WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія "міс Адрієна" - Реферат

Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія "міс Адрієна" - Реферат

Реферат на тему:

Динаміка композиційно-сюжетної побудови роману Ґео Шкурупія "міс Адрієна"

На початку ХХI століття уже вповні виявилася об'єктивна потреба осмислення й системного вивчення літературного доробку Ґео Шкурупія, чия творчість – непересічне явище, пов'язуване не лише з мистецьким контекстом доби футуризму, а й авангардного руху в Україні 20-х років ХХ століття. Адже спадщина митця прикметна експериментальністю й оригінальністю, настійливим новаторським пошуком. Однак донині вона залишається практично недослідженою.

Тому настав час повернути в науковий і читацький обіг твори Ґео Шкурупія, ексцентричного й талановитого прозаїка, що здобув значні творчі осяги як у поезії й малій прозі, так і в романному жанрі. Недаремно, 1922 року М.Сулима в "Історії українського письменства", аналізуючи знакові постаті футуристів, роль митця у напрямі звів до "надійної, свіжої сили", далекоглядно вбачавши у постаті Шкурупія "кандидата на корифея, що коректує своєю творчістю попередніх футуристів" [7, 33]. Формальні експерименти й неординарне осмислення викликів національних і світових тенденцій визначали контекст "великої" й "малої" прози письменника. Крім того, твори Ґео Шкурупія, попри задекларовану прихильність до офіційної влади, сповнені етнічного нурту, прагненням наближення національної культури до західноєвропейського та американського зразків.

Сьогоднішній стан наукового дослідження теми зумовлений загальним рівнем літературознавчого осмислення поетики художньої прози перших десятиріч ХХ століття. У фаховій літературі фрагментарне дослідження творчості митця було здійснено у публікаціях М.Сулими, В.Дончика, Г.Черниш, О.Козир, О.Капленко. Автори статей насамперед звернулись до філософського осмислення текстів письменника із інтерпретацією текстуальних символів. Проблемам становлення роману у літературі та місце великої прози Шкурупія у цьому процесі висвітлено у монографії Л.Сеника "Український радянський роман. Рух опору".

Романи письменника "Жанна батальйонерка" та "Двері в день" увійшли як складова частина дисертаційного дослідження О.Журенко "Модерні тенденції української романістики 20-х років ХХ століття". Авторка подала сучасну інтерпретацію розвитку романного жанру першої половини ХХ століття. Попри все, ім'я Шкурупія залишається невідомим широкому загалу.

Саме тому, на нашу думку, українське літературознавство дає підставу для ґрунтовного та об'єктивного дослідження проблем поетики художньої прози Ґео Шкурупія.

У 1934 році харківське видавництво "Радянська література" надрукувало останній роман митця "Міс Адрієна". Невеликий за обсягом твір, 64 сторінки малого друкарського формату, мав найбільший наклад (10 000 примірників) з-поміж інших видань митця. Поява "Міс Адрієни" у популярній в 30-х роках ХХ століття серії "Бібліотека радянської літератури" засвідчувала, що, незважаючи на необ'єктивну критику, письменник ішов до свого читача. Арешт, який стався в тому ж році, що і вихід роману, завадив рецензуванню "Міс Адрієни". Лише 1968 року Арон Тростянецький у передмові до книги "Двері в день" подав заангажоване передслів'я, в якому був схильний розглядати роман з точки зору реалізму, без уваги до експериментального спрямування роману. Непослідовність критика виявилась у тому, що спершу твір названо "художньо слабким", стосовно показу зображувальної автором дійсності. Надалі, "показовою", за Тростянецьким, у романі, із відкиданням "футуристичних блукань і всілякого роду експериментів" [11, 17], була конкретність та простота в авторському відтворенні класово-ідеологічних персонажів.

Свідченням дотеперішньої необізнаності з творчістю Гео Шкурупія стало останнє видання біобібліографічного покажчика "Книги і долі. Митці Розстріляного Відродження" (2003), в якому перші твори митця, надруковані у літературно-мистецькому збірнику "Гроно", названі поетичними, замість прозовими.

Тож літературний доробок письменника потребує глибшого аналітичного осмислення в контексті національних літературних здобутків ХХ століття. Адже історія розвитку романістики, що за своїм змістом та формою відповідала вимогам доби, пошуки митцем власного варіанту жанру, вимагають нового осмислення твору та авангардного варіанту жанру.

У творчій системі митця знаковими стали звертання до актуальної сучасної йому тематики та філософської проблематики (спільною для всіх трьох романів було осмислення героями Ґео Шкурупія сенсу існування в сучасному митцеві суспільстві). Теодор Гай ("Двері в день"), Стефан Бойко ("Жанна батальйонерка"), Франц Каркаш ("Міс Адрієна") – типові представники свого часу – долали перешкоди, викликані вимогами доби. Відповідно коло охоплених подій у вибудованому автором художньому світі віддалено окреслювало співіснування із назвами творів. Естетичне сприймання романів було рушієм авантюрно-пригодницького перебігу подій, знову спільного для вищезазначеної прози. До панівних носіїв прози Ґео Шкурупія належали і мовні виразові форми. Композиційно-сюжетні колізії органічно наповнені авторськими лексико-синтаксичними структурами. Цікава романістика митця насичена авторськими неологізмами ("запарижанені власною тупістю міщани йнепмани" [10, 21], роман "Двері в день"), нетрадиційними порівняннями (жовті лани, як шкірка помаранчі [13, 4], "Міс Адрієна"), архаїзмами як художньо-стилістичним засобом пафосного малювання подій (машталір, шанці, городовики, філери, поручник – роман "Жанна батальйонерка"). Індивідуальні новотвори підкреслювали відповідні характеристики темпоритму сучасного письменникові життя. Художній синтаксис Ґео Шкурупія характерний реченнями, що здебільшого акцентують увагу на діях: "Натовп поворухнувся. Поблизу, нарешті винирнув переслідувач і майже біля себе помітив знайому спину, з пальта якої буйно росла паперова айстра" [13, 9] ("Міс Адрієна"). Застосування таких мовних конструкцій передає швидку зміну описуваних подій (рух пароплава супроводжується видозміненими візіями Франца Каркаша, "Міс Адрієна").

