WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови - Курсова робота

Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови - Курсова робота

на словниковий склад англійської мови. У мові почали зустрічатися слова, запозичені майже з усіх мов.
НАЦІОНАЛЬНА МОВА.
До кінця XVI ст.англійська мова як національна вже остаточно скла-
лася. Весь процес відбувався одночасно із утворенням нації. У той час як мова народності представлена тільки в діалектах, жодна із яких не функціонує за межами своєї території, національна мова обслуговує всю
країну; вона надтериторіальна. Національна мова охоплює всі сфери, повязані із писемністю: державну документацію, наукову і художню літературу. У сфері усного вживання національна мова функціонує в усіх державних закладах і є мовою повсякденного спілкування освічених верств населення, особливо людей котрі живуть у столиці і дооколичних областях. У більш віддалених місцях національна мова зазнала певного впливу місцевих діалектів-утворюється місцева усна норма, Regional Standard, як назвав цей різновид Г.С.Вайльд. Модифікуючись і вбираючи
націоналіні діалекти, поступово національна мова все розширюється. Однак діалекти продовжують існувати в усній формі і в наш час.
Деякі дослідники XIX ст.були схильні надзвичайно високо розцінювати роль Чосера у створенні англійської національної мови.
Вони вважали, що Чосер вперше обєднав у єдине ціле різні елементи і таким чином дав початок національній мові. Така думка, як показали подальші дослідження дещо перебільшена. Заслуга Чосера полягає тільки в майстерному використанні лондонського діалекту, а не в створенні його.
Д.Чосер-видатний англійський поет дошекспірівського часу (1340-1400) народився і мешкав у Лондоні. Його твори "Canterbury Tales", "А Legend of Good Women" та ін.переписувалися у багатьох екземплярах і розповсюджувалися країною. Очевидно це сприяло поширенню письмової форми лондонського діалекту у національну мову. Все відбувалося вочевидь під тиском політичних, економічних і соціальних факторів. Не менш важливу, а можливо більшу роль відіграв у своїй творчості Д.Вікліф, автор перекладу Біблії на англійську мову. Його переклад Біблії був розповсюджений у різних кінцях Англії серед різноманітних суспільних верств-ремісників, купців, дрібного духовества,
і, очевидно, менше серед аристократії.
Отже, лондонський діалект вбирав різні форми, і вони співіснували.
Оскільки ще не було поняття мовної норми,-була традиція, яка не змогла зняти багатоваріантності слововживання англійців.
XV ст.було періодом великих змін у державному устрої Англії. Після війни 1455-1485рр. розпочала своє існування абсолютна монархія дистанії Тюдорів.-Абсолютизм сприяв децентралізації як державних установ, так і інших. У цей час виникає книгодрукування, винайдене
Йоаном Гутенбергом у Німеччині (1438р.). Першодрукарем в Англії був
У.Кекстон із Кенту. Першу книгу англійською мовою він надрукував на материку 1475р.,вона називалася "The Recuyell of Histories of Troy." У 1976 р.Кекстон повернувся на батьківщину з Нідерландів, де і познайомився з винаходом книгодруку раніше, а через рік видрукував першу книгу на національному грунті "The Dictes and Sayings of Philosophers". Поняття норми як такої ще не існувало. Тому цікаво, що Кекстон звернувся до принцеси Маргарити із проханням перечитати рукопис. У передмові до однієї із своїх книжок Кекстон згадав, що Маргарита, сестра короля, зробила йому кілька зауважень з приводу мови, але не зазначено яких саме.
Таким чином, вже перед першим англійським друкарем постало питання про правильність і неправильність мови, яке у наш час вирішується встановленою нормою. Вивчення мовної специфіки сучасних діалектів має не тільки велике теоретичне, але й практичне значення. Уцьому звязку не можна не враховувати того факту, що так звана англійська розмовна мова ввібрала в себе багато фонетичних, граматичних і лексичних особливостей англійських територіальних діалектів. У великій кількості ці особливості проявляються в американському варіанті англійської мови та різних соціальних діалектах.
