WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Метафори і символи в мові художнього твору (поезії Богдана Лепкого) - Реферат

Метафори і символи в мові художнього твору (поезії Богдана Лепкого) - Реферат


Реферат на тему:
Метафори і символи в мові художнього твору (поезії Богдана Лепкого)
?
ВСТУП. МЕТА РОБОТИ
Мова поезії Б.Лепкого ще повністю не вивчена, тай праць, присвячених письменнику та аналізу його творчості, не так вже й багато. Різні причини передували усуненню Б.Лепкого з нашого духовного життя, а найголовнішою була причина ідеологічна, політична, що панувала в нашому інтелектуальному житті майже вісімдесят років. Вільне, об'єктивне ставлення до спадщини поета залишалось лише за кордоном, куди емігрувала значна частина української творчої інтелігенції, яка, маючи вільний доступ до архівів країн Європи, Канади та США, багато Мудрого зробила в плані вивчення нашої духовної спадщини і поінформування наслідками своєї праці як української, так і світової громадськості. Саме в діаспорі з'явилося декілька ґрунтовних досліджень творчого доробку Б.Лепкого, які сприяли об'єктивному розумінню його поезії та прози. Мовою його творів і в діаспорі майже ніхто не займався. Про це свідчать ті досить-таки ґрунтовні дослідження творчості Б.Лепкого, що стали доступними й нам. В них, на превеликий жаль, не знаходимо глибокого аналізу його мови, новаторства його поезій, з якою прийшов він в нашу літературу, щоб збагатити й нашу мову всіма відомими йому мовними художніми засобами. Серед багатства цих засобів поважне місце в його поезії займають метафори, які надавали його віршам особливого звучання. сприяли створенню потрібних йому образів, які б знаходилися у тісному зв'язку з навколишнім світом, внутрішнім, психологічним життям людини і сприяли б емоційному сприйманню його поезій.
Образне сприйняття літературного твору, розуміння значення вживаних письменником творів, а особливо в ліричній поезії, завжди сприяло розумінню мистецтва загалом, не кажучи вже про сприйняття мистецтва слова. Поезія, збагачена емоційною мовою, збагачує людину не тільки естетично, вона входить в коло наших духовних інтересів, виховує любов до рідної мови. Тому дуже важливо, коли читач, а особливо той, хто вперше знайомиться з художнім словом, поезією, навчився розуміти вагу мови і слова взагалі в повсякденному житті, не засмічував мову своїх батьків та дідів тим суржиком, який останнім часом не сходять навіть з екранів українського телебачення. Багатство нашої мови важливіше, ніж матеріальне багатство суспільства, тому що одночасно з загибеллю мови гине й суспільство, нація, якою б великою вона не була.
Звідси й мета моєї роботи: спробувати доступними методами дослідження показати, як і з якою метою поет, в даному випадку Богдан Лепкий, використовував для надання виразності та емоційності своїх образів художні мовні засоби, зокрема метафори, які, як відомо, завжди сприяли наданню поезії вражень гармонійної повноти життя, звучності поетичного рядка, багатства рим. Словом, все, що ми називаємо формою поезії у вирішальному, кінцевому вигляді, зобов'язане насиченості мови, її багатозначності. Символічності та метафоричності зокрема.
?
Загальна характеристика мови поезій Богдана Лепкого
Мова Б.Лепкого - це мова, типова для всієї галицької інтелігенції, яка знаходилася у близьких стосунках із галицьким селом. Це були священики, що складали основу тодішньої творчої частини суспільства, та вчителі, більшість з яких вийшли із середовища священства. "Списі частих мужів на собор учених руських во Львове дня 19 жовтня 1848 р. собравшихся" зазначалося, за підрахунками М.Возняка, сто вісімнадцять учасників, з них майже вісімдесят були священиками.1 В середовищі такої інтелігенції мова була наближена до народної, розмовної, про літера тну українську мову тоді годі було й говорити. Так само було і в гімназіях, і навіть в університетах.2
Б.Лепкий не мав змоги навчитися української літературної мови, а вже коли викладав історії української літератури і мови у Краківському університеті, наполегливо працював над вивченням рідної мови "Кожен з нас, - писав він у поясненнях до своїх "Писань", - мусів цілу днину працювати для насущного хліба, говорити й писати урядовою чужою мовою, щойно - лиш у вечір, або по ночах міг працювати для себе, а властиво для рідної літератури"3
В одній із своїх поезій він писав:
Я учивсь рідних слів
Не з пожовклих листочків,
Не від книжників хитроучених,
А від темних лісів,
Від квітистих лугів,
Від журливих потоків студених.
Невід шкільних лавок
Я набрався гадок
Про Минувшину рідного люду,
А з духом співанок
Парубків і дівок
В чистім полі, в жнива, серед труду
З цих рядків можна зробити висновок - джерелом мови поета була народна пісня. "Я записав їх кількасот і цілий збірник передав пок. О. Ніжанківському. Всім їм завдячую за ці нічим не порівнянні враження, які дала мені народна пісня"4.
Як стверджує дослідник творчості Б.Лепкого Климишин М., підставою знання української мови поета була українська пісня та розмовна мова "на якій Лепкий змережив всю свою довголітню творчість"5 Саме ця обставина дозволяє стверджувати, що багато слів, які, звичайно, не вживають в літературній мові, використовував поет часто інтуїтивно. Це насамперед діалекти, які завжди живили своїми соками мову художніх творів від найдавніших часів. Такі слова, майже не уживані в літературній мові, часто зустрічаємо в подіях Лепкого: всілякі, встікався, здонтати, тутки, пускати в увір вуха, втворилися брами, не мож та ін.
Вітри з-над ставу, з шавурів летіли,
Таємні шуми від лісів стелились...
***
Кожнісіньку межу знаю, кожну ниву
І полину корч кожний, кожну квітку,
Отут сусіда, там бабусю сиву,
А там сирітку
***
Скільки разів душа якась погана
Вдиралася до мого огорода,
І відривала пуклях від галузи.
Так само і чимала кількість архаїзмів, вжитих в поезії Лепкого, може бути поясненою як свідомо вжитих, так і вжитих мимохіть:
Чи гадав, Петро за тую зраду
Булаву з бунчуком в награду
Тобі віддасть?
Архаїзми в награду, жаждуче око, грядучий вжиті для підкреслення зневаги, іронії в створенні образу, а доцількістьвживання архаїзмів вдіяв, єсть, дожида й інших важко виправдати:
Велика Духа людського єсть сила...
***
Та оре смерть страшний ротой.
***
А там вгорі грядущі дні дзвенять.
Образність мови у Б.Лепкого своєрідна. Окрім таланту поетичного, як відомо, мав він і неабиякий малярський хист, який допомагав йому в створення емоційності виразу. Кілька влучних слів, як кілька штрихів у рисунку чи кілька продуманих мазків у живописі, допомагали йому створювати пластичну картину, подібну до змальованого
Loading...

 
 

Цікаве