WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя - Реферат

Мовознавство Середньовіччя та епохи Відродження (V-XVI ст.) Мовознавство Середньовіччя - Реферат

граматики інших мов. Сама же латинська граматика виступає взірцем премудрості, мистецтвом провильно говорити і писати.
Граматики Доната і Присціана використовувались як основні поібники для висчення латинської мови в школі, як засіб розуміння, інтерпритування і відтворення в суспільно-мовній практиці канонічної латинської мови.В додаток до них створюються глосари, або словники, призначені для кращого розуміння канонічних текстів. Глосари являли собою перефразування чи переклад слів і виразів з "правильної" мови канонічного тексту на "неправильну" мову. На початок XII - XIII ст. була ясно усвідомлена відмінність середньовічної латини як засобу комунікації в культурному світі Європи від класичної латинської мови, особливо в області вимови і слововживання. До граматики Присціана стали додаваться коментарі, які відбивали нові норми мови. В мовній теорії власне граматична традиція почала поступатиь місцем логістичній.
Виникнення логістичного напрямку - логістичної граматики - в мовознавсті середньовіччя датується XI - XII ст., коли в європейському суспільстві відбулося широке знайомство з працями Аристотеля і логіка глубоко проникла у всі сфери розумової діяльності. Логістична граматика була тісно пов'язана з проблемою універсалій, яку розглядали у середньовіччя як проблему всановлення семантики універсальних термінів, позначаючи людину і його властивості. Логіко-філософський підхід знайшов своє ярке втілення в XIII - XV ст. в працях Раймонда Лулія (1235-1315) і Петра Гелійського. Лулій запропонував створити на базі латинської мови універсальну філосфську мову, яка найбільш адекватно відтворює механізм логічного моделювання. Ідеї філосфської граматики були висунуті і Гелійським, які пізніше були усвідомлені як концепція всезагальної, абоуніверсальної, граматики. Обидва автори, відштовхуючись від явищ латинської мови, намагалися отримати мовну схему, в яку змогли би уміститься факти буд-якої мови; латинська мова в цьому випадку виступала як певний еталон логіко-граматичної злагодженості.
Таким чином мовознавство середньовічної Європи базується на античній греко-римській теорії мови, перш за все граматичному каноні двух мов - латинської та грецької, остання використовується менш інтенсивно, більш обмежено, лише в православному світі.Панування схоластики сприяло розвиткові того боку античної думки, яка характеризувалась скоріше мистецтвом спору, ніж об'єктивністю спостережень і суровим констатуванням фактів. Поділ мов на "правильні" і "неправильні", їх співіснування призводить до того, що "неправильні" мови починають брати на себе функції "правильних" мов. Звідси відбуваються осмислення великої кількості мов, спроби розкрити притаманну всім мовам едність. Так у загальних рисах відбуваться підготовка до формування в Європі мовознавста епохи Відродження.
3. Мовознавство епохи Відродження
Епоха Відродження ( в Італії XIV - XVI ст, в інших країнах Європи XV-XVI ст.) характеризується відродженням гуманізму, зверненням до культурної спадщини античності, розквітом мистецтва, літератури, оживленням в науці. В цей період яскравовиявляються три розумові і культурні течії - ренесанс, реформація і просвітлення. Ренесанс означав розрив із середньовічною ідеологією і відкриттям заново античної культури, заміну церковної культури на культуру світську. Реформація дала моливість розвиткові національних сил європейських країн. Просвітлення замінило теологію на філософію раціоналізма і науку і пов'язало з ними усе духовне життя народів Європи.
В сфері мовознавства в епоху Ренесанса переглядається антична і середньовічна спадщина. Знайомство Європи з культурою античного світу стало можливим лише в резуьтаті величезної роботи і тлумачення грецьких і латинських текстів. Значні заслуги у виданні і філологічному коментуванні античних літературних пам'ятників французьких гуманістів Юлія Скалігера ( 1484 - 1558) і його сина Йосифа скалігера ( 1540 - 1609), Роберта Стефануса ( 1503 - 1559) і його сина Генріха Стефануса(1528 - 1598). Текстологічна робота над літературними творами, тлумачення явищ граматики і лексики класичних мов сприяють відродженню класичної філології. Ю.Скалігер обгрунтував закон про три єдності, який згодом став основою нормативної есетики класицизму. І.Скалігер видає працю "Про засади мови латинської", а Р.Стефанус - "Скарбниця мови латинської". Опис грецької мови пов'язаний з ім'ям Г.Стефануса, автора книги "Скарбниця мови латинської".
Рух Реформації в європейських країнах викликав необхідність переклада Біблії на мови різних національностей. Це приводить європейських вчених до заннять семитськими мовами: давньоєврейською ( мовою Старого заповіту), арамейською, арабською та інш., что сприяло створенню семитської філології. Переклади Священних текстів на національні мови викликають появу філології різних народів Європи, оскільки при цьому виникало питання про засади нових літературних мов, особливостях їх граматичної будівлі і лексичного складу, про співвідношенні діалектних і літературних форм.
Великий італійський поет Данте Алігьєрі (1265-1321) вперше ставить питання про народну і літературну мови.В трактаті "Про народну мову" він захищає нову літературну мову, підкреслюючи, що народна італійська мова благородніше латинськлї мови, тому що це мова "природня", а латинська - мова "штучна". Ці ідеї він втілює на практиці і пише свою "Божествену комедію" не латинською, як це було тоді прийнято, а народною італійською мовою.
Технічні досядження в сфері кногодрукарства сприяють перетворення всього мовного вигляду суспільства. Поява друкованих текстів надає усі умови для стандартизації освіти, росту темпів мовної комунікації. Через певні умови становлення і формування націй і національних країн, розвитка національної самосвідомості суспільство спрямовує свої зусилля на зміну " неправильних" мов, яка одночасно б віповідала машинній переробці мови. Нове мовне будування здійснюється за принципом "єдність мови і пиьсма", причому рух здійснюється від письмової мови до усної - через школу, граматики, словники. Великий вплив на становлення книгодрукарства в низці слов'янських країн зробила діяльність білоруського просвітника і гуманіста Франциска Скоріни (прибл. 1490- прибл. 1541). Великі його заслуги в перекладі Біблії на рідну мову.
ЛІТЕРАТУРА:
Геруцький Л. "Общее языкознание". Мінск, 2001р.
Реформатський А.А. "Введение в языкознание". - М., 2000р.
Березін К.С., Головін А.К. "Общее языкознание". - М., 2000р.
Головін А.К. "Введение в языкознание". - М., 1975р.
Кодухов К.В. "Введение в языкознание". - М., 1976р.
Зубкова Л.Г. "Язык как форма. Теория и история языкознания". - М., 1999р.
Гумбольдт фон В. "Избранные труды по языкознанию". - М.: Прогрес, 1984р.
Єьмслев Л. "Полегомены к теории языка// Новое влингвистике". Вип.I , М.: Видавництво ін. літ., 1960р.
Жирмунський В.М. "Общее и германское языкознание". - Л.: Наука, 1976р.
Сепір Е. "Избранные труды по языкознанию и культурологии". - М.: Прогрес, 1993р.
Солнцев В.М. "Язык как системно-структурное образование". - М.: Наука, 1971р.
Сосюр Ф. "Труды по языкознанию". М.: Прогрес, 1977р.
Loading...

 
 

Цікаве