WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія "міс Адрієна" - Реферат

Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія "міс Адрієна" - Реферат

Таким чином, переосмислення сюжету як предмету зображення подій та їхній спосіб передачі у літературному творі стосувалось не тільки його теоретичного обґрунтування. Митці йшли до практичного відтворення якісно нової форми, що не завжди остаточно ними осягнена, була доступно зрозуміла тодішньому читачеві. Маючи подекуди справу із читацькою безграмотністю, твори мали за мету відображати постреволюційну епоху з її соціально-політичними змінами.

У романах Ґео Шкурупія "Двері в день" та "Жанна батальйонерка" сюжетний перебіг зводився до показу їх через дії, вчинки та візії героїв. Митець творив власну концепцію "внутрішнього сюжету". Для нього показовою була схема, за якою виявлення характеру відбувалося через психологічну зміну персонажа. Даний розставлений у творах акцент письменника віддзеркалював настанову на міцну фабулу та сюжет. Та звернення до внутрішнього світу літературних героїв, передача їхнього стану за допомогою пейзажу, опосередковано пов'язаного із твором мистецтва (наприклад, споглядання Теодора Гая на картину), спростовують погляди митця на сюжет. Зміна теоретичної декларації у протилежне практичне втілення пояснюється, на чому і наголошував О.Білецький, на реальних "сюжетних ресурсах" [1, 335], обумовлених контекстом змальованої доби. На жаль, авторська настанова Ґео Шкурупія на переосмислення у романі жанру та композиції, сюжету та архітектоніки, залишилася нереалізованою. Прискіплива увага на форму твору, а не його зміст, на фактаж без "легкої розваги" лише фрагментарно відобразили, яким мав би бути саме неканонічний роман. Адже Ґео Шкурупій у статті "Реконструкція мистецтв" "Авангард-альманаху" неодноразово наголошував, що необхідно позбутися усіляких "ізмів" у розвитку мистецтва. Тому в українській літературі є зразки футуристичної поезії, натомість відсутність футуристичного роману викликана настановою на теоретичне та практичне обґрунтування репортажного жанру.

Подальшому становленню романного жанру в творчості митця завадили звинувачення Хвильового у націоналізмі, що супроводжували друк "Жанни батальйонерки". Вони були серйозним приводом для припинення не тільки пошукових експериментів у прозі, а й творчості взагалі. Зразки попередньої малої прози, написаної письменником у міжчассі 20-30-х роківХХ століття, за перебігом зображуваних подій виразно контрастні із романами, що відобразили лише елементи авторських ідей на репортажний роман. Автор "Міс Андрієни" конструює власний сюжетний ланцюг, тлом подієвості якого є місто. Відповідними у письменника стають і характери (беруться до уваги урбанізовані мешканці), і пейзажі (протягом усього роману митець аналізує лише міські краєвиди). Характерною рисою авторського розуміння "міцного сюжету" стає розгортання основних класичних елементів організації внутрішнього сюжету через фрагментарний показ подій чи асоціацій. Саме подієва фрагментарність, зведена митцем до художніх дрібниць та деталей, створює певні мікрообрази у романі. До них належать авторське асоціювання міс Адрієни із старою Європою, звичне протиставлення зубожілого пролетаря (миршавий кіт) та пихатого капіталіста (гладкий собака). Настанова продовжувалась і в експозиції: інформування про "розташування сил" [6, 167] відбувалось через візії головного героя – Франса Каркаша. За текстом "Міс Адрієни" єдиним бажанням безробітного Каркаша було працевлаштування. Відповідно і наростання конфлікту йтиме не як авторський коментар подій, зведений у творі до мінімуму, а через призму вчинків та подій, що відбулись із Францем. Наступний етап розвитку дій у романі, що визначав певний конфліктний вузол, пов'язаний із Францем-робітником. Елементи гострої та напруженої зав'язки у тексті сповнені несподіваності та загадковості, що знаходили свій вияв у системі формально-художнього рівня роману.

Автор, розставивши акценти на умовах праці Каркаша, тим самим звів їх до узагальненого деталізованого показу робочого процесу в "Компанії". Тому розвиток дії Шкурупій, згідно канонічної теорії жанру, поступово ускладнював в значно загострений конфлікт між робітниками та роботодавцями. Логічним продовженням протистояння за текстом був 20-ти денний страйк. У зображенні його перебігу письменник використовував елементи деструктивного роману: Ґео Шкурупій, дотримувавшись послідовності у погляді на "міцний сюжет", зосереджував увагу на дії. Так, епізоди, що пов'язані за змістом із страйком, позбавлені емоційності, автор лише коментував їхній перебіг, утримуючись від власної оцінки. Протистояння пікетчиків та поліцаїв виписано як репортаж, із притаманними йому короткими лаконічними реченнями. Репортажне повідомленням про події творило, за задумом автора, своєрідний різновид складника змісту та форми. Наприклад, "група робітників іде, не зупиняючись, прямо до воріт. Це все нові люди, що їх уже встигла навербувати адміністрація. Обличчя пікетчиків незнайомі" [13, 25]. У наступних реченнях автор подає лише подієвий коментар про перебіг подій: робітники мнуться, лави насторожені, знову тиша, потім повертають і йдуть назад. Подання ворогуючих таборів у їхній боротьбі зводилось до нагадування армій, що перебували в очікуванні гарячого бою. Діячі, таким чином, лише доповнювали зміст. Тому у сюжеті органічним продовженням подієвості був монтажний прийом зображення: "До воріт біжать нові поліцаї. Одні луплять палицями пікетчиків, інші заганяють учнів у ворота. Галас і колотнеча.

