WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Імплцитність у її стосунку до мовної норми - Реферат

Імплцитність у її стосунку до мовної норми - Реферат

власне лінгвістичним критерієм імпліцитності тих конструкцій, у яких вказані семантичні компоненти виражені приховано. Таке визнання ґрунтується також і на врахуванні моменту співвідношення категорій логічного мислення (суб'єкта, предиката) з наслідками їх мовного втілення.
По-третє, з'ясування характерних особливостей номінативних речень, а також інших одноядерних структур та комунікатів, які співвідносяться з відповідними експліцитними висловлюваннями, вимагає спеціального дослідження подібних синтаксичних конструкцій в українській мові з погляду їх імпліцитності. Це може сприяти розв'язаннюпевних синтаксичних проблем, які на сьогодні інтерпретуються мовознавцями по-різному.
Розглянуті одноядерні речення належать до випадків нормативної імпліцитності, що виявляє ще одну неточність, яка криється у наведеному твердженні К.Крушельницької, Протиставляючи імпліцитні
висловлювання "повним" в плані мовної норми, дослідниця мимоволі наштовхує на припущення, що імпліцитність стосується передовсім сфери ненормативного вживання мововеличин, на противагу повному вираженню, яке є притаманним мовній нормі. Та цю неточність вона сама частково усуває, пояснюючи, що імпліцитні висловлювання "можуть бути різною мірою узуальними, бо можливість "неназивання" окремих компонентів думки чи навіть цілої думки закладена в самій системі мови у вигляді особливих форм і конструкцій, які служать якраз для імпліцитного вираження тих або інших елементів думки-повідомлення в певних комунікативних ситуаціях" (8, с389).
Ми вбачаємо особливу вагомість наведеного пояснення в тому, що тут імплщитність пов'язується не тільки з мовленнєвими процесами, але й з мовною системою. Крім того, у ньому знята не тільки деяка прямолінійність протиставлення імпліцитності мовній нормі, але визнається певна недостатність критерію нормативної повноти, бо К.Крушельницька звертається до мисленнєвих чинників - фактів "неназивання" окремих компонентів думки саме при її імпліцитному вираженні.
Варто привернути увагу до того, що запропоноване дослідницею лінгвістичне розуміння імпліцитності спрямоване на з'ясування природи такого типу прихованосгі, який пов'язаний із компресією. Проявом останньої виступає, зокрема, функціонування еліпсів. Стосовно цього К.Крушельницька слушно зазначає, що "в мові у багатьох випадках існує два (чи більше) ряди варіантів для вираження того самого змісту: розгорнуті та еліптичні форми. [...]
При розкритті специфіки імпліцитності як мовного явища, що поширюється тільки на факти граматики, спостерігаються протилежні погляди на еліптичні структури. Деякі мовознавці не вважають такі конструкції імпліцитшши, бо виходять із того, що "в імпліцитній структурі ніщо не пропускається, ніщо не опущене, а домислювання чи переосмислення не вимагає вставлення слів чи форм, хоч інколи може вимагати трансформації" (12, с 109-110).
На противагу такому підходові, ми повністю поділяємо думку більшості мовознавців, які зараховують еліпси до проявів імпліцитності. Адже неявне, опосередковане, вираження якихось семантичних компонентів у межах певної актуалізованої лінгвоодиниці означає, що в ній самій немає спеціальних матеріально-звукових словесних, граматичних засобів, які, згідно з їх системною закріпленістю, мож5Ть об'єктивувати аналогічні семантичні елементи в інших випадках. Водночас імпліцитні лінгвовеличини містять певні експліцитні сигнали, які здебільшого знаходяться в контексті, що забезпечують 5'свідомлюване чи неусвідомлюване домислювання прихованої семантики. Домислюватися можуть й окремі фрагменти позалінгвальної інформації з опорою на факти мовленнєвої ситуації та знання позамовної дійсності. Отже, контекст, ситуація та інші чинники (серед них і мовна парадигматика) допомагають не прямо, а опосередковано сприйняти приховані змістові складники. Цей шлях їх сприйняття простежується при різних проявах імпліцитності. Відмінності стосуються джерел останньої та пов'язаного з цим характеру домислювання. Якщо джерелом виступає небажання повторювати щось, вже назване в контексті, чи те, що передбачається назвати в ньому, то з'являються пропуски: Тільки образи покинули мене. Одвернулись од мене мої улюблені, різні, дорогі [образи]... (О.Довженко). Подібно не вербалізуються, прямо не експлікзтоться змістові елементи, які в типових мовленнєвих ситуаціях маються на увазі: А відки ви, пане? - перший спитав Андрія дід. - 3 Тернополя (І.Франко). У проілюстрованих випадках домислювання, оперте на контекст, ситуацію має відновлювальний характер, бо спрямоване не на отримання додаткової, прирощеної, інформації, а на встановлення тих змістових фрагментів, які у висловлюваннях не отримали експліцитних показників, викликаних редукуванням плану вираження.
Дещо інший характер домислювання простежується тоді, коли джерелом виступає лексична незаповненість певних синтаксичних позицій, синкретизм вираження синтаксичної семантики, що зумовлено внутрішньою формально-змістовою природою відповідних типів висловлювань, наприклад, розглянутих раніше одноядерних речень. Домислювання подібних імпліцитних структур при їх актуалізації є здебільшого неусвідомлюваним мовцями і спрямоване не на контекстуальне чи ситуаційне словесне відновлення якихось невербалізованих семантичних компонентів, а на мисленнєве доповнення, достатнє для адекватного сприйняття комунікативного змісту таких імпліцитних висловлювань. Причому вказане домислювання спирається на системну парадигматику, зіставлення одноядерних типів речення з їх можливими двоядерними еквівалентами, хоча і стосовно цього виду саме останній дає змогу виявити синтаксичну функцію називного відмінка іменника у номінативних реченнях і встановити, що вони не тільки більшою мірою експлікують суб'єкт висловлювання, приховуючи предикативність (13, с 111), але й, навпаки, становлять собою своєрідну предикативну характеристику суб'єкта: Ти, звичайно, знаєш Атанасіу, Копровського, Новака? - Звичайно. Роботи знаю їхні. Титани. (Н.Щербак). Тут номінативне висловлювання Титани - це об'єктивація предикативної частини думки, суб'єкт якої названо в попередньому контексті і яка при її експліцитному вираженні могла б мати вигляд: Атанасіу, Копровський, Новак є титанами.
Отже, синтаксичні структури, імпліцитність яких зумовлена їх внутрішніми формально-змістовими особливостями, закладеними в мовній системі, зближує з еліпсом те, що у них відсутня
Loading...

 
 

Цікаве