WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота

Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка) - Дипломна робота


Дипломна робота
Роль займенників у формуванні імпліцитних смислів (на матеріалі драматургійних текстів М.Куліша, В.Винниченка, С.Черкасенка)
План
Вступ
Розділ І. Імпліцитна інформація: теоретичний аспект.
1.1. Поняття імпліцитного у лінгвістиці.
1.2. Займенники як виразники імпліцитної семантики.
Розділ ІІ. Латентний значеннєвотвірний потенціал займенника у драматургійному тексті.
2.1.Комунікативно-прагматичне навантаження займенника у формуванні імпліцитності.
Висновки
Література
Вступ
У комунікації інформація може передаватися двома способами: явно (відкрито) або приховано (замасковано). Відповідно смисл повідомлень може бути експліцитним або імпліцитним.
Експліцитний - явний, виражений смисл, який сприймається комунікантами із значень мовних одиниць.
Імпліцитний - неявний, прихований смисл, який виводиться слухачем (читачем) із значень мовних одиниць під впливом конкретної ситуації та контексту спілкування.
Неоднакові, часом протилежні підходи до визначення імпліцитності проектують різноаспектну її інтерпретацію. Імпліцитність розуміється як:
- "прихованість, невираженість" ( Ахманова О.,Єрмоленко С.);
- "економний спосіб відображення позалінгвального змісту" (Мединська В.);
- "нетиповий спосіб вираження категорій змістового плану" (Бацевич Ф., Долинін К.,Федосюк М.
- "явище, що виникає в результаті пропуску окремих компонентів чи ланок у структурі висловлювання' (Колосова Т.,Вардуль І.);
- "інформація, яка не входить безпосередньо узначення компонентів тексту, зафіксованих у словнику, але водночас вичленовується і сприймається слухачем"(Борисова О., Мартем'янов Ю.);
- "домислювання безпосередньо не вираженого змісту" (Багдасарян В.,
Нікітін М.).
Питання природи й механізмів виявлення імпліцитного смислу вивчається багатьма фахівцями. Деякі дослідники визначають його як зміст (смисл) не виражений, але впізнаний. Такий підхід є неточним: якщо якийсь зміст у тексті не виражений, то він у цьому разі просто відсутній. Тому імпліцитний зміст - це зміст виражений, але виражений особливим чином.
У виведенні імпліцитного змісту важливу роль відіграють контекст і ситуація спілкування. Виходячи з цього, можна стверджувати, що імпліцитний смисл - це така інформація, яка, не маючи безпосереднього вираження, виводиться з експліцитного смислу мовних одиниць внаслідок їхньої взаємодії зі знаннями отримувача тексту, зокрема з інформацією, яка береться з контексту та ситуації спілкування.
Широке й різноманітне коло питань, що стосується імпліцитного у мові, привертає увагу дослідників. Незважаючи на це, "нез'ясованими залишаються питання психологічних, логічних, когнітивних та інших основ імпліцитності, механізмів її виявлення, типів невираженості їх співвідношення, способів і закономірностей "кодування" імпліцитного мовцем та "декодування" слухачем і багато інших". Такий стан дослідження, зрозуміло, впливає й на те, що саме поняття прихованості не має усталеного визначення у лінгвістичних словниках, енциклопедіях, по-різному трактують термінослова "імпліцитний", "імпліцитно", "імпліцитність" у наукових працях.
Деякі дослідники трактують мовну імпліцитність з погляду співвідношення форм мислення (поняття, судження) з відповідними мовними одиницями, причому йдеться про їх діяльнісний зв'язок, що виявляється в пізнавально-комунікативних процесах.
Всебічне осмислення художнього тексту вимагає врахування всіх складових, що його формують, зокрема й імпліцитних, одним із різновидів яких на лексико-граматичному рівні є займенники та займенникові конструкції. Їх функціональна вага полягає насамперед y здатності максимально конденсувати латентні компоненти, закодовані y слові. Вони - важливі елементи, через які дешифрується текст.
Проблема займенника знайшла своє відображення y низці праць вітчизняних та зарубіжних лінгвістів (І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, І.К.Кучеренко, , О.В.Падучева, Т.А.Папенкова, О.В.Петрова, О.М.Селиверстова, О.М.Старикова та ін.), проте i сьогодні їх інтерпретація характеризується контроверсійністю. Найбільш суперечливим є питання семантичної своєрідності займенників, яке мовознавцями трактується по-різному. Так, стосовно наявності/відсутності значення існують три основні підходи: займенники не мають значення, що i визначає їх специфіку; займенники не мають постійного значення, воно міняється в кожному акті мовлення; займенники не відрізняються від інших мовних знаків y плані нестійкості, непостійності значення; їх своєрідність полягає y тому змісті, яке виражає це значення [13, с.27].
Актуальність теми бакалаврської роботи зумовлена необхідністю різноаспектного вивчення категорії імпліцитності у драматургійному тексті. Мета - з'ясувати функціональне навантаження займенника у драматургійних текстах. Розв'язання мети передбачає виконання таких завдань:
- окреслити основні параметри поняття "імпліцитність";
- з'ясувати імпліцитний значеннєвий потенціал займенника;
- виявити функціональне навантаження займенника у текстах драми.
Об'єкт дослідження - тексти української драми початку ХХ століття, у яких імпліцитність є домінантою смислотворення.
Предмет аналізу - займенник у формуванні імпліцитності в драматургійних текстах початку ХХ століття.
Структура бакалаврської: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання наукової роботи, визначено об'єкт та предмет дослідження.
Розділ І. Імпліцитна інформація: теоретичний аспект
1.1. Поняття імпліцитного у лінгвістиці
Форми й закони мислення - це предмет логіки, тому значною мірою лінгвістичний розгляд імпліцитної семантики лінгвальних величин перетинається з розв'язанням логічних питань, що характерно, зокрема, для дослідження В.Багдасаряна "Проблема імпліцитного (логіко-методологічний аналіз)" [1]. У дослідженні розкривається загальне розуміння імпліцитного як особливої форми вираження думки ( у зіставленні з експліцитним), роль прихованого у функціонуванні мови. Помітне місце відведено власне логічній проблематиці імпліцитного, розглядові якої присвячено розділ "Імпліцитне і деякі логічні поняття" [1, с.66-121], де висвітлюються співвідношення поняття й судження, розширена теорія силогізму, неявне визначення поняття, Арістотелеве трактування основних законів мислення та інші питання, які не мають прямого стосунку до з'ясування лінгвальної імпліцитності.
Розглянемо повніше ті моменти, які безпосередньо пов'язані з лінгвістичним аспектом прихованості.
Насамперед зауважимо, що В.Багдасарян не послуговується терміном "імпліцитність", а використовує прикметник (часто субстантивований) "імпліцитний". Позначуване ним поняття він розкриває у його зіставленні з експліцитним: "Експліцитним, або явним, є те, що має своє власне, повне, безпосереднє словесневираження, імпліцитним же, чи неявним, є те, що не має такого словесного вираження, але домислюється з опорою на експліцитне, виражається й сприймається адресатом за допомогою експліцитного, а також контексту та інших чинників"
Loading...

 
 

Цікаве