– Бандити. Убивці!

Ворота закриваються" [13, 23].

Головні переваги вжитого кінематографічного прийому у тексті письменника стосувались передачі показу боротьби двох суспільних станів, збільшеній динаміці події, зміцненню виразності та зовнішності руху, виявлення ідейного замислу. Даний лінгвістичний прийом (подієве повідомлення, позбавлене емоційної описовості) був закономірним у прозі Ґео Шкурупія.

Паралельно у тексті розвиваються й сюжетні колізії, пов'язані із тим, чи зможе Франц знайти своє місце у цій боротьбі. Адже від його вміння втриматись на довгоочікуваній посаді залежить ще одне життя. Зароблені гроші потрібні не лише Каркашу, а й родині передчасно померлого приятеля Матіяша Лябура.

Розвиток основної дії ускладнений введенням сюжетних мотивів. Основними з яких стають мотив відданості справі (Леон Мустак та Самюель Плюш), людської гідності (відмова Франца приховувати луснуту покришку), материнської самозреченості (Жакеліна Лябур та її хвора дитина), класової зненависті (робітники – фашисти – поліцаї). Невикресленим у творі залишився мотив кохання, що не знайшов свого продовження у тексті. Лише за поодинокими натяками зрозуміло, що стосунки між Францем та Жакеліною поступово переростають із товариських. У реченнях, виписаних без жодних емоції, подаються лише факти у своїй часовій послідовності. Все інше читач повинен додумати самостійно: Жакеліна не могла ставитися до свого співмешканця байдуже, для неї була постать Франца милою. Прийшовши з роботи, в очікуванні Каркаша, жінка починала "плюскатись у холодній воді та чепуритися" [13, 27]. Єдиний висновок, позбавлений коментаря, що його дозволив собі автор, зводився до повідомлення про те, що Жакеліна була молодою і гарною жінкою.

Найвищою точкою розвитку конфлікту в романі стають події, безпосередньо пов'язані із роботою Каркаша на "Компанію", продовженням страйку робітників, подальшою долею Жакеліни. В окреслені ситуації, за творчим задумом автора, введені епізодичні другорядні персонажі. В авторській концепції, з-поміж них виділяються ті, які безпосередньо впливають на долі героїв (містер Білдінг рятує Франса від самогубства, його жінка – моложава шістдесятирічна красуня – невмотивовано сприяє втечі Леона Мустака від Самуеля Плюша). Зв'язуючи на мить долі персонажів, Ґео Шкурупій створює перехресний сюжет, що ускладнює побудову роману. Наступні образи, вжиті часто без ім'я (міс Адрієна, сорокарічний інженер Брас), своїми вчинками не впливають на безпосередню дію у творі. Їх трансформація, на відміну від попередніх, поданих у реальності, відбувалась через візії Франца. Але, саме ці персонажі були виразниками парадигм Ґео Шкурупія у поглядах на соціум. В свою чергу, це утворювало нове політичне прочитання художнього змісту роману. Впродовж твору автор, вводячи політичну лексику, підтверджував класову позицію, в якій підтримував пролетарів. Неодноразово у тексті згадувався символ епохи – червоний прапор, що його робітники, комсомольці, які своїми діями, йшлося про пролетарську солідарність, викликану. І підсумком стає фінальне речення "ваша справа – то наша справа!". Мусимо визнати, що поширення ідеології соцреалізму, без якої неможливо було творити, поступово охопило і Ґео Шкурупія.

Свою логічну завершеність події вичерпують у розв'язці: Франц залишається працювати на "Компанію". Понад те, для відтворення повної перемоги добра (пролетарі) над злом (роботодавці) автор ввів у твір подорож Франца та інших робітників до Одеси. Оптимістичний фінал, вироблений Шкурупієм, виходячи із життєвого контексту, був цілком передбачуваний для доби соцреалізму. Штучність описуваних ситуацій виокреслювалась визначенням, поданим Барановим у монографії "Сюжетно-композиційні особливості радянського роману20-х років", "суспільної індивідуальності" митця та епохи, що вплинуло на формування розвитку думки письменника. Вмотивованим із огляду на історико-літературні обставини став введений фінальний епізод невдалого самогубства Жакеліни Лябур. Безвихідь, отруєння газом – логічне продовження розповіді про тяжке становище родини загиблого пролетаря.

Loading...

 
 

Цікаве