WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Специфіка порівнянь у польському та українському текстах Святого Письма («Книга Псалмів» та «Книга Приповідок») - Курсова робота

Специфіка порівнянь у польському та українському текстах Святого Письма («Книга Псалмів» та «Книга Приповідок») - Курсова робота

czerwony jak mak / червоний, як мак; bia?y jak lilia / білий, як лілія; gor?cy jak ogie? / гарячий, як вогонь; by? bia?ym jak obrus / бути білим, як скатертина.
До другої групи фразем належать порівняльні іменникові сполучення, які "зараховуються до ознак предмету, що порівнюється, не виражених словами, а тільки усталеному в мовному звичаї" [Lew., Paj., 311]. Порівняймо, j?zyk jak rylec bieg?ego pisarza / язик як тростинка скорописця; cz?owiek jak cie? / людина як тінь; j?zyk jak ostra brzytwa / язик немов гостра бритва; lud jak owcy / народ як вівці; ma??onka jak p?odny szczep / жінка неначе лоза плодовита; synowie jak szczepy oliwne / діти мов парость оливки.
Наведені приклади творять одиниці, в генетичному прототипі яких пройшла фразеологізація однієї частини, а інші члени зберегли свій номінативний характер. Такі фразеологічні порівняльні зв'язки визначаються як властиві (лексикалізовані) фразеологічні порівняння.
Розділ ІІ. Лексико-семантичні типи порівнянь у перекладах
"Книги Псалмів" і "Книги Приповідок"
польською та українською мовами
Автором Псалмів вважають царя Давида, завдяки якому досягається їх висока образність та метафоризація. Він є однією з могутніх за своєю цільністю постатей, і, мабуть, найкраще і найповніше ота цільність виявилась навіть не в його мужності, рішучості, великодушності, справедливості, вірності, щирості, відвертості, лагідності, смиренні, любові - хоч усі риси повною мірою та у чудовій гармонії були притаманні йому. Ні, але у здатності визнати свій гріх і нещадно до себе, самовіддано покаятись у ньому перед Богом - ось де розкрилася справжня цільність його вдачі. Гадаємо, не помилимось, коли скажемо, що покаянний 50-й псалом найяскравіше характеризує цю дивовижну особистість. Істинна праведність полягає не в тому, щоб не грішити, - після нашого спільного гріхопадіння в Адамі це неможливо, - але в тому, щоб, припустившись гріха, мати мужність і чесність, по-перше, визнати свій гріх саме гріхом, себто відкинути всі уявні самовиправдання, посилання на обставини тощо, і визнати себе - і нікого іншого - вихідною та єдиною причиною, "автором" гріха. А по-друге, не зайти у відчай, знайшовши в собі духовні сили (а це насамперед - любов до Бога, віра в Нього і надія на Нього) піднятися через каяття. І Давид робить це так щиро і глибоко, що на віки й тисячоліття його покаянна молитва стала взірцем каяття, здатним навернути до покаяння навіть тих, хто близький відчаю.
Структура порівнянь в українській мові є подібною, хоча простежуються деякі відмінності, зокрема, еквіваленти сполучників: як (є основним, від якого виводяться похідні, як і в польській мові), мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито. Наприклад, дівчина - як струна, як тополя, як червона калина; річка - неначе стрічка та ін. Це приклади порівняльного звороту, серед яких розрізняють поширений і непоширений. Бувають також і безсполучни-кові порівняння: "Весно - слов'янко синьоока, // тобі мої пісні складаю" (Б.І.Антонич). Серед інших граматичних форм вирізняють форму орудного відмінка: "Червонобоким яблуком достиглим скотився день" (М.Рильський); підрядне речення: "І блідий місяць на ту пору із де-де виглядав, неначе човен в синім морі то виринав, то потопав" (Т.Шевченко); конструкції із формами ступенів порівняння прислівників і прикметників: "Чистіша від сльози вона хай буде" (М.