Для інтонаційно-звукових особливостей романів митця характерна ономатопея імітації перебігу почуттів та процесів праці, найбільш виражена у "Дверях в день". У "Жанні батальйонерці" оригінальність звуконаслідування характеризується оптимальним звучанням зближення описуваної словом подієвості: переліт птаха: "хур-хур-хур-хур", сурма: "тру-ра-ра-ра", гармата: "тах. Бум-грр.", розкладання ім'я на атоми звуків: "І-ра! І-ра-ра! Ра-ра!". Натомість у "Міс Адрієні" звуконаслідування відсутнє. Замість нього Ґео Шкурупій звертається до цитування уривків із пісень, які, в свою чергу, безпосередньо пов'язані із тематикою роману.

Настанова на інноваційну побудову, втілена у попередніх романах, знаходить свій вияв і в "Міс Адрієні". Композиційну домінанту роману становить конфлікт, викликаний класовим розшаруванням сучасного письменнику капіталістичного суспільства. Ґео Шкурупій навмисно подав абстраговану назву країни, змоделювавши, таким чином, протистояння в авторській концепції. Роман – це осмислення письменником сучасного йому політичного устрою, вираженого через взаємозв'язок та взаємозалежність активних суб'єктів: пролетаріат – капіталісти.

Тематично-подієве тло розвитку індивідуальної композиції Ґео Шкурупія розуміється нами через певні стилетворні чинники предметного та словесного зображення. Спершу, це авторське бачення теми "пролетаріат – капіталізм". Наступне її розгортання через вибудову художньої дії, що є основою сюжетотворення. Саме завдяки композиції, за обґрунтуванням Левітана та Цилевича, розробленим у монографії "Основи вивчення сюжету", твір має форму, тобто зміст. Лише композиція дає розуміння "твору як цілісної художньої системи" у часопросторі [6, 10].

У романі "Міс Адрієна" співвідношення між елементами форми та їх розподілу в часопросторі мало виразні авторські концепти: знайомство із героями відбувалося на певному життєвому проміжку. Фактично, Шкурупій лише повідомляв читачу перебіг подій. Персонажі роману – цілком сформовані особистості. Виходячи із авторської концепції погляду на романну композицію, читач може лише здогадуватися про дитинство героїв та їхнє становлення. Тим самим, читач має додумати попередній життєвий шлях персонажів самостійно, без нав'язування авторської думки на його перебіг. Компонування автором змісту зводилося лише до репортажного повідомлення про конкретні події, що відбувалися із героям на момент розповіді. За текстом "Міс Адрієни", нам невідомо, чому Франц Каркаш був безробітним. Автор подає лише один фрагмент із його минулого життя: працював на будуванні греблі. Усе минуле подавалося без коментарів, знову залишаючи на розсуд читача, яким мало бути дитинство, юність, освіта, особисте життя, власне чому постала проблема пошуки роботи. Тому, головним чинником для розуміння роману була не композиція, зміст, а перебіг художньої дії, тобто сюжет. Таким чином, письменник розробив власну композицію. У романі "Міс Адрієна" усі композиційні частини традиційно підпорядковані Шкурупієм на фактичний репортажний матеріал. Тема показу розшарування буржуазного класового суспільства першої половини ХХ століття була виписана митцем із традиційним прочитанням для тодішнього соціалістичного суспільства. Письменник, намагаючись бути послідовним у поглядах на репортажну прозу, виходячи із контексту часу, відмовився від подій, орієнтованих на психологічні та пейзажні жанри з орієнтиром на село. Унікальність композиції полягала у розстановці акцентів змісту на певному часовому проміжку. Змістовий смисл "Міс Адрієни" звівся у Ґео Шкурупія до поступового розкриття конфлікту протистояння через образ Франца Каркаша. Автор зіткнув зовнішній світ (страйк) із діями Франца (штрейкбрехер – робочий – ув'язнений – робочий), виклад подій подається письменником лише крізь опис зіткнень, що призводять до перехресного сюжету. Зосереджуючи увагу на дрібницях, що знайшли своє вираження на тематичному рівні, розвиток зовнішнього конфлікту відбувався через сприйняття його Францем. Усі зовнішні суперечності віддзеркалились в низці негативних образів. Досить часто у романі автор ставить в один ряд поліцаїв та фашистів, нерідко прирівнюючи їх дії ("уже бійка стихала, й побиті фашисти почали відступати швидким темпом, як із завулку з'явився на допомогу фашистський патруль разом з поліцаями" [13, 21]), що дозволено Шкурупію-романісту. Наслідки перебігу боротьби, змальовані письменником, накладаються на життєві ситуації Франца, здебільшого оцінюються з позиції розповідача-споглядача: "він бачив перед собою майстра, що крутився перед ним із штрафною книжкою, бачив Жакеліну, хвору дитину, рішучі обличчя пікетчиків коло заводу, Андріяша, який заварює тріснуту покришку" [13, 39]. Таким чином, Шкурупій формував власний художній світ, що обумовлював структурний рівень "Міс Адрієни", створюючи захоплений сюжет із детективним перебігом подій.

Loading...

 
 

Цікаве