WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Викладання української мови в молодших класах, практичний досвід - Реферат

Викладання української мови в молодших класах, практичний досвід - Реферат


Реферат на тему:
Викладання української мови в молодших класах, практичний досвід
Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови.
Неперервна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на виховання мовної особистості на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій, на створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною мовою.
Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим замінити і що дати, необхідно глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних сферах: державній. Суспільній, культурно-освітній і власне мовній.
Наївно сподіватися. Що можна побудувати українську державу без державності української мови.
Кого і що повинна дати мовна освіта Українській державі і суспільству? Найперше - громадян, які (незалежно від етнічного походження) вільно володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною мовою, її стилями, жанрами.
Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Мова як матеріалізована думка і процес народження, як засіб від конкретно-чуттєвого до постійно-абстрактного пізнання світу, як "канал зв'язку" для одержання інформації з інших, немовних сфер людського й природного буття - є основним чинником формування інтелекту. Тому в школі викладання української мови аж не може зводитися до етнографічного рівня, хоч включати його в навчальний процес треба.
Мова має виховувати духовно-емоційну сферу україномовних громадян через організаційний зв'язок з національними традиціями. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських морально-естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання молодої людини.
Що дає громадянам України вивчення державної мови - сучасної літературної української мови?
Найперше - гарантію реалізувати всі права і свободи в межах Української держави на всіх виробничих, державних посадах. Можливість реалізувати творчі здібності в усіх сферах культурно-освітнього життя. Мати доступ до джерел української державності - культури, науки, літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до соціальної ролі.
І головне - відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живемо. З народом - творцем; почуття комфортності від носій історичної пам'яті однієї з найдавніших мов і культур.
Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стан виховання мовної особистості.
Важливу роль в цьому процесі відіграє розвиток зв'язного мовлення школярів.
Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні явища формуються через застосування знань з мови у різних видах мовленнєвої діяльності. Логічно чітке, образне усне й писемне мовлення учня є показником його загального розвитку.
З перших уроків української мови діти в доступній для них формі -засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом спілкування, обміну думками і почуттями між людьми; передачі й засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства…
Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва. Вчителі повинні пам'ятати, що умовою успішного розвитку мовлення, формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей є потреба спілкування. Або комунікації, тому під час проведення будь-якого уроку з рідної мови необхідно передбачити такі ситуації, які спонукали б дитину висловлювати свою думку, розповідати про щось.
Однак, щоб дитина говорила правильно. Красиво (під правильністю ми розуміємо уміння дотримуватись літературних норм уміння вимоги, а під красивим мовленням - багату, активну, точно вживану лексику), слід давати їй зразки мовлення або створити мовленнєве середовище. А це, в свою чергу, забезпечить їй як мовний, так і фактичний матеріал. Школярі впевнено розкажуть добре знають: у них повинен бути запас знань. матеріал за темою розповіді, тоді вони зможуть виділити головне, суттєве.
У розвитку мовлення чітко визначаються такі лінії: покращення артикуляції звуків, підвищення культури мовлення, робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконалення граматичного ладу мовлення, робота над зв'язним мовленням. Усі ці лінії розвиваються паралельно, хоча водночас перебувають у підпорядкованих відношеннях: словникова робота з одного боку передбачає формування правильної літературної вимови, а з іншого - дає матеріал для зв'язного мовлення; під час підготовки до розповіді, переказу, твору проводиться робота над словом, словосполученням, реченням.
Вправи з розвитку зв'язного мовлення - є найвищим ступенем у складній системі мовленнєвих вправ, оскільки об'єднують усі вміння накопичувати матеріал.
Система мовленнєвих вправ, спрямована на формування умінь накопичувати та готувати матеріал для розповіді чи твору, планувати свій твір чи розповідь з точки зору композиції, структури, добирати мовний матеріал до майбутнього твору чи розповіді, розкривати тему в усній чи письмовій формі, удосконалювати написане та ін., буде ефективним лише тоді, коли постійно зосереджувати вагу учнів на мові та мовленні, на здоровому мовленнєвому середовищі, яке створює школа і яке розширюють уроки рідної мови.
Мовленнєві вправи не дають помітного ефекту за короткий термін. У розвитку мовлення необхідна тривала і кропітка робота як учнів, так і вчителів.
За ступенем самостійності учнів вправи з розвитку зв'язного мовлення поділяються на такі типи: робота, виконана за зразком; конструктивні вправи; творчі вправи.
До вправ, які виконуються за зразком, належать перекази, декламування вивченого напам'ять, ділові папери.
До конструктивних вправ відносяться такі, що пов'язані з перебудовою тексту, запропонованого вчителем.
Всі інші види вправ є творчими, повністю самостійними, особливо такі, як усні перекази, інсценізація, імпровізація, літературно-художня творчість, словесне малювання, письмові твори, листи тощо.
Як бачимо, вправи дуже різні за формою, змістом, мовою, жанром, місцем проведення, участю дітей у їх виконанні, та всі вони виконуються практично, оскільки теоретичний матеріал учням майже не подається.
Відповідно до "Державного стандарту початкової загальної освіти", "Системи контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" передбачається розвиток, удосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів.
Виходячи з вищесказаного. Розуміючи важливість даного питання, я вирішилапрацювати над проблемою: розвиток зв'язного мовлення у школярів.
Учні початкових класів використовують зв'язне мовлення, коли дають відповіді на питання. Але завдання - навчити дітей давати повні і розгорнуті відповіді. Привчаю, щоб при відповіді учні висловлювали свої думки, міркування, давали свою оцінку даним подіям, вчинкам, щоб свої відповіді починали з слів: "На мою думку…", "я так міркую…", "мені здається…".
При вивченні казки Марка Вовчка "Кармелюк" діти, прочитавши І частину, розмірковують, куди зник молодий Кармель, хто міг бути тим отаманом, що робив розбої.
Обов'язково при вивченні твору діти на уроках читання висловлюють своє ставлення до героя. Що добре вони би взяли для себе, а що ні. Думки є різні, але привчаю дітей до того, щоб вислухати кожного, а тоді можна чи погодитися, чи заперечити думку товариша.
На уроках української мови учнів розмірковують. Чому займенник зветься займенником, як можна визначити відмінок прикметників та ін.
Важливим елементом у розвитку зв'язного мовлення є
Loading...

 
 

Цікаве