WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Імплцитність у її стосунку до мовної норми - Реферат

Імплцитність у її стосунку до мовної норми - Реферат

стосунок до імпліцитності контекстуальних та ситуаційних еліпсів та одноядерних речень, певних згорнутих словосполучень. Доповнювальними виступають і фрагменти синтаксичного змісту, приховані в структурах, побудованих за моделлю "Якщо А, то С" із пропущеною логічною ланкою трикомпонентної моделі "Якщо А, то В, що". Н.Паніна у цьому випадку вбачає лише репрезентативну компресію, а ми, як і деякі інші мовознавці, простежуємо імпліцитність, також пов'язану з дією принципу економії виражальних засобів.
Важливо зазначити, що на такому зв'язку наголошує помітна кількість дослідників. До нього привертають увагу особливо ті мовознавці, які розглядають компресію, тобто різноманітне редукування, скорочення матеріально-звукової форми вираження певної інформації у висловлюваннях, як одне з джерел імпліцитності (див. 7, с 149).
Не зосереджуючись на розглядові різного ставлення лінгвістів до принципу економії, його теоретичного осмислення, вкажемо лише на те, що функціонування мови виразно засвідчує тенденцію до економії лінгвальних засобів, бо мовці залежно від потреб спілкування ту саму чи достатньо близьку інформацію виражають або більш синтагматично протяжними величинами, або ж можуть послуговуватися при цьому меншою кількістю матеріально-звукових виразників - експонентів змісту. Інакше кажучи, використовувати всілякі згорнуті констрзтагії, структури з контекстуальними, ситуаційними та логічними пропусками певних вербальних складників висловлювань.
Варто наголосити на тому, що явища компресії, у яких простежується згадана тенденція до економії і які ведуть до імпліцитного вираження інформації, часто спостерігаються у розмовній сфері, де помітними є різноманітні порушення мовних норм. Так, зокрема, у діалогічному мовленні активно функціонують еліптичні конструкції нормативного і ненормативногохарактеру з властивою їм імшііцитністю. Це засвідчують і художні тексти, в яких відтворюються подібні діалоги, наприклад:
- Чоловіче, чоловіче, почому мітли?
- По п'ять, - кажу
- Ни, як по п'ять? Нате вам три.
- Давай чотори. [...]
Сторгувалися ми за півчверта крейцара (І.Франко). Імпліцитність стосується об'єктивації не тільки синтаксичних, але й лексичних значень. Щодо останніх, то при комунікації постійно спостерігаються певні відхилення від усталених норм лексичної сполучуваності. Такі порушення, на думку К.Долініна, не відміняючи повністю загальної нормативності мовлення, "самі несуть, мабуть, найбільш суттєвий і нетривіальний імпліцитний зміст - особистісний підтекст, із якого складається образ адресанта, що важко піддається вербалізації" (2, с.40-41). Власне подібна анормативність супроводжує формування оказіональної переносної семантики, яке здійснюється шляхом внутрішньої, імппіцитної, деривації. За відповідних обставин оказіональні переносні значення набувають статусу узуальних, засвоєних лексико-семантичною системою. У такий спосіб своєрідна анормативність стає нормою. При цьому оказіональна контекстуальна семантика закріплюється за лексемою, частково втрачаючи свою імпліцитну природу. Взагалі, проблема прихованості оказіональних та узуальних переносних значень вимагає окремого висвітлення. Ми лише торкнулися її, щоб привернути увагу до того, що на лексичному рівні так само, як і в синтаксисі, імпліцитність не зводиться до ненормативного вжитку знакових лінгвоодиниць, а стосується також і мовної норми. Інакше кажучи, імпліцитність простежується стосовно нормативних та анормативних мовних фактів. Крім того, ступінь імпліцитного вираження мовної семантики може пов'язуватись із змінами, які більш чи менш помітно відбуваються у площині мовної норми.
Якщо на підставі викладеного звернутися до лінгвістичного розуміння імпліцитності, що спирається на певним чином інтерпретований К.Круглельницькою критерій нормативності, то необхідно вказати на деяку обмеженість такого трактування досліджуваного явища. Адже визнання імпліцитними лише тих "виразів, що протиставляються "повним" виразам у плані мовної норми" (7, с.383) веде до часткового звуження навіть сфери синтаксичної імпліцитності, на виявлення якої значною мірою зорієнтоване наведене розкриття її сутності. Воно грунтується на тому, що імпліцитними доцільно вважати такі структури, визначальна ознака яких сприймається на фоні нормативності інших структур. А звідси випливає, що такою ознакою, ймовірно, може виступати насамперед помітка анормативність конструкцій, які визнаються імпліцитними. Проте, як засвідчує спостереження над проявами імпліцитності, вони не обмежуються тільки тими випадками, що демонструють відхилення від мовних норм, а стосуються сфери нормативного функціонування знакових лінгвоодиниць різних рівнів мовної структури. А це викликає необхідність всебічного вивчення імпліцитності, щоб на основі його наслідків подати таке її мовознавче визначення, яке б давало змогу охоплювати зазначеним поняттям доволі широке й різноманітне коло лінгвальних фактів, що репрезетують спосіб імпліцитного вираження інформації в мові.
Література
1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М., 1955.
2. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. -1983.-К" 6.
3. Имшіиігитность в языке и речи / Отв. ред. Е.Г. Борисова и ЮС. Мартемьянов. - М., 1999.
4. Кудрявцева В.А. Соотношение явных и скрытых значений в семантике производного слова. - Алма-Ата. 1994.
5. Колосова О диктуме и модусе // Филологические науки, 1979. - № 2.
6. Невід омська Л. Імпліцитність: дискусійні питання її мовознавчої інтерпретації // Вісник Прикарпатського ун-ту. Філологія. - Івано-Франківськ, 1999.
7. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. - М., 1988.
8. Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка. -М" 1970.
9. Панина Н.А. Имплицитность языкового выражения и ее типы // Значение и смысл речевых образований: Межвузовский сборник. -Калинин, 1979.
10. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. - М., 1968. - Т.Ш.
11. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. - К., 1994.
12. Словник української мови: В 11-ти томах. - К, 1977. - T.VIII.
13. Шендельс Е.И. Имплицитность в грамматике // Вопросы романо-германской филологии: Сборник научн. трудов Московского гос. пед. ун-та им. М. Тореза. - М., 1977. - Вып. 112.
Loading...

 
 

Цікаве