WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

хлеба, то магазин налево), у якій пропущена логічна ланка трикомпонентної моделі "Якщо А, то В, що С" (Если хотите купить хлеба, то имейте в виду, что магазин налево). Додамо. що такі і подібні імпліцитні висловлювання вживаються і в українській мові, наприклад: Якщо ми вже торкнулися цъого питания, то я також о-го-1! (Репліка з телевізійного фільму).
Н.Паніна вважає, що наведений російським двокомпонентним структурам властива репрезентована компресія, яка полягає в тому, що у відповідних висловлюваннях спостерігається не тільки пропуск їх компонента, але й невираженість певних знань. Але далі дослідниця робигь висновок, який виглядає не зовсім послідовним. Стверджуючи, що "репрезентативна компресія є однією із умов чи ознак імпліцитності". Н.Панніа визнає це "недостатнім, щоб кваліфікувати висловлювання імпліцитним" [27, с.52], бо дотримується думки, за якою про імпліцитність можна говорити лише за наявності інших умов. До них належить опосередковане вираження смислу, коли із прямо вираженої інформації випливає, виводиться інша, додаткова, інформація або ж спостерігається вживання у висловлюванні семантично містких компонентів, які, крім експліцитного денотативного значення, імплікують певне логіко-конотативне [ 27, с.52-53].
Для нас усі вказані умови важливі і достатні для визнання імпліцитності висловлюваня. Причому їх відмінності, на наш погляд, не свідчать про імпліцитність чи неімпліцитність певних мововеличин, а дають змогу виділити відповідні види імпліцитної семантики. Напр.: В театральній студії дзвеніли тарілки… Новий рік. Щастя. (М.Хвильовий). Перша із наведених фраз імплікує додаткову непряму інформацію: " в театральній студії готували стіл для святкування Нового року". Саме таке домислювання підтверджує ширший контекст, бо далі щі раз вживається висловлювання Дзвеніли тарілки, де воно вже приховує іншу додаткову інформацію ("учасники святкової вечірки пригощалися за столом "): Нарешті покликали за стіл. Дзвеніли тарілки. Було пиво. (М.Хвильовий)
Розглянемо ще один приклад, який ілюструє наявність у висловлюванні семантично містких слів із логічно виведеними додатковими конотаціями. Зіставимо два прислів'я: Вірний приятель - то найбільший скарб і Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду. Зіставлення вказує на те, що в першому прислів'ї лексема приятель експліцитно актуалізує значення: "людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товарисъких стосунках; близький знайомий // друг [33, с. 107]. Це слово у своєму звичайному вжитку супроводжується позитивною почуттєво-оцінною конотацією,
У другому висловлюванні, навпаки, воно приховано виражає негативну конотативно-оцінну семантику, виведену на основі фонових знанъ. Адже в житті часто трапляються ситуації, що найближчий приятель поводить себе підступніше, ніж ворог, і мовці знають про це. Окреслене експліцитне значення лексеми приятель не узгоджуєгься з цими фоновими знаннями. Виникає своєрідний конфлікт, який у прислів'ї Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду частково усувається бо переважати починає імпліцитна негативна конотація, а не експліцитна семантика (тут приятель уже власне не приятель, а хтось, протилежний до нього).
Вказані прояви імпліцитності відрізняються, зрозуміло, від тих, які простежуються у висловлюваннях, що відбивають наслідки компресії плану вираження при можливій конденсації семантики. Якщо джерелом прихованості виступає компресія, то домислювання імпліцитних змістових компонентів не спричиняє розглянутого прирощування інформації. Проте, вони є також імпліцитними. На відміну від прирощувальної, така прихована семантика має відновлювально-контекстуальний (ситуаційний) чи доповнювально-системний характер.
Важливо зазначити, що на такому зв'язку наголошує помітна кількість дослідників. До нього привертають увагу особливо ті мовознавці, які розглядають компресію, тобто різноманітне редукування, скорочення матеріально-звукувої форми вираження певної інформації у висловлюваннях, як одне з джерел імпліцитності.
Не зосереджуючись на розглядові різного ставлення лінгвістів до принципу економії, його теоретичного осмислення, вкажемо на те, що функціонування мови виразно засвідчує тенденцію до економії лінгвальних засобів, бо мовці залажно від потреб спілкування ту саму чи достатньо близьку інформацію виражають або більш синтагматично протяжними величинами, або ж можуть послугуватися при цьому меншою кількістю матеріально-звукових виразників - експонентів змісту. Інакше кажучи, використовувати всілякі згорнуті конструкції, структури з контекстуальними, ситуаційними та логічними пропусками певних вербальних складників висловлювань.
Варто наголосити на тому, що явища компресії, у яких простежується згадана тенденція до економії і які ведуть до імпліцитного вираження інформації, часто спостерігаються у розмовній сфері, де помітними є різноманітні порушення мовних норм.
Імпліцитність стосується об'єктивації не тільки синтаксичних, але й лексичних значень. Щодо останніх, то при комунікації постійно спостерігаютъся певні відхилення від усталених норм лексичної сполучуваності. Такі порушення, на думку К.Долініна, не відміняючи повністю загальної нормативності мовлення, "самі несуть, мабуть, найбільш суттєвий і нетривіальний імпліцитний зміст - особистісний підтекст. Із якого складається образ адресанта, що важко піддається вербалізації". Власне подібна анормативність супроводжує формування оказіональної переносної семантики, яке здійснюється шляхом внутрішньої, імпліцитної, деривації. За відповідних обставин оказіональні переносні значення набувають статусу узуальних, засвоєних лексико-семантичною системою. У такий спосіб своєрідна анормативність стає нормою. При цьому оказіональна контекстуальна семантика закріплюється за лексемою, частково втрачаючи свою імпліцитну природу. Взагалі, проблема прихованості оказіональних та узуальних переносних значень вимагає окремого висвітлення. Ми лише торкнулися її, щоб привернути увагу до того, що на лексичному рівні так само, як і в синтаксисі, імпліцитність не вводиться до ненормативного вжитку знакових лінгвоодиниць, а стосуєтъся також і мовно норми. Інакше кажучи, імпліцитністьпростежується стосовно нормативних та анормативних мовних фактів. Крім того, ступінь імпліцитного вираження мовної семантики може пов'язуватись із змінами, які більш чи менш помітно відбуваються у площині мовної норми.
Якщо на підставі викладеного звернутися до лінгвістичного розуміння імпліцитності, що спирається на певним чином інтерпретований К.Крушельницькою критерій нормативності, то необхідно вказати на деяку обмеженість такого трактування досліджуваного явища. Адже визнання імпліцитними лише тих "виразів, що протиставляються "повним" виразам у плані мовної норми" веде до часткового звуження навіть сфери синтаксичної імпліцитності, на виявлення якої значною мірою зорієнтоване наведене розкриття її сутності. Воно грунтується на тому, що імпліцитними доцільно вважати такі структури, визначальна ознака яких сприймається на фоні нормативності інших структур. А звідси випливає, що такою ознакою, ймовірно, може виступати насамперед помітна
Loading...

 
 

Цікаве