WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

власне-прислівниками. А міжреченнєве функціонування займенникових слів істотно відрізняє їх від ядра частиномовних класів текстотвірними властивостями,проте не утворює із займенникових слів окремішній частиномовний клас,а тільки підклас у межах відповідних частиномовних класів.
2.1. Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності
Всебічне осмислення художнього тексту вимагає врахування всіх складових, що його формують, зокрема й імпліцитних, одним із різновидів яких на лексико-граматичному рівні є займенники та займенникові конструкції. Їх функціональна вага полягає насамперед y здатності максимально конденсувати латентні компоненти, закодовані y слові. Вони - важливі елементи, через які дешифрується текст.
Як бачимо, займенники та займенникові конструкції часто потрапляють y поле зору науковців, однак питання специфіки реалізації ними значення y художньому тексті, зокрема y драматургічному, все ще залишається відкритим.
Основою ідейно-тематичного змісту драми е сукупність комунікативних відношень персонажів. Останні зо6ражаються такими, що діють, виявляючи свою енергію [ 12, с.77], тобто здатні до самохарактеристики, яка може бути виражена експліцитно або імпліцитно. Висловлюємо припущення, що займенники та дейктичні сполучення є домінантами, здатними максимально конденсувати приховані смисли висловлення, виявляти додаткові відтінки значення лише y конкретній ситуації спілкування, сприяючи розгортанню сюжетної лінії, формуючи аксіологічну рамку повідомлення. Тому важливим е з'ясування функціонального навантаження дейктичних одиниць y формуванні прихованої інформації y драмі.
Займенники y структурі драматургійного тексту здатні виконувати функцію розгортання діалогу, інтенсифікувати розвиток сюжету, виступаючи відправними точками зародження конфліктності. Розглянемо сегмент:
Мати. Eгe ж, eгe, не приходив. Чом це його немає так довго? Роботи ж вже з тиждень, як нема. Казала йому, щоб зовсім не виходив. Поки перебісяться оті... як їх... Ще вб'ють, боронь Боже, - вони такі...
Старша дочка. I зовсім вони не такі. A може й такі, та не всі.
Мати. Не всі? Ну да, твій Прокіп там, між ними.
Стариша дочка. I Прокіп, i наш був між ними. A хіба вони лихі?
Мати. Не лихі, a необачні... [36, с.364].
Комунікативна ситуація відображає стан очікування сім'єю повернення батька. Дія від6уваеться на фоні неспокійних подій; кожен 13 членів родини по-своєму інтерпретує становище, що склалося, й оцінює творців революції.
У наведеному сегменті носіями імпліцитних смислів е займенники i дейктичні конструкції, на основі яких із тексту "виводиться" нова, додаткова, не виражена явно інформація: оті.. як їх; вони такі, вони не такі; такі, та не всі; вони лихі; вони не лихі, a необачні. Вказані номінації сприяють вираженню суб'єктивно-оцінних параметрів осіб, про яких ідеться y сегменті. Комуніканти (Мати й Старша дочка) по-різному характеризують учасників революційних подій, що виражено за допомогою наведених вище конструкцій, y які співрозмовники "вкладають" різний, інколи поляризований зміст.
Так, сполучення оті... як їх; вони такі початково містять приховані компоненти значення "ті, що не заслуговують на повагу", "погані", "ті, що можуть убити", "ті, що "бісяться", "ті, що швидко "перевісяться". Однак y процесі розгортання сюжету спостерігаємо поступове нівелювання негативних оцінних сем аж до повної їх нейтралізації й заміни іншими, "м'якшими" характеристиками, що все ж несуть відтінок негації. До такого результату "веде" протиставлення твій, наш - всі, чужі. Тобто негативні ознаки, властиві третім особам - "чужим ", - "стираються", коли до їх переліку включаються "свої" - син, брат та коханий (Прокіп), учасниці комунікації. Модифікація ключових лексем (oтi... як їх; вони такi) веде поступово до їх перекодування (за допомогою заперечення - зовсім вони не такi - "не лихі", "не здатні на вбивство"). Проте такe переосмислення домінантних одиниць відбувається через виділення "своїх" (брага й коханого) cepeд "чужих" (A може й такі, та не всі), що сприяє приписуванню сем зi знаком "-" останнім ("чужим", "всім") й намаганню виправдати "своїх". Звідси: "чужі", "всі" - "лихі"; "свої" - "нелихі", "необачні".
Внутрішньоформне значення лінгвоодиниці "необачні" прогнозує розгортання тексту під певним кутом зору. Містячи імпліцитні семи "ті, що не бачать", "сліпі", лексема "необачні" вводить пласт інформації, можливими імплікаціями з якого e: якщо "свої" i лихі, то не по своїй волі, не навмисне, через необережність, власну сліпоту[13, c.258].
Таким чином, займенники i дейктичні конструкції здатні надавати дійовим особам протилежних оцінних характеристик завдяки нівелюванню одних сем i домінуванню інших [13, c.259].
Здатність одного з компонентів (займенника) імплікувати зміст інших може скорочувати структурний обсяг висловлювання, не змінюючи його інформаційного навантаження.
Наприклад, розглянемо сегмент:
…Ось і той самий завод, "такий самий брудний, чорний, закурений".
І люди йшли вулицею ті самі…, в тих самих кепках… І обличчя в них були ті самі,стомлені, нудні…
Аж ось і той самий будинок, що його він шукав.[6, с.232]
Комунікативна ситуація відображає радянську дійсність, психлолгічно-правдиву атмосферу загального страху. Диявольське ламання елементарної етики в стосунках між людьми, навіть найближчими, рідними.
Епіцентром семантичного розгортання у наведеному сегменті є вказівні займенники, на основі яких відбита нова, не виражена явно інформація: той самий; такий самий. Ці займенники приховують в собі інформацію про буденне, однотипне життя простих людей, які змушені виявляти зовнішньо-крикливий ентузіазм любові й відданості радянській владі при глибоко-захованій загальній ненависті до неї.
Вказівні лексеми забезпечують семантичну компресію висловлювання, щo сприяє його декодуванню y визначеному адресантом pуслі.
Розглянемо приклад:
Дочка. За що… за віщо ж вони палять?
Батько. Їх спитай, синків, вони господарюють, то вони й знають [36, с.360]
Отже, дейктичні лексеми служать для конденсації висловлювання, декодування якого вимагає наявності певної тезаурусної бази y сприйманні інформації.
Займенники y структурі драми сприяють конденсації висловлювання; виступають важливими засобами характеристики та самохарактеристики дійових осіб, проектуючи смислове розгортання тексту, наповнюючи обрaзну систему яскравою оцінною тональністю. Розглянемо приклад:
Мaзайло
- Я вже не Мaзайло.
Мокій
- Ти вже не Мaзайло? Дак хто ж ти тепер? Хто?
Мaзайло
- Я? Я тепер поки що ніхто, але я буду... [18, c 123]
Домінантними y наведеному сегменті виступають лексеми хто - ніхто, на протиставленні яких грунтується інформаційне наповнення тестового простору. Ці лінгвоодиниці сприяють створенню проблемної ситуації, виявляючи прихований потенціал образу головної дійової особи (Мaзайло), передаючи ідею драми найбільш експресивним i економним шляхом. Вони "формують особливу інформативну ємність образу, i, як наслідок, значний обсяг імпліцитної інформації (когнітивної i суб'єктивно-оцінної, експресивної".
У
Loading...

 
 

Цікаве