Внаслідок фонетичних змін, що відбулися у мові XV-XVIIст., розходження між написанням та вимовою дедалі збільшувалося.
В основу сучасної орфографії, яка становить найбільші труднощі при вивченні англійської мови, була покладена орфографія першодрукаря Кестона, незважаючи на її часткову непридатність до вимови вже в XVI ст. Численні спроби нормалізації орфографії та пристосування її до реальної вимови не увінчалися успіхом як у мові XVI-XVII ст., так і сучасній англійській мові.
З ліквідацією феодалізму і утвердженням капіталістичного ладу в багатьох країнах Європи утворилися держави та нації, які характеризуються наявністю загальнонаціональної мови, що є однією з ознак нації. Внаслідок розвитку торгівлі і промисловості, утворення цетралізованої влади, росту та розвитку літератури, появи друкарства тощо загальнонаціональні мови, що часто утворювалися на основі окремих діалектів, підкоряли собі інші діалекти та говірки, перетворюючись у національні літературні мови.
Діалектом, що ліг в основу англійської національної мови, був лондонський діалект, який сполучав у собі особливості центрального
(східного) діалекту з деякими особливостями південного та кентського, при перевазі першого діалекту, тобто центрального.
Національна мова Англії, починаючи від XVI і закінчуючи XXI ст., характеризується: неузгоджуваністю прикметників з іменниками в числі, тобто загальною незмінюваністюприкментників, окрім давніх змін за ступенями порівняння ; майже повним розпадом системи дієслова з чергуваннями; розвитком форм Continuous, а також Perfect Continuous ;
сталим порядком членів речення, в якому допускалися лише окремі відхилення задля стилістичного забарвлення мовлення ; значним попвненням словникового складу мови новими словами, різними засобами словотворення за допомогою запозичених французьких і латинських афіксів, скорочення багатоскладових слів і т.ін.; проявом великої кількості книжних латинських слів французького походження, які зберегли своє французьке написання і вимову; особливою системою приголосних фонем, які виникли в результаті "зсуву" голосних і ряду інших змін у системі голосних; особливою системою приголосних фонем,
з яких слід відзначити виникнення дзвінких щілинних [ ], [ ] і [ ] в ненаголошеному складі.
Англійська мова значно змінилася впродовж своєї історії, тим не менше її граматична будова і словниковий склад продовжують зберігати риси мови германської групи, хоча трапляється чимало іншомовних запозичень.
ПРОБЛЕМИ НОРМИ.
Нормативність (тобто цілий комплекс питань, повязаних з відношенням мовних фактів до певної системи норм) є однією з цетральних проблем будь-якої мови. У лексикографії ця проблема постає особливо гостро внаслідок багатоаспекності і складності, а вирішується
шляхом порівняння і аналізу її результатів вирішення у багатьох інших країнах і територіях. У 60-х рр. XVIст.у Франції вперше виникла думка про те, що рідна мова мусить викладатись в школі разом з іншими шкільними дисциплінами. Ця думка привернула увагу прогресивних верств англійського суспільства, а наприкінці XVI або й на поч.XVII ст. англійську починають викладати у школах.
Все гостріше і гостріше відчувалась необхідність у створенні норми,
яка дозволяла б відрізняти "правильне" від "непривального" в мові. 1589р. Д.Путтенгем в книзі "Мистецтво англійської поезії" пише про те, що взірцевим слід вважати мову двору, Лондона та його найближчих околиць. Однак ця вказівка сама, по-суті, досить конкретна, не вирішувала проблеми, оскільки в національній мові були варіанти як у вимові й граматичних формах, так і у виборі лексики. XVII-XVIII ст. відзначені розвитком діяльності орфоепістів, які намагалися описати правила вимови, граматистів, які намагалися описати граматичну будову і правильне
Loading...

 
 

Цікаве