WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

стосунок до лінгвістики тексту". Але вказане розмежування не супроводжується очікуваною послідовністю визначення імпліцитності і не усуває дискусійності, яку спостерігаємо у лінгвістичних працях стосовно того, що в мові варто вважати проявами імпліцитного, а що не належить до них. 3 огляду на це розглянемо деякі проблеми, розв'язання яких стосується з'ясування теоретичних засад мовознавчого дослідження імпліцитності. Йдеться насамперед про зв'язок останньої з мовною нормою, бо саме на відщтовхування від поняття нормативності лінгвальних фактів подекуди спирається розкриття згаданого вузького розуміння імпліцитності. Зокрема, К.Крушельницька зазначає, що "з лінгвістичного погляду доцільно вважати імпліцитними такі вирази, які протиставляються "повним" виразам у плані мовної норми (мабуть, сюди потрібно включати частотність як один із її критеріїв), творячи з ним синонімічні ряди". Незважаючи на слушність зіставлення імпліцитних мовних величин із їх "повними" відповідниками, що виступає важливим моментом осмислення прихованості перших, у цілому визначення критерію імпліцитності у наведеному твердженні не відзначається достатньою
чіткістю і виглядае дещо звуженим.
Насамперед виникає питания, що являе собою "повнота" висловлювань, яка протиставляється імпліцитності їх синонімів? Крім того, із визнання цієї своєрідної "повноти" одних висловлювань випливає знову ж таки не зовсім виразна "неповнота" імпліцитних величин. Це, можливо, пояснюється тим, що критерій виявлення імпліцитності висловлювань, запропонований К.Крушельницькою, передовсім стосується окремих випадків прихованості в синтаксисі, а саме: еліпсів, різних типів односкладних речень .
Так, певні види еліпсів можна зіставляти з їх звичайними повними еквівалентами, які часто встановлюються з контексту, наприклад: Зовсім нема ніяких! (В.Винниченко) = [У мене] зовсім нема ніяких [дітей]! У цьому випадку відновлені нами складники речення містятъся в іншому висловлюванні, яке в тексті передує аналізованому: Можеш сказати своїй Труді, що в мене нема дітей (В.Винниченко).
На відміну від подібних еліптичних конструкцій, стосовно односкладних речень аналогічне зіставлення виглядає по-іншому. Зауважимо, що здебільшого такі речення мовознавці визнають повними. Тим самим виникає можливість некоректного терміновживання, коли доводиться зіставляти імплцитні односкладні речения, що вважаються повними з вадповідними їм уже не імпліцитними, але також повними взяти прикметник "повний" у наведеному раніше твердженні в лапки, що вказують на певне не зовсім властиве для лексеми значення, яке дослідниця, проте, не розкриває.
У зв'язку з цим розглянемо окремі приклади односкладних речень, зокрема номінативних. Так, висловлювання на зразок: Вечір. Ніч. (П.Тичини) можна співвідносити з двоядерними величинами: Настав вечір. Настала ніч. Таке зіставлення вказує на те, що повнота двоядерних висловлювань поллягає в експліцитному вираженні обох компонентів їх семантичної структури - предикатного й актантного. А остання, зрештою, відповідає логічній структурі судження з його суб'єктом і предикатом, які в цьому випадку експліцитно виражені у зовнішній формально-лексичній будові висловлювання.
У номінативних реченнях подібної вербалізації обох згаданих компонентів синтаксичної семантичної стуктури не спостерігаємо. Ця особливість спричиняла й спричиняє певні труднощі класифікації таких конструкцій. Тривалий час номінативні речення вважали неповними двоскладними. В сучасному синтаксисі по-різному підходять до визначення у складі номінативних речень граматичних семантичних функцій називного відмінка іменників. Українські синтаксисти поділяють погляд, за яким тут суб'єктне значення цього відмінка злите зі значенням предикатної ознаки. Отже, йдеться про синкретизм, суміщення синтаксичної семантики, властиві для імпліцитного характеру її вираження. В еквівалентних структурах вона виражається експліцитно, розчленовано.
Номінативні речення можуть містити особливі експліцитні форми, часові та локативні, що характеризують ситуацію в цілому. Порівнюючи подібні конструкції (Надворі дощ) зі структурами без таких поширювачів (Дощ), мовознавці трактують перші як повні номінативні речення, а другі - як неповні. Додамо, що домислюватися вказані поширювачі можутъ із контексту, в якому шляхом опису локалізується певна конкретна ситуація: На майдані пил спадав, Замовкає річ... Вечір. Ніч. (П.Тичина). А домислювання, що спирається на контекст, ситуацію, - це також ознака, що характеризує імпліцитні висловлювання.
Принагідно зауважимо, що О.Потебня, розглядаючи певні типи безособових речень, також одноядерних, указував на випадки контекстного відтворення суб'єкта безсуб'єктного присудка, наводячи приклад: [...] Злосопротивна хвилечка хвиля вставає, судна козацъкі - молодецъкі на три части разбиває: Перву часть ухопило - у біларапьску землю занесло [...] .
Із викладеного випливають певні висновки. По-перше, виявлення можливих прихованих компонентів синтаксичної семантики у висловлюваннях відповідної будови часто здійснюється шляхом їх зіставлення зі смисловими еквівалентами, в яких повністю експлікуються вказані компоненти. Причому імпліцитні висловлювання можуть становити собою похідні конструкції. Так, серед рис номінативних речень виділяють те, що вони е речениями "не первинного типу, а наслідок різноманітних перетворень двоядерних речень". За Ш.Баллі, "в індоєвропейських мовах "іменне речення" становить імпліцитну форму доієслівного речення" . Інакше кажучи, одноядерні структури синтаксичній системі мови.
По-друге, протиставлення певних висловлювань їх смисловим еквівалентам із повністю експлікованими компонентами семантичної структури засвідчує, що воно не виступає тілъки власне лінгвістичним критерієм імпліцитності тих конструкцій, у яких вказані семантичні компоненти виражені приховано. Таке визнання грунтується також і на врахуванні моменту співвідношення категорій логічного мислення (суб'єкта, предиката) з наслідками їх мовного втілення.
По-трете, з'ясування характерних особливостей номінативних речень, а також інших одноядерних структур та комунікатів, які співвідносятъся з відповідними експліцитними висловлюваннями, вимагає спеціального дослідження подібних синтаксичних конструкцій в українській мові з погляду їх імпліцитності. Це може сприяти розв'язанню певних синтаксичних проблем, які на сьогодні інтерпретуються мовознавцями по-різному.
Розглянуті одноядерні речення належать до випадківнормативної імпліцитності, що виявляє ще одну неточність, яка криється у наведеному твердженні К.Крушельницької. Протиставляючи імпліцитні висловлювання "повним" в плані мовної норми, дослідниця мимоволі наштовхує на припущення, що імпліцитність стосується передовсім сфери ненормативного вживання мововеличин. на противагу повному вираженню, яке е притаманним мовній нормі. Та цю неточність вона сама частково усуває, пояснюючи, що імпліцитні висловлювання "можуть бути різною мірою узуальними, бо можливість "неназивання" окремих компонентів думки чи навіть цілої думки закладена в самій
Loading...

 
 

Цікаве