WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Структурна лінгвістика. Копенгагенська школа структуралізму ( глоссемантика) - Реферат

Структурна лінгвістика. Копенгагенська школа структуралізму ( глоссемантика) - Реферат


Реферат на тему
Структурна лінгвістика. Копенгагенська школа структуралізму ( глоссемантика)
Даючи таку досить незвичну назву глоссемантика ( грецьк. "мова") іншому напрямку структуралізму, засновник цього лінгвістичного напрямку, професор Копенгагенського університету Луї Єльмелєв ( 1889-1968) хотів наголосити на незалежності своєї теорії від традиційного мовознавства. Основні вади традиційної лінгвістики Єльмелєв вбачав у тому, що її головний зміст - вивчення історії мов і родинних відношень між ними - в цілому був спрямований не стільки на вивчення природи мови, скільки на психологічні, фізіологічні, соціологічні й історичні прояви.
Назва датського структуралізму - "глоссемантика" ( спочатку напрямок називався фонематикою) з'явилась 1936 року і походить від грецького glossa ( мова) + sema (знак). Ця назва мала наголосити на принципово новому підході до мови. Традиційне мовознавство, на думку датських структуралістів, занадто суб'єктивне і не може претендувати на науковість. Започаткував глоссемантику Копенгагенський лінгвістичний гурток, який оформився після Празького, 1031 року. Найвидатнішими представниками датського структуралізму є Віго Брьондаль ( 1887-1942), Ханс Ульдалль ( 1907-1957) і головний теоретик цього напрямку Луї Єльмелєв ( 1899-1965), якому як фундатору глоссемантики, належить і найбільше робіт. Праці, в яких викладено основні положення глоссемантики: стаття В.Брьондаля "Структуральна лінгвістика" (1939), книга Х.Ульдалля "Основи глоссемантики" (1957) і праці Л.Єльмелєва "Пролегалини до теорії мови" ( 1943), "Принципи загальної граматики" ( 1928) та деякі інші.
Теорія глоссемантики виникла на грунті лінгвістичної концепції
Ф. Де Соссюра, її вимогах вивчати мову " в собі і для себе". На думку Єльмелєва, лінгвістика має спробувати охопити мову не як конгломерат позамовних явищ - фізичних, фізіологічних, психологічних, логічних, соціологічних, але як самодостатнє ціле, структуру. У структурі мови треба виділити постійні, незалежні від " позамовної дійсності" елементи, властиві кожній мові. Основна вада традиційної лінгвістики, на думку Єльмелєва, полягає в тому, що її головний зміст був спрямований не стільки на вивчення системи мови, скільки на психологічні, фізіологічні, соціологічні й психологічні прояви мовленнєвої діяльності. Справді ж наукове мовознавство має бути іманентним, тобто воно має вивчати конструктивні елементи мови, властиві мові людини взагалі, а не даній конкретній мові. Тим самим Єльмелєв ставить перед собою завдання створити універсальну лінгвістичну теорію. Традиційна лінгвістика, на думку Єльмелєва, чіплялась за випадкові й минущі явища, які знаходяться поза межами мови; у цьому плані вона була наукою трансцендентною. Справді ж наукове мовознавство, на думку Єльмелєва, має бути іманентним, тобто воно має вивчати внутрішні, постійні, конструктивні елементи мови, властиві мові людини взагалі, а не даній конкретній мові. Лінгвістика, вважає Єльмелєв, має спробувати охопити мову не як конгломерат поза мовними відношеннями, а як самодостатнє ціле, структуру. Філософські основи своєї теорії Єльмелєв формулює так: "Структурний метод у мовознавстві має тісний зв'язок ... з логічною теорією мови, яка походить з математичних міркувань і особливо була розроблена Уайтхедом і Расселом, а також віденською логічною школою, спеціально Карнапом..., останні праці якого з синтаксису й семантики мають безперечне значення для лінгвістичного вивчення мови".Таким чином філософською основою лінгвістичної теорії Єльмелєва є логічний позитивізм, який заперечує реальне існування предметів реального світу, оголошуючи ці предмети пучками перехрещень їх відношень. До того ж, позитивізм заперечує критерій практики.Глоссемантична теорія сама по собі незалежна від досвіду, сама по собі нічого не каже ані про можливість її використання, ані про відношення до експериментальних даних. З іншого боку,Єльмелєв стверджує, що ціле складається не з речей, а з відношень, і тільки внутрішні й зовнішні відношення мають право на існування.
Ці неправильні методологічні засновки зумовили й помилки лінгвістичної концепції глоссемантики. Єльмелєв вважає за необхідне переглянути недосконале на його думку соссюрівське протиставлення "мова - мовлення" й пропонує чотиричленний поділ мови: схема - норма - узус (використання) - акт. Під схемою Єльмелєв розуміє мову як чисту форму, яка визначається незалежно від її соціальної реалізації й матеріального оформлення.Норма визначається як матеріальна форма, пов'язана із соціальною реалізацією, але не залежна від деталей прояву. Третій член - узус - це сукупність навичок, визнаних у даному суспільстві й обумовлених певними проявами. Ці три поняття, як стверджував Єльмелєв, утворюють мову в розумінні Соссюра. Окрім цих понять, Єльмелєв вводить поняття акту мовлення, відповідне "мовленню" у Соссюра, яке розуміється як індивідуальний мовленнєвий вчинок. З проведеного Соссюром розмежування мови й мовлення Єльмелєв робить висновки, зосередивши свою увагу на розробці положень Соссюра про мову як сукупність відношень між елементами мови.
Визнаючи, що ціле ( мова) складається не з речей ( елементів), а з відношень і що не субстанція, а їх внутрішні й зовнішні відношення мають наукове існування і повинні вивчатися лінгвістикою, Єльмелєв використовує термін "функція" для вираження цих відношень. Як зазначає Єльмелєв, термін "функція" використовується в глоссемантичній теорії в значенні, яке знаходиться між логіко-математичним й етимологічним. У формальному відношенні воно ближче до першого, але не тотожнє йому, і позначає залежність,відповідну умовам аналізу.
Єльмелєв визначає три загальних типи глоссемантичних функцій, під які підводяться відношення між будь-якими одиницями плану вираження й плану змісту: двобічну залежність ( інтердепенденцію), однобічну
( детермінацію) і вільну залежність ( констеляцію).
Виділення фігур і функцій допомагає Єльмелєву зробити висновок, що "структура мови - це мережа залежностей, або, кажучи більш чіткою, точною мовою, мережа функцій".Тому глоссемантики називають іноді свою теорію іманентною алгеброю мови, тобто наукою, що використовує поняття математичної залежності для вивчення внутрішніх, характерних мові властивостей, якими є відношення.
Створенням лінгвістичної алгебри глоссемантики спробували встановити такі поняття, за допомогою яких можна було б теоретично встановити всі лінгвістично можливі зв'язки й відношення в мові між будь-якими мовними одиницями. Така спроба граничної формалізації мови започаткувала так звану математичну лінгвістику.
Єльмелєв розглядає мову як окремий випадок інформаційних систем, який входить у велику систему комунікативних засобів, досліджуваних семіотикою. Аналіз деяких семіотичних систем привів Єльмелєва до виділення п'яти
Loading...

 
 

Цікаве