Рильський); описові порівняльні конструкції на зразок: "Листку подібний над землею, що вітер з дерева зрива, хто мову матері своєї, як син невдячний, забува" (В.Сосюра); речення порівняльної структури, в яких обєкт порівняння охоплює усю предикативну частину: "Кров твоя - рубін коштовний, Кров твоя - зоря світання" (Леся Українка); конструкції, побудовані за принципом образної аналогії: "Як мисливець обережний, Звіробійник довголітній, Посивілий слідопит Прилягає теплим ухом, щоб почути шум далекий, До ласкавої землі, - Так і ти, поете, слухай Голоси життя людського..." (М.Рильський) [Енцикл.укр.мова, 470 - 471]. Порівняння, завдяки рухливості лексичної семантики, часто лежать в основі утворення інших художних засобів - епітетів, метафор, гіпербол, паралелізмів та ін.
2.1. Особливості перекладів Святого Письма
Оригінальна мова тексту псалмів, як і всього Старого Завіту, - давньоєврейська. Незадовго до Різдва Христового (ІІІ-ІІ ст.ст.) псалми у складі інших біблійних книг було перекладено еллінізованими іудеями грецькою мовою; цей грецький переклад зветься Септуагінтою (з латини - "сімдесят") або перекладом LXX. У IVст. після Р.Х. з'являється латинський переклад блаж.Єронима, так звана Вульгата ("народна" книга). Наш слов'янський переклад було здійснено свв. Кирилом і Мефодієм у ІХст. із Септуагінти.
Слов'янський переклад (як і правка його протягом наступних століть) здійснювався не лише знавцями давніх мов (Кирило і Мефодій знали єврейську, а грецька була їм рідною), але й, передусім, богобоязливими християнами. Для них зрозумілим і близьким був душевний стан псалмоспівця, а теми й образи, що їх торкаються автори псалмів, - пережиті й відчуті на власному духовному досвіді. Отож перед нами текст, який справляє враження скоріш оригіналу, ніж перекладу - такі глибинні зачіпає він струни у серці, настільки тонко передає душевні поривання, настільки органічно звучить. Навіть те, що подеколи текст важко зрозуміти, сприймається як ознака "справжності" : адже такі "темні" місця є в будь-якому старовинному тексті - візьмімо хоча б "Слово о полку Ігоревім". Тим більше це властиво Богонатхненій мові псалмів, що ховає такі великі таємниці, як походження і призначення світу і людини, шлях людини до Бога, людські вчинки у світлі Божої правди, сутність побожності й нечестя, доброчесності й гріха; особливо ж це стосується пророцтв. До всього, ці "темні" місця, непереборні для розуму, часто бувають інтуїтивно зрозумілі - серцю.
Головним методологічним принципом давніх перекладачів був буквалізм. Вони прагнули зберігати тотожність оригіналу - аж до порядку слів та буквального перекладу фразеологізмів - наскільки це було можливо без явного перекручення смислу. Але часом ця межа виявилась відсунутою так далеко, що вже давні коментатори вагалися у з'ясуванні "темних" місць. У таких випадках перекладач, не впевнений у своєму розумінні оригіналу, справедливо вирішував відтворити текст дослівно. Адже якщо він змінить текст у перекладі згідно зі своїм розумінням, а воно виявиться невірним (пам'ятаймо про смиренність побожних тлумачів, про їх недовіру до свого недосконалого розуму!), то таким чином він спотворить Боже слово.
Переклади Святого Письма, здійснені з огляду сучасних норм польської та української мов, оригінальні кожен по-своєму у використанні художньо-поетичних засобів, демонструють особливість художнього світобачення їх авторів.
Тексти Святого Письма - це шедеври священної поетичності особливого типу. Перекладачі повинні мати водночас і глибоку філологічну підготовку, і живу
Loading...

 
 

Цікаве