WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

c.79]. Н.Ю. Шведова, так само, як і Є.М. Сидоренко, семантичні ознаки займенників розглядає "за горизонталлю" і "за вертикаллю". Вихідні займенники, проте, не мають лінійної організації: означуваний ними смисл сегментований засобами самої системи за ознакою "означеність - неозначеність- непредставленість". Сама система, початком якої є вихідний займенник, диференціює його з погляду ступенів пізнання. Членування займенників "за вертикаллю" має дві підстави: всередині означеності - на зіставленні граничності, зосередженості та неграничності; всередині неозначеності - на зіставленні потенційної одиничності та потенційної множинності. "За горизонталлю" кожна займенникова ділянка членується за означеністю/неозначеністю. Таким чином, Н.Ю.Шведова уточнює займенникову семантику ознакою означеності/неозначеності.
Проте смисловий підхід Н.Ю.Шведової не враховує важливого, на нашу думку, аспекту реалізації займенникових смислів у мовленні. "Сферою функціонування смислу являється текст: тут мовний смисл представлений в реальному втіленні... всі мовні смисли спрямовані на текст" [36, с.22]. Розглянуті погляди не враховують прагматичний аспект, але він не може залишатися поза увагою дослідження, оскільки всі значення реалізуються саме в мовленні.
Смисл породжуваний концептом або концептами, які у свою чергу є знаннями людини про окремий предмет чи явище. Ці знання цілеспрямовано реалізуються у взаємодії з об'єктивною дійсністю. Основною ланкою концептуальної системи виступає людина, яка здатна сприймати, продукувати інформацію, керуючись певними схемами, програмами, планами, стратегіями. У результаті розумової діяльності створюється система смислів, які відносяться до того, що індивід знає, думає про світ. Концепт є синкретичним явищем, представленим у вигляді ядра і периферії. Перше відображає денотативне призначення займенника, друге - суб'єктивний досвід, прагматичні характеристики. Ядром смислової концепції займенників виступає характеризація актанта ситуації, в яку може входити вказівка, додаткові, конкретні значення, які необхідні для ідентифікації денотата складають периферію.
Приймаючи концептуальність як основу семантичної системи мови, погляд на займенник як частину мови стає незаперечним. Смисли, які реалізує займенник і які можуть уточнюватися, обмежуються співвіднесеними з ним частинами мови, є самодостатніми для функціонування в межах окремої частини мови.
Визначення можливостей поєднання займенникових слів у єдиний клас, спроби з'ясування семантичної однорідності показують розвиток наукової думки в межах вивчення особливостей займенникової семантики. Кожний крок у дослідженнях, зроблений мовознавцями в напрямку вияскравлення функціональних, значеннєвих або смислових ознак займенників, відкривав різнобічність семантичної реалізації цих слів у мові, поглиблював відомості про функціонування займенників у мовленні. Зважаючи на сучасний вимір лінгвістичної науки, необхідне подальше дослідження мисленнєвої діяльності людини у проекції на семантичну "винятковість" займенникового класу слів.
Розділ ІІ
Латентний значеннєвотвірний потенціал займенника у драматургійному тексті
3-поміж слів, які нерідко кваліфікують як окрему частину мови, але які перебувають поза п'ятіркою чігко виділених частин мови, що стосуються предметності (імениик), процесуальносп (дієслово), ознаки предмета (прикметник), квантитативност (числівник), ознаки ознаки (прислівник), певною специфічністю вирізняються займенникові слова, оскільки вони як внутрішні складники відповідних частиномовних класів не утворюють окремоі частини мови. Займенникові слова репрезентують щось, вказуючи, а не символізуючи. Отже, вони відрізняються від "справжніх" частин мови тільки способом репрезентацїї, а не предметом її, і тому ці слова з синтаксичного і морфолопчного (у морфології - стосовно наявності морфолопчних категорій, а не зовнішшх відмінностей їхнього (категорій) вираження погляду уподібнюються або іменникові, або прикметникові, або числівникові, або прислвникові. Морфологічно займенникові слова (відповідні їхні групи) дублюють іменник, прикметник, числівник або приставник, характеризуючись наявністю граматичних категорій відмінка, числа і роду (займенникові іменники та займенникові прикметники), наявністю граматичних категорій відмінка й нівеляцією категорій числа і роду (займенникові числівники) і морфолопчною незмінністю (займенникові прислівники). Проте, входячи до іменникового, прикметникового, числівникового або прислівникового класів, займенникові слова становлять у них окремий підклас, маючи додаткові семантичні (вказівна функція, опосередкований зв'язок 13 предметом репрезентацй") і синтаксичні (крім внутрішніх - наявних у реченні - формально-синтаксичної, семантико-син-таксичної і комунікативної функцій, займенниковим словам притаманна зов-нішня функція - роль засобу поєднання (зв'язку) речень у тексті) ознаки.
У займенникових словах наявне специфічне співвідношення семантики у сфері мови й мовлення: узагальнено-вказівний характер їхньої категорійної семантики в мові й мовленнева опосередкованість їхніх лексичних значень, пов'язана з конкретною ситуацією, з вщповщним контекстом. Розподіляючи займенникові слова між чотирма частинами мови й виділивши вадповідно за-йменникові іменники, займенникові прикметники, займенникові числівники і займенникові прислівники, не розв'язуємо остаточно проблему статусу займенникових слів у граматичній системі мови. Це передусім питаниясемантичної, морфологічної, формально-синтаксичної, семантико-синтаксичноі і комуніка-тивної ідентифікації займенникових компонентів з такими співвідносними з ними частинами мови, як іменник, прикметник, числівник і прислівник. Постає
питания: чи тотожні займенникові слова співвідносним з ними чотирьом час-тиномовним класам за трьома вимірами семантики: 1) за відображуваними явищами навколишньої дійсності; 2) за лексичним значенням; 3) за категорій-ною семантикою? Чи займенникові слова, подібно до неядерних сукупностей, дериватів, що формують перифернію певної частини мови, набувають тільки граматичної категорійності, яка нетотожна лексико-семантичшй сутності ядра кожного частиномовного класу? Ядерні сукупності частин мови спрямовані на відображення явищ навколишньої дійсності, тоді як займенникові слова лише опосередковано - через ядро частиномовного класу - пов'язуються з цими явищами. Ядерні сукупності частин мови мають лексичне значения, відобра-жаючи, називаючи явища навколишньої дійсності, тобто виконують номіна-тивну функцію. Лексико-семантична функція ядра частиномовного класу яв-ляе собою підгрунтя категорійного значення частини мови, а займенникові слова звичайно позбавлені лексичного значения, тому що вони поза ситуаці-єю, контекстом не відображають, не називають жодних об'єктів навколишньої дійсності. Своєрідність займенникових слів полягає в тому, що вони заступа-ють відповадні частини мови, стаючи лексико-семантичними еквівалентами іменників, прикметників, числівників або прислівників. До того ж, якщо лексичне значения власне-іменників, власне-прикметників, власне-числівників і власне-прислівників індивщуальне й постійне, то у займенникових
Loading...

 
 

Цікаве