WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Без мови нема народу - Реферат

Без мови нема народу - Реферат

тоді ще гнаного Івана Гончара. Нині музей діє.
15 січня 1989 року провели перший вечір щедрівок та колядок. На той час це було не тільки новим, а й по суті, забороненим. Члени українського фонду були серед засновників та організаторів Республіканського фестивалю сучасної української пісні "Червона рута".
Ще в кінці 80-х, до проголошення незалежності, саме УФК започаткував Товариство української мови імені Т.Г. Шевченка, зібрав та переказав на цю шляхетну справу перші внески. Прилучився Фонд і до проведення установчих зборів т-ва "Меморіал", створення Спілки краєзнавства, заснування Спілки кобзарів та першої в історії школи кобзарського мистецтва в селі Стрітівці на Київщині, яка з 1989 року діє під орудою знакомитого музики Василя Литвина.
Фонд разом з Товариством охорони пам'яток історії та архітектури першим порушив клопотання про відродження Києво-Могилянської академії.
Ще до урядових рішень Фонд спільно зі своїм обласним відділенням у 1990-1993 роках спорудив біля Лубен Курган Скорботи в пам'ять убієнних голодомором.
З перших днів Фонд причетний до повернення на Батьківщину культурних та історичних цінностей, які з різних причин опинилися за межами України. Зокрема, повернуто деякі рукописи Марка Вовчка, творчий спадок Уласа Самчука, окремі художні твори Т. Шевченка, І. Рєпіна, І. Труша, В. Касіяна, Д. Левицького, О. Архипенка, Я. Гніздовського, унікальну ікону Охтирської Божої Матері та інші духовні цінності.
Фонд послідовно сприяє відродженню культур народів, які мешкають в Україні. За його безпосередньої участі створено багато національно-культурних товариств.
Члени УФК виступили проти будівництва промвузла в Каневі, що загрожувало усипальниці Тараса Шевченка, проти спорудження мосту через Козацьку Хортицю, проти будівництва в Криму АЕС.
Хотілося б, зокрема, відзначити їхню програму "Нові імена України", спрямовану на виявлення та підтримку в творчому становленні юних обдарувань. За останні роки близько 200 талановитих дітей стали Стипендіатами УФК.
Фонд веде благодійну виставкову діяльність творів образотворчого мистецтва, народної творчості, декоративно - прикладного мистецтва, історичних цінностей, фотографій. Організовує вечори пам'яті, творчі зустрічі, концертні виступи, презентації книг. За сприяння Фонду культури продовжується створення багатосерійного кінофільму про життя і творчість Т. Г. Шевченка "Моя біографія - це історія мого народу". Уже створено 12 серій. Щорічно проводить День пам'яті та панахиду жертв голодомору 1933 року на пагорбі Скорботи поблизу Лубен на Полтавщині.
З 1990 року Українським фондом засновано Міжнародну премію імені Володимира Винниченка, яка присуджується за творчі досягнення в літературі, мистецтві та за благодійну діяльність.
Зрозуміло, що згадане - лише мала дещиця від сподіяного. Зробити можна було б і значно більше, якби цей осередок не перебував останніми роками в надзвичайній фінансово-економічній скруті. Та трударі Українського Фонду культури не опускають рук і не впадають у відчай, а з вірою у майбутнє роблять усе можливе для збереження та примноження духовних надбань нашого народу.
- Світогляд українця, передовсім, базується на його історичній пам'яті. Історична пам'ять кожного народу - це те ядро, навколо якого формується його світосприйняття. Зараз подекуди спостерігаються спроби відкинути нашу історичну пам'ять, відкинути наш історичний досвід. Україна відрізняється від Росії. Якщо росіяни можуть бути прихильниками монархічної системи правління, то в Україні вона не пройде. В нас може бути лише парламентська система, або, у крайньому разі, - парламентсько-президентська.
