WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Натуралізм в мовознавстві. Натуралістична концепція А. Шлейхера. (Класифікація мов по Шлейхеру. Лінгвістична система В. фон Гумбольдта) - Реферат

Натуралізм в мовознавстві. Натуралістична концепція А. Шлейхера. (Класифікація мов по Шлейхеру. Лінгвістична система В. фон Гумбольдта) - Реферат

наук, то лінгвістику до природних наук, вважав Шлейхер. Лінгвіст по Шлейхеру дуже схожий на зоолога, для якого дуже важливо спостерігати експеримент. Як зоолог не може обмежитися вивченням однієї будь-якої особини, так лінгвіст не може обмежитися вивченням однієї мови.
Класифікація мов за Шлейхером
Шлейхер виділяв 3 типи мов:
1) ізолюючі;
2) аглютинативні;
3) флективні.
Полісинтетичні мови у нього відсутні. Він намагається дати обґрунтовування такому розподілу з погляду того, як пов'язано між собою значення і відношення. Значення може бути виражено тільки в корені, а ось відношення може виражатися по-різному. В корнеізолюючих мовах відношення не виражається звуковим способом. Воно виражається особливим розташуванням коренів по відношенню один до одного. Наприклад, китайський, бірманський і т.д.
Аглютинативні мови. В них теж є корені, несучі значення і є афікси, які виражають відносини. Афікси стоять десь на шляху між самостійними словами і закінченнями (тюркські).
Флективні відрізняються від інших типів тим, що в них відносини передаються за допомогою внутрішньої флексії. В них вираження і значення, і відношення відбувається всередині самого слова.
В першому типі мов слово можна порівняти з кристалом, в другому з рослиною, в третьому слово - цельнофункціонуючий організм тварини. Явна тенденція уподібнити мову організму. Але ще яскравіше натуралізм виявляється в питаннях розвитку мови. Шлейхер вважав, що ці три типи мов хронологічно слідують один за одним.
Шлейхер розглядає мову як природний організм. "Мови, ці утворені зі звукової матерії природні організми, до того ж найвищі з усіх, проявляють свої властивості природного організму не тільки в тому, що всі вони класифікуються на роди, види, підвиди і т.ін., але і в тому, що їх зростання відбувається по певним законам" (39, 95, ч. I). Мови виникли природним шляхом, незалежно від людської волі. Воля людини безсила змінити що-небудь в мові, як не може вона змінити і будови людського організму, тому закони мови об'єктивні і зовнішні відносно людини, як і закони природи. Шлейхер підкреслює, що закони, встановлені Дарвіном для видів тварин і рослин, в головних своїх рисах застосовуються і до організмів мов. Саме ці загальні закономірності ріднять мови з іншими породженнями природи, роблять мови природними організмами.
Такий погляд на мову приводить Шлейхера до розмежування мовознавства і філології. Мовознавство, що вивчає мову як природне формування, складає частину природної історії людини. Мовознавець у Шлейхера виступає в ролі природодослідника, який відноситься до мов так само, як ботанік до рослин: естетична і практична оцінки рослини для ботаніка байдужі, він повинен вивчити лише закони будови і розвитку рослинних організмів. Філологія ж має справу з історією, яка починається там, де виявляється вільна воля людини. Об'єкт філології - створені людьми літературні тексти, письмові пам'ятки. Вона знаходить матеріал лише там, де є література, тому не може, наприклад, існувати філологія у неписьменних американських індійців. І, навпаки, для мовознавства мови і діалекти неписьменних народів викликають величезний інтерес. Філологічний аналіз і коментар текстів, на думку Шлейхера, схильний до суб'єктивізму дослідника. Разом з тим є області, де філологія і мовознавство змикаються, наприклад, синтаксис. У ньому панують об'єктивні закони, а з іншого боку, певну роль відіграють і суб'єктивні обставини, такі, як воля людей.
