WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

слів - змінне, повністю залежне від контексту, від мовленневої ситуації.
Займенникові підкласи чотирьох частин мови (іменника, прикметника, чис-лівника, прислівника) грунтуються на відмінній від власне-іменників, власне-прикметників, власне-числівників і власне-прислівників ознаці - дейктичній, тобто вони не називають явищ, а вказують на іменники, прикметники, числів-ники і прислівники, що називають відповідно предмети, ознаки предмета, кіль-кості, ознаки ознак. Тобто займенникові слова опосередковано (через ядро частиномовного класу) називають певні явища. Отже, найсуттєвішим є те, що лексичне значенння іменника, прикметника, числвника і прислівника, яке опосередковано репрезентують займенникові слова, вказуючи на відповідний імен-ник, прикметник, числівник або прислівник, можна встановити лише в тексті, тобто в мовленні, а не в мові.
Яку ж семантику, якого рівня абстракції передають займенникові слова в мові? В системі мови займенникові слова являють собою узагальнено-вказів-ний підклас іменників, прикметників, числівників або прислівників із семанти-кою відповідно предметності взагалі (займенников іменники), ознаки предмета взагалі (займенникові прикметники), кількості взагалі (займенникові числвники) і ознаки ознаки взагалі (займенникові прислівники), яку (цю семантику) лише у сфері мовлення наповнює конкретний зміст. Займенникові слова використовують тільки у сфері мовлення для опосередкованого позначення предметів або (у широкому розумінні) ознак конкретної ситуації чи попереднього контексту. Саме у сфері мовлення виявляються особливості семантичної ідентифікації займенникових слів з іменниками, прикметниками, числівниками та прислівниками. Це дає змогу визначити репертуар опосередковано-ре-презентативних значень, передаваних займенниковими словами в категорій-них сферах предметності іменника, означальності прикметника, кількісності числівника и адвербіальності прислівника.
Отже, займенникові слова - це підкласи іменника, прикметника, числівника або прислівника, конкретні репрезентанти яких вказують на все те, що має стосунок до безпосереднього акту мовлення. До компонентів мовленнєвої ситуа-ції, пов'язаних із займенниковими словами, входять мовець, адресат висловлення, місце (тут) і час (тепер) акту мовлення, а також наявні або відсутні в мовленнєвому просторі предмети, вирізнювані стосовно мовленневого акту. Ті або ті компоненти мовленнєвого акту завжди реалізуються з орієнтацією на мовця як центр мовленнєвої ситуації. Тому займенникові слова вказують на компоненти мовленнєвого акту і предмети з позиції мовця. Саме в цьому поля-гає егоцентризм займенникових слів, їхня постійна співвіднесеність із суб'єктом мовлення. Займенникові слова мають певні значення, структура яких скла-дається з елемента вказівності й ознак, що відображають характеристики явищ із погляду їхньої співвіднесеності з мовцем. Наприклад, займенникове слово я вказує на особу, що виконує роль мовця, займенникове слово ти - на особу, яка є співрозмовником, займенникове слово він - на особу або предмет, які не беруть участі в акті мовлення, займенников слова це/те - на предмет, розташований близько/віддалік від мовця тощо.
Займенникові слова, на противагу номінативним словам, не виражають якісної визначеності однорідних явищ, за якою вони розрізнювані й пізнавані,а виділяють різнорідні явища за ознакою співвіднесеності з мовцем. Такий спосіб позначення явищ називають дейксисом, а самі мовні знаки - дейктичними. У зв'язку з дейктичним характером займенникових слів їхня конкретна предметна співвіднесеність завжди є ситуативною та індивідуальною. За вказівки на відоме явище займенникові слова передбачають не його якісні ознаки, а тільки наявність у полі зору мовця.
Закріпленість займенникових слів за ситуативною предметністю мовлення мовця визначає їхнє перше функціональне призначення - бути одним з уні-версальних засобів актуалізації мовленнєвих висловлень, висловлень про кон-кретні факти дійсності, тобто засобом переведения абстрактної системи мови у сферу актуалізованого мовлення. Напр.: [Сахно Черняк]: Оцю тополю батько посадили. Крізь неї небо світиться. Прощай. [Павлюк]: Я тобі зубами твої ремінні пута розгризу. Бо нам із ним додому вже не світить. А ти, тобі за віщо пропадати? Ти молодий, ти вдатний до роботи. У тебе й мати, певно, ще жива (Л. Костенко).
Дейктичні функції займенникових слів стали основою їхнього другого функ-цюналыюго призначення - текстотвірного, або анафоричного, заступального, повторюваного. Воно стосується вказівки на елементи контексту,їхню по-слідовність і зв'язки: займенникові слова або повторюють елементи тексту, або їм передують, виступаючи в такий спосіб засобом розгортання і встановлення змістових зв'язків у тексті: Протягом небагатъох років творчості Шевченко пройшов великий і складний шлях розвитку. Його поезія багатогранна і часом навіть суперечлива, та це неминучі суперечності ітелектуальних і духовних шукань, невтоленної думки (I. Дзюба). Займенникові слова в таких випадках можуть замінювати в тексті назви предметів, предикати й цілі речення: Це м1сто - монстр. Воно себе пасе. Воно не знає, де його коріння (Л. Костенко); Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюєтъся світлом (Л. Костенко); Усі усіх не люблять. Це біда (Л. Костенко). Отже, займенникові словасприяють також скороченню елементів тексту, конденсації висловлень. Деякі з них спеціалізовані тільки на анафоричній функції. Проте не всі зейменникові слова виконують анафоричну функцію.
Сукупності займенникових слів притаманні зазначені вище ознаки егоцент-ричності, вказівності, змінної ситуативної або контекстуальної співвіднесеності. 3 цього погляду займенникові слова є передусім словами з генетично своєрідними займенниковими коренями (я, ти, він, вона, ви, себе, мій, твій, наш, ваш, свій, хто, що, який, сам, цей, той та ін.). Ними не обмежується коло всіх займенникових слів, хоча це їхнє ядро. Займенникові слова поповнюються за рахунок переходу в них слів інших частин мови (прономіналізації).
Займенникові слова не мають єдиного категорійного значення, яке б уможливило об'єднання їх в окрему частину мову або приєднання тільки до однієї частини мови, і власних граматичних категорій,повторюючи грамемну структуру й граматичну форму іменників,прикметників,числівників і прислівників. Вказівність як спільна ознака всіх займенникових слів є їхньою лексико-семантичною,а не граматичною ознакою. Зважаючи на граматичну своєрідність займенникових слів,маємо долучити до вказівності як спільної їхньої лексико-сематичної ознаки ще категорійну частиномовну сематику предметності,означальності,кількісності й адвербіальності,а отже,розподілити сукупність займенникових слів на чотири частиномовні підкласи: 1) займенникові іменники; 2) займенникові прикметники; 3) займенникові числівники; 4) займенникові прислівники. Між указаними підкласами наявні сематичні й словотірні зв'яки (пор.: я-мій, ти-твій, ми-наш, хто-хтось і под.). Специфічними виявляються і синтаксичні особливості займенникових слів. Внутрішньореченнєве функціонування займенникових слів об'єднує їх відповілно з власне-іменниками, власне-прикматниками, власне-числівниками і
Loading...

 
 

Цікаве