен сісти навпроти дитини (краще за столом), але не з боку. Атмосфера повинна бути спокійною, позитивною, не слід звертати увагу дитини на те, що ви визначаєте її ведучу руку. Можна розпочати тестування наступними словами: "Зараз ми з тобою пограємося" чи "Давай попрацюємо разом: я буду давати тобі завдання, ти старайся добре їх виконувати". Все приладдя, предмети потрібно покласти перед дитиною строго на середину столу на однаковій відстані від правої і лівої руки.

Loading...

 
 

Цікаве