WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Метафори і символи в мові художнього твору (поезії Богдана Лепкого) - Реферат

Метафори і символи в мові художнього твору (поезії Богдана Лепкого) - Реферат


Відлітають сірим шнурком
Журавлі в вирій
Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру, Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
Мерехтить в очах
Безконечний шлях.
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
Метафори: "Відлітають сірим шнурком журавлі", "мерехтить безконечний шлях", "гине слід по журавлях.".
Чи не най відомий вірш Б.Лепкого не насичений метафорами. Проте ті, що є, дуже вдало показують процес відлітання журавлів. Автор проводить паралелізм між своєю долею і долею птахів: відлітаючи, вони не знаючи, чи ще повернуться на Батьківщину, як і Б.Лепкий не був впевнений, що колись зможе назавжди переїхати з Польщі на рідну Україну. Слова "... в чужині умру" таки виявилися для поета пророцтвом.
КОЛИ В САДІ
Коли в саді листок останній зжовкш
І цвіт останній у городі зв'яне,
Коли остання пісня в полі змовкне
І осінь пізня і глуха настане,-
Тоді згадаєм все, що було миле
І від життя сховалось до могили,
Тоді згадаємо кождіське слово,,
Що з серця вийшло і в грязюку впало,
І хоч лівіло і пахло такчудово,
І хоч коханням, як росою, сяло, -
Ми попри нього перейшли байдужно,
Тоді згадаєм - і буде нам тужно.
Метафори: "пісня змовкне", "все... від життя сховалось", "первоцвіти... весну зустрічали", "слово.. з серця вийшло і в грязюку впало... упало і пахло так чудово... коханням.. сяло".
5. Лепкий у вірші "Коли в саді..." переконує читача, що з настанням осені люди жалкуватимуть за природою, що яскраво квітла весною; за словами, промовленими з любов'ю, ненавистю чи байдужістю. Поет впевнений, що восени за всім людина жалітиме і жалкуватиме. За допомогою метафор зображено прихід осені та минулі теплі пори року, коли жилося веселіше.
НЕ ЛЮБЛЮ ОСІННЬОЇ НОЧІ
Не люблю осінньої ночі!
Той вітер, як ворон крилатий,
Літає, товчеться до хати,
Мов плаче чогось, чогось хоче -
Не люблю осінньої ночі!
Не люблю осінньої ночі.
Дощ ллється струйками по стрісі,
Шушукають ворони в лісі,
І привиди лізуть на очі
Не люблю осінньої ночі!
Не хочу осінньої ночі!
В городі цвітуть білі квіти,
Як в хаті безсонячній діти,
А доля ті квіти толочить
Не хочу осінньої ночі.
Не хочу осінньої ночі.
Лишилась самотня пташина
І знає, що ззимна загине,
Тож сумно крильнями тріпоче -
Не хочу осінньої ночі!
Метафори: "...вітер літає, товчеться до хати", шушукають ворони", "привиди лізуть на очі", "доля квіти толочить", "пташина крильцями тріпоче".
В поезії йдеться про осінню ніч, про тварин, які ще не заснули, про вигаданих істот, які оживлює вночі уява Б.Лепкого. Поет чітко пояснює, чому він не любить осінньої ночі. Метафор у вірші небагато, не можна сказати, що вони відіграють значну роль у даній поезії. Проте тут ми зустрічаємо метафори про тварин, які є рідкісними в циклі "Осінь", оскільки Б.Лепкий в основному застосовує метафори, описуючи природу.
ГІСТЬ
Глухе, бездушне отупіння
Напало землю. Квіти мруть,
Поля байдужно снігу ждуть.
А хмари висять, як каміння.
Лиш стежкою попід плотами
Йде голод -сіл щорічний гість.
Держить в руках мужицьку кість
І грізно зиркає очима.
Метафори: "отупіння напало землю", "квіти мруть", "поле байдужно снігу ждуть", "хмари висить", "туман стурбує і розвіє", "село... п'яним сном дрімає", "блід блука", "йде голод... дерчить в руках мужицьку кість... грізно зирках очима".
Гість у однойменній поезії - голод. Свою нелюбов до осені Б.Лепкий пояснює ще й тим, що вона приносить із собою смерті селян через нестачу їжі. А з допомогою метафор показано село, яке мовчки підготувалося до зустрічі нежданого "гостя".
ГЛУХА І ЗИМНА ОСІНЬ
Глуха і зимна осінь. Небо хмари вкрили,
Як олово, такі важкі і сірі.
Стоять поля німі, немов могили,
Над ними вітер грає, як на лірі.
Та щось сумні-сумні ці співи-звуки,
Як відгомін глухий страждання і розпуки.
Так - чую я цей спів! І чую, й розумію.
Недаром же такий сумний він і жалібний,
Недаромуу душі вбивав всю надію
І серце аж до сліз зворушити спосібний.
Таж він біжить слідами крові й муки,
Тому такі сумні його й розбільні звуки.
Метафори: "небо хмари вкрили", "стоять поля німі". "над ними вітер грає", "спів... вбиває всю надію..." "він біжить слідами крові"
Вірш "Глуха і зимна осінь" ще раз демонструє, яка неприємна пізня осінь Богданові Лепкому. Метафори підкреслюють похмурість погоди, зображають вітер як сумний спів сповнений мук.
ЛИСТКАМИ ВІТЕР КОТИТЬ
Листками вітер котить
І кидає в болото;
Стежками попід гаєм
Бездомний сум блукає.
Обходить перелоги,
Рахує панські стоги,
Обходить хлопські ниви
І плаче, нещасливий.
Метафори: "листками вітер котить... кидає в болото", "сум блукає... обходить перелоги, рахує панські стоги, обходить хлопські ниви і плаче, несли вий", "смуток плаче".
У даному вірші Б.Лепкий вперше в циклі на перші місце ставить не опис пізньої осені та її смутку, а проблему між панами і клопами: другі змушені важко працювати на полях панів, а нас своє господарство у них майже не залишається часу. Тому у панів багатий врожай, а хлопи змушені страждати через відсутність врожаю у себе. Такий стан речей викликає у поета великий сум, який і зображений за допомогою метафор.
ОСІННЯ НІЧ НА СЕЛІ
Надбігла хмара чорна і закрила
Останній клапоть неба. Ніч і тьма,
Як птиця хижа, чорнокрила,
На землю каменем лягла.
І не доглянеш, де хлів, а де хата,
Де річка в'ється, де верба крислата,
Де хрест стоїть, а де верба крислата,
Утомлена, схилилася на тин.
Метафори: "надбігла хмара... і закрила... клапоть неба", "ніч і тьма.. на землю каменем
Лягла", "річка в'ється", "хрест стоїть", "чорніє млин", "верба... схилилась на тин", "дощ на церкві беню миє".
Б.Лепкий у дані поезії описує осінню ніч на селі, з її похмурими дощами і непроглядною темрявою, Вся непривабливість осінньої ночі на селі розкривається за допомогою метафор.
ГОСТИНА
Глибоким тихим вснуло сном
Усе кругом,
Лиш вітер виє під вікном
Сумний псалом.
Метафори: "всунуло сном усе кругом", "вітер виє під вікном".
В уяві Б.Лепкого осінь пов'язана із нудьгою, яка проходить до поета "на гостину". Метафор у поезії небагато. Автор використовує їх тільки у першому куплеті, описуючи осінню ніч.
МІЙ ШЛЯХ
Широкий, рівний шлях
В пустий простір біжить
Тополі по боках,
І вітер в них шумить
Loading...

 
 

Цікаве