WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Проблеми української мови - Реферат

Проблеми української мови - Реферат

закріплено простір, де українська мова залишиться чужою, незрозумілою і непотрібною. Вакуум українського буде, очевидно, заповнено російським матеріалом. Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року
77,8% населення України складають українці і 17,3% - росіяни;
85,2% українців вважають своєю рідною мовою українську.
67,5% населення України визнає рідною українську мову, 29,6% населення - російську.
Інші альтернативні етнічні спільноти буде розмито у російському морі, оскільки єдиним можливим інтернаціональним простором буде російський.
Українську мову буде не допущено в більші міста центру та півдня України, граючи на протиставленні "місто-село" (враховуючи те, що місто було і залишається набагато більш привабливим для українців).
Українська мова стане "незручною" для спілкування у більшості з публічних просторів - починаючи від державного управління і бізнес-середовища і закінчуючи прилавком сільського магазину і підніжкою райцентрівського автобуса.
Російськомовні (в тому числі українці за етнічним походженням і представники національних меншин) ні в якому разіне вивчатимуть українську мову, розмивання їхньої ідентичності продовжуватиметься.
Ті ж, хто визнає себе етнічними росіянами, а також "радянські люди" без сталої національної ідентичності, у жодному випадку не вивчатимуть української.
Українська мова не стане мовою міжнаціонального спілкування в Україні. Через українську мову не можна буде адекватно зв'язатися зі світом, оскільки перспективи її майбутнього будуть туманними і науковий інтерес у світі до неї падатиме; її носіїв чекатиме доля мовців російсько-українського суржика.
Носії ідеї спільноти "російськомовних" закріплять свою панівну позицію в державі, утримуючи її в цивілізаційно-культурному полі Росії; українці ж залишаться неповноцінною в економічному і культурному плані меншиною, етнографізованими вимираючими неконкурентними "папуасами".
Отже, фактично, впровадження російської мови як другої державної має на меті зберегти (а в перспективі і розширити) простір домінування російської мови і відсутності (або маргінального існування) української, не допустити витіснення російської мови з окупованих нею суспільних сфер.
"Українізація": близнюк русифікації?
Заборонити друк всіх книжок і газет російською?
Повністю заборонити російську пісню і кіно в телеефірі?
Поруйнувати всі пам'ятники російським діячам, закрити церкви, переназвати всі вулиці і міста?
Заборонити розмовляти російською на вулицях і в офісах, штрафувати і садити в тюрму за використання російської мови?
Не давати можливості зробити кар'єру російськомовним, виганяти з роботи за це і всіляко осуджувати російську?
Складається враження, що саме так хочуть подати "українізацію" її противники - справді, якщо вона ТАКА - не залишається нічого іншого, як з нею боротися. Якщо поглянути в історію - таке вже було.
"Українська" історія описує цей процес як "русифікацію": саме такі методи були застосовувані Російською імперією, а потім і СРСР щодо національної спільноти українців.
Що ж можна зробити у такій ситуації? Здається, що тут була б корисною політика "українення" (на стратегічному рівні) - визначити окрему "українськокультурну" політику щодо п'яти основних груп українців:
Перша. Етнічні українці, котрі спілкуються українською мовою: створити повноцінну сферу культурного життя; зняти постколоніальний дисбаланс; дати можливість до створення українського міста і модерного сектору культури.
Друга. Етнічні українці, котрі спілкуються російською: дати можливість вивчити українську мову і долучитися до модерного українського життя;
Третя. Етнічні росіяни: здійснити політику "позитивної дискримінації", внаслідок якої частка російського зменшиться (себто з позиції гегемона ця спільнота перейде в позицію етнічної меншини), не заважати і надалі ефективно існувати у власній культурній сфері.
Четверта. Інші етнічні меншини: також дати їм можливість вільно розвивати свої культури, надати можливість вивчити українську мову;
П'ята. "Радянські" люди: дати можливість обрати для себе певну ідентичність, і також залучитися до вивчення української мови.
Зауваження
Російська мова, на жаль, була засобом імперського впливу на українських громадян - і вина в цій історичній несправедливості лежить на російському імперіалізмі. Саме тому вона і виконує таку незавидну постколоніальну роль.
Вивчити нову мову не означає забути старі; вивчити українську не означає автоматично позбутися російської мови.
Можливість не означає примус; проте у певних сферах (наприклад, державне управління чи судочинство) необхідно буде застосувати регулювання, яке відповідає українським інтересам.
Як практично можна добитися таких результатів? А хоча б із встановленням реальної половини українського в надзрусифікованих сферах - мінімум половина кінофільмів повинна бути дубльована українською, мінімум половина програм і фільмів на телебаченні повинна бути українською за звуком (а не за субтитром); мінімум половина тиражу всіх газет, журналів і книжок повинна виходити українською.
За інших умов необхідно перестати займатися популізмом на тему "захист російської мови" і означити пропозицію одержавленої двомовності більш чітко, по суті: захист російської мовної гегемонії на українській території і недопуск українського "реваншу".
А це - слова не з Європейської хартії про права меншин, а банальні тези із запасів імперського російського дискурсу.
Момент, коли україномовний українець зможе почувати себе не національною меншиною у власній державі, стане моментом повноцінної культурної свободи також і інших націй.
Якщо ввести "другу державну" чи нічого не змінити - українська мова стане навіть не другою - третьою (після англійської) державною мовою. Дайош?
Loading...

 
 

Цікаве