Теорія Дарвіна про походження і зміну видів дуже вплинула на Шлейхера. А. Шлейхер переносить на мову встановлені Дарвіном закони мінливості видів. Він вважає, що розділення і підрозділи в області мов, по суті, такого ж роду, як і в царстві природних організмів. "З племен мов, нам добре відомих, ми так само складаємо родоводи, як це прагнув зробити Дарвін для видів рослин і тварин", - пише він (39, 117, ч. 1). На його думку, види одного роду ми називаємо мовами, підвиди - діалектами; різновидам відповідають місцеві говори, окремим особам - образ вираження окремих людей, тобто індивідуальна мова. При цьому походження і зміна мов, появу нових форм з колишніх в мові встановлювати легше, ніж у сфері організмів тварин і рослин. Цьому сприяє наявність письмових пам'яток, завдяки яким історію деяких мов і родин мов можна простежити більш ніж протягом двох тисячоліть.
Ґрунтуючись на дарвінівській теорії, Шлейхер прагне встановити загальні закони виникнення і розвитку мови. Він вважає, що як органічний світ розвинувся з одноклітинних організмів, так і всі мови світу ведуть своє походження від таких найпростіших форм, в яких ще не виражені ні дієслова, ні іменники, ні відмінювання, ні відміни. Шлейхер встановлює "для всіх мов однакове походження за формою ": всі мови світу походять від простого кореня, який відрізняється звуковим матеріалом і значенням для людей, що живуть в різних природних умовах. В процесі еволюції мови пройшли шлях розвитку від найпростіших структур до найвищого ступеня зростання. Підкреслюючи близькість мови до природних організмів, Шлейхер відмічає: "...життя мови не відрізняється істотно від життя всіх інших живих організмів - рослин і тварин. Як і ці останні, вона має період зростання від найпростіших структур до складніших форм і період старіння, в який мови все більше відділяються від досягнутого найвищого ступеня розвитку, і їх форми зазнають втрат" (39, 114, ч. I). У своїй класифікації мов Шлейхер відмовляється від гумбольдтовського розподілу мов на чотири типи і повертається до шлегелевського розподілу мов на три класи, що відображає три ступені розвитку мови: ізолюючі, аглютинативні і флективні. Ізолюючі, або односкладові, мови є першим ступенем розвитку, з них розвинувся аглютинативний тип мов, а з нього сформувався найвищий тип мови - флективний. Для цих ступенів розвитку мов Шлейхер знаходить аналогію в природі, де кристал, рослина і тварина відповідають різним епохам розвитку Землі.
А. Шлейхер поширює на мову положення еволюційної теорії Ч. Дарвіна про боротьбу видів за існування. Як в рослинному і тваринному світі, де перемагають найпристосованіші, життєстійкі види, в боротьбі мов, на думку Шлейхера, перемагають мови, що знаходяться на вищому ступені розвитку, тобто флективні мови. Він вважає, що "на даному етапі життя людства переможцями в боротьбі за існування виявляються переважно мови індогерманського племені; розповсюдження їх безперервно продовжується, а багато інших мови ними витиснені" (39, 121, ч. 1).
Еволюційна теорія мови А. Шлейхера випробувала на собі сильний вплив філософської системи Гегеля. Як відомо, у Гегеля першопричиною розвитку всього є дух, його діяльність. Доки дух перебуває в природі, вонарозвивається, сповнена творчих можливостей. Коли ж припиняється інобуття духу, він покидає природу і повертається до себе, природа перестає розвиватися, відбувається поступове руйнування і відмирання вже існуючих форм. Те ж саме Шлейхер спостерігає і в мові. У перший, доісторичний період життя людини "дух зв'язаний у звуці" і відбувається мовне творення у всьому різноманітті його форм. Після того, як дух повертається до себе в історії людства, він вже не створює нових мов; природа, сповнена творчої потенції в попередній період, знижується до відтворювання. В цей
Loading...

 
 

Цікаве