Негативно впливає на формування світогляду сучасного українця і система тих буржуазних цінностей, які нам зараз нав'язуються. Кажуть, що всі мають рівні можливості. А я кажу: поставте переплисти річку каліку на милицях, хворого та здорову, молоду людину. Хто переможе? Безумовно, ця молода, сильна людина. От і перемогла, і вже вибралася на інший берег, і править тими, які залишилися позаду. Цих "переможців" небагато, але вони при владі, а тих, які живуть за межею бідності, майже вісімдесят відсотків.
- Що треба робити сьогодні нам, українцям, в умовах зростаючої інформаційної та культурної агресії з боку іноземних держав, щоб зберегти свою ідентичність?
- У першу чергу нам треба бути українцями, відчувати себе господарями на своїй землі. Коли я кажу про українців, то я маю на увазі українців не лише за етнічними ознаками, а й тих громадян України інших національностей, які вважають цю землю своєю Батьківщиною. Для тих, які зараз при владі, ця земля нічого не значить. Вони покористуються владою і всіма благами, що вона дає, і втечуть на літаках за кордон. А ми залишимося. Тому нам зараз треба думати про майбутнє своєї держави, незалежність якої нам дісталася нелегко. За цю незалежність свого часу полягли сотні тисяч українських синів і дочок, про її незалежність мріяли класики української літератури від Григорія Сковороди до Тараса Шевченка. Ми вже багато зробили для представників національних меншин, які проживають в України. Треба щось робити і для українців, щоб українці не почували себе в Україні національною меншиною, як, на жаль, є тепер. Треба обирати українську владу!
Мово , наша мово,
Зоре світанкова.
(В.Сосюра)
Наша Батьківщина-Україна. Вона дуже велика: охоплює територію від сивих Карпат до Донбасу. Луганський край - світанок нашої Вітчизни, Карпатський край - її захід. Одна країна, єдина, Соборна. Врешті-решт, здійснилась вікова мрія нашого страждального народу. Колись сполячені, знівечені, зрусифіковані - об'єдналися. Одна Батьківщина, немає окупантів. Здавалося б: живи і дбай про майбутнє, збагачуй традиції, розвивай духовне. Так, саме - духовне. Бо живемо в страшний час, коли духовне знецінюється. Відомо, що найвищою ознакою нації є її мова. "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", - писав полум'яний патріот - поет В. М. Сосюра. Але що ж це діється тут, на Батьківщині славного поета?
І, взагалі, як різняться люди однієї і тієї ж країни, що живуть у крайніх точках її?
Одні оберігають мову рідної землі, а інші не тільки нею не користуються, але навіть соромляться, нехтують.
Зрозуміло, що три сотні літ рабства в складі Російської імперії наклали страшний відбиток на розвиток мови рідноїземлі, на всіх східнян України. Але не краще було на Заході. Тож чому там так кревно бережуть національне, мову, а у нас нівечать, вимагають, щоб мова окупантів, російська мова, була затверджена як державна.
Безперечно, треба знати багато мов. Народна мудрість гласить: стільки ти знаєш мов - стільки разів ти людина. Але мову рідної землі кожен з нас повинен використовувати щодня, не соромитися її. А це значить: розвивати себе духовно, зберігати національне, бо мова - це душа народу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Геродот. Історії в дев'яти книгах. - К., 1991.
2. Мишанич Степан. Павло Чубинський - автор українського гімну. - К., 1998.
3. Наливайко Степан. Таємниці розкриває санскрит. - К.: Просвіта, 2000.
4. Погребенник Федір. Велика й трагічна історія пісні-гімну "Ще не вмерла Україна". - К., 1991.
5. Пыпин А.Н. История русской этнографии. - СПб., 1891. - Т.3.
6. Рудницький Степан. Огляд національної території України. - Берлін, 1923.
7. Сніжко Валерій. Назовемся України вірними синами // Кіевлянинъ. - 2001.
8. Чубинский Павел. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. - С.-Петербург, 1872г.
9. Шевченко Тарас. Юродивий. - К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1949. - Т.1. С 539-541.
Loading...

 
 

Цікаве