WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Лінгвістичні школи 20-го століття - Реферат

Лінгвістичні школи 20-го століття - Реферат

пропонує Шмеллер, значно відрізняється від фрагментарних описів, проведених до нього. Це був систематичний опис. Книга Шмеллера свідчить про перший крок у розвитку діалектології. Наступний крок був зроблений через 50 років у 1876 році. Книга Вінтелера була присвячена одній з говірок. Це його дослідження стало зразком діалектологічного дослідження з позицій молодограматизму. Книга несла на собі відбиток молодограматичних досліджень. Чітко видно позицію автора, аргументовані його заснови. Автор наголошує на фонетичному боці. Адже сам Вінтелер був фонетистом. Коли створювалась фонологія, Трубецькой віддає наляжне Вінтелеру. У його праці були зачатки фонології. Вінтелер, мабуть, був першим, хто визнавав беззастережно, що існує таке протиставлення звуків, які служать у даній мові для розрізнення значень слів, а з іншого боку вважав, що існують і такі, які не можна використати з цією метою. Книга Вінтелера привернула увагу й отримала визнання як перший досвід суто фонетичного опису діалектів. Але його думка про два типи протиставлень не була політична тоді, тобто вона просто не могла бути поміченою. Тому Вінтелер окрім того, що був гарним діалектологом, заклав підвалини фонології. Слідом за цим з'явилась низка інших описів інших говірок і діалектів, але з орієнтацією на працю Вінтелера. Діалектологія була визнана і стала одним з провідних напрямків мовознавства. Діалектологія отримала інтенсивний поштовх для розвитку. Яскравий приклад цього - робота Енгельса "Франкський діалект" 1881-82 рр. Ця праця була оцінена фахівцями як дуже кваліфіковане дослідження. Наприклад, Фрингсон (був всесвітньо визнаною головою німецьких діалектологів)
У романському мовознавстві також наявний інтенсивний розвиток діалектології. Один з основоположників романської діалектології - видатний італійський мовознавець Асколі (сер. ХІХ ст.). Його діалектологія характеризується тим, що її основою є історична й описова фонетика. І на цій основі романська діалектологія починає бурхливо розвиватися. Асколі був не просто діалектологом, він був найвизначнішим представником порівняльно-історичного напрямку в мовознавстві. Але часто важко розмежувати Асколі - індоєвропеїста й Асколі - діалектолога. У нього ці інтереси дуже перепліталися.
Інший відомий діалектолог, француз Луї Гоша спирався на матеріали, зібрані на місцях, дійшов висновку, що мовна дійсність набагато складніша, ніж це можна було уявити, оперуючи законами молодограматиків. Діолектологічний матеріал видає цілий ряд нерівностей, багато фонетичних правил і законів виявляються дуже вразливими. Гоша робить знаменний висновок: "Немає мовної єдності для всього колективу носіїв мови, а тим більше немає непорушних фонетичних законів. Незважаючи на мою повагу до фонетичних законів, я завжди вів боротьбу за менш суворе їх застосування".
Поряд з Гоша називають такі імена: Гастон Парі, Поль Мейє тощо.
Романські діалектологи вважають, що немає чітких меж між діалектами. Але всі дослідження так чи інакше приводять до виникнення лінгвістичної географії. Треба сказати, що в російському мовознавстві ці роки відзначаються інтересом до діалектології. Наприклад, словник Даля з'явився в ІІ половині ХІХ ст. Цю працю можна сміливо віднести до діалектології. "Нарись російської діалектології" Соболевського. Дуже цікавився діалектологією Шахматов. На початку ХІХ ст. була створена Московська діалектологічна комісія з ініціативи академіка Шахматова. 1915 року ця комісія під керівництвом опублікувала 5-й випуск робіт з діалектології, який засвідчив перший досвід у дусі лінгвістичної географії на грунті російських діалектів. Тут вперше додається діалектологічна карта російської мови. Автори цієї книги - Шахматов, Ушаков і Дурново. Успіхи діалектології поставили перед лінгвістами нове завдання - узагальнення діалектологічного матеріалу та його картографування. З діалектології виросла галузь науки, яку назвали лінгвістичною географією.
Зародження лінгвістичної географії відбулось за цілим рядом ознак у Німеччині, тому що саме в Німеччині Георг Венкер (1852 - 1911) починає укладати атлас діалектів німецької мови.В 1897 р. Венкер розробив анкету-опитування, в якій було 40 речень-запитань, і цю анкету розіслали в 40 тисяч населених пунктів Німеччини. Анкета була адресована місцевому вчителю німецької мови, мешканцю даної місцевості, носієві даного діалекту. Він повинен був всі ці 40 речень перекласти діалектом свого населеного пункту. Отримали неоднозначне вирішення завдання. Більше, ніж половина вчителів дійсно народилась у цій місцевості, решта - ні: вони залучили до вирішення поставленого завдання перекладу речень з анкети на місцевий діалект інших осіб. Окрім цього, сам переклад записувався в єдиній орфографії, а не транскрипції. Тому вийшла подвійна розбіжність. Берлінська академія наук зацікавилась цим задумом Венкера і йому на допомогу прислали освіченого фонетиста Фердинанда Вреде (1863 - 1934).
Робота ця в цілому розтяглась на довгі роки. Перший випуск атласу з'явився 1926 року, після смерті Венкера. Отже, завдання, поставлене Венкером, не могло бути вирішене через низку лінгвістичних причин. Однією з головних є метод суцільного анкетування, а з цим пов'язані й інші обставини. При такому охопленні місцевостей страждала якість анкет. Через усі ці обставини виявилось, що творцями лінгвістичної географії були французи, а не німці. Засновником школи лінгвістичної географії у Франції став Жюль Жильєрон (1854 - 1926). Жильєрон почав працювати над проблемою пізніше за Венкера (наприкінці ХІХ ст.). Принципи підходу до вирішення проблеми були іншими. Тут, щоправда, також були анкети, але орієнтація при укладанні анкет не мала суто фонетичного характеру. Опитування було побудоване так, щоб у відповідях була і морфологія, і синтаксис. Особлива увага приділяється лексиці. Анкета була змішаного характеру,щоб отримати, можливо, більше даних про діалект. Французи провели вибіркове анкетування. З усіх населених пунктів у Франції вибрали близько 600 з таким урахуванням, щоб відобразити основні гілки діалектів. І ще одна суттєва відмінність. Німецькі анкети розіслали поштою. Французи так не зробили. У Жильєрона був чудовий помічник Едмон (1848 - 1926). Вони розробили фонетичну транскрипцію, і в усі населені пункту виїжджав Едмон (працювало одне й те саме фонетичне вухо). Едмон визначався надзвичайним фонетичним слухом. Експедиція Едмона тривала близько чотирьох з половиною років (1897 - 1901). На кожний населений пункт заводили окремий зошит. У кожному зошиті повторювалась анкета. Едмон приїжджав у населений пункт, добирав надійних інформаторів, заповнював з даного населеного пункту й відсилав її Жильєрону. Той одразу починав обробляти матеріал. Атлас було зроблено швидко й однозначно. Він вийшов у 1902 році. Атлас усіх вразив і сприяв поширенню ідей лінгвістичної географії у світі. Багато вчених побачили в ньому справжню революцію в галузі мовознавства. Лінгвістичний атлас Франції,укладений Жильєроном і Едмоном, містив майже 2000 карт. Кожний обстежний населений пункт на карті мав номер, і
Loading...

 
 

Цікаве