WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови - Курсова робота

Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови
ПЛАН
ВСТУП
1.БОРОТЬБА АНГЛІЙСЬКОЇ І
ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ
2.ВИТІСНЕННЯ ЛАТИНІ
3.ЗАПОЗИЧЕННЯ XVII-XVIII cт.
4.НАЦІОНАЛЬНА МОВА
5.ПРОБЛЕМИ НОРМИ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Завдання лінгвістики полягає в тому, щоб вивчати живі народні мови і їх діалекти, вважають декотрі науковці. "Народні наріччя і гово- ри ...,-писав Пешковський,-складають головний обєкт дослідження лінгвіста, подібно до того, як ботанік завжди віддає перевагу вивченню лугів,аніж вивченню оранжереї".
Складність поняття "діалект" полягає в тому, що його кордони точно не зазначені. Не дивно, що в 70 -х рр. багато визначних лінгвістів (П.Мейєр,Г.Парі,Г.Шухардт) почали заперечувати реальність поняття "діалект". П.Мейєру діалекти, які непомітно переходять один в один, уявлялися "мимовільною концепцією нашого розуму".Літературна мова, як відомо, це оброблена форма загальнонаціональної мови (вплив інших діалектів при цьому не виключений).
Слово "діалект" походить від грецького dialektos-"розмова, говір". Це різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особли-востей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території і т.ін.
Територіальні діелекти, на відміну від соціальних (тут специфічними є лише деякі тематичні шари лексики і фразеології),-явище історичне. У них зберігаються шари попередніх мовних формувань, їх
здебільшого ототожнюють із говором, а іноді вважають ширшим за нього. Територіальним діалектам властиві поряд із рисами, спільними для всіх ( чи більшості ) діалектів і літературної мови ,специфічні фонетичні, акцентуаціїні, граматичні й лексичні особливості, якими вони протиставляються іншим діалектам і літературній мові .
Англійська мова виникла на базі англо-фризьких наріч, що входили до сладу західногерманської групи мов. Існує значна відмінність між мовою Англії IX і XІІІ та XVІІ ст. насамперед через граматичну й лексичну структуру, а також фонетичні особливості. Тому в історії англійської мови припускається поділ на три періоди: давньоанглійський,
середньоанглійський та новоанглійський. Історія англійської мови дотична до багатьох наукових дисциплін. Вона опирається на історію Англії, повязуючи розвиток літературної мови з конкретними історичними подіями.
Спочатку літературна мова Англії опиралася на уессекський діалект,
яким було написано багато давньоанглійських памяток. Пізніше, у звязку з процесом поступового утворення нації, висувається лондонський діалект. Відбулася своєрідна зміна основи літературної мови. Престиж лондонського діалекту закріпив Чосер (1340-1400), який писав ним ,а наступні покоління поетів наслідували його.
Таким чином, вивчаючи історію англійської мови, можемо простежити певні звязки між загальними принципами мовознавства і фак-тами сучасної англійської мови. При вивченні розвитку англійської мови на прикладі лондонського діалекту, орієнтуватимемося на певні історичні періоди, в яких відбувалося становлення сучасної англійської літературної мови. Граматична будова ,як відомо, зазнала при цьому суттєвих змін. У звязку із цим поряд із викладенням історичних обставин спробуємо дати коротку характеристику лексичого складу англійської мови, розглянути фонетичний розвиток і зміни в орфографії.
Таким чином робота складатиметься із пяти параграфів і висновку, що дасть можливість повніше охарактеризувати кожний період і показати розвиток мови як цілісної системи.
БОРОТЬБА АНГЛІЙСЬКОЇ І ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ.
Після норманського завоювання в Англії співіснували три мови: англійська, французька ( англо-нормандська) і латинь. Англійські діалекти
також продовжували свій розвиток, однак вони отримали нові назви -
нортумбрійський почав називатися північним, мерсійський-центральним,
уессекський з кентським -південним. Діалект міста Лондона, розташованого на обох берегах Темзи, поєднував ознаки центрального і південного діалектів.
Період XІІ-XІV ст. характеризується мовними конфліктами, боротьбою за переважання між французькою та англійською мовами в Англії. Першим англійським королем, для котрого англійська мова стала рідною, був Генріх ІV. Французькою мовою проводилося навчання в школах, офіційні і приватні листи, договори та інші документи писалися латинською, однак французька була мовою судочинства і парламентських дебатів. І тільки в 1362 р.парламент, згідно з петицією міста Лондона, постановив, щоб справи в судах вирішувалися англійською, через те що "французька мова надто маловідома". До кінця XІV ст. панування французької мови закінчилося, але окремі французькі формули існують і нині, наприклад напис на англійському державному гербі :
Dieu et mon droit -"Бог і моє право".
Оскільки протягом кількох століть норманського завоювання писемність Англії перебувала в руках французьких писарів, вони перенесли особливості французької графіки в англійську мову. Наприклад, звук [ ] ,який у давньоанглійських текстах позначався буквою ,за аналогією із французьким позначався і в англійській мові.
Із запозичених французьких слів типу trouble "неспокій", couch "ложе" позначення було перенесене у корінні англійські слова : hous [ ] ,out
[ ], loud [ ] і т.д. Інші випадки впливу французької графіки проявлялися у позначенні [ ] :comen [ ] ( давньоангл. cuman ), som
[ ] ( давньоангл.sum) і т.ін.; для [ ] [ ] були поступово витіснені ;
[ ] ,який позначався буквою був замінений за зразком французьких слів
буквою , або ; для [ ] був уведений французький діаграф ch ; [ ] sh , sch . Окрім цих та залишених на разі поза увагою графічних особливостей, повязаних із французькою графікою , англійська писемність зберегла чимало характерних для французької мови рис до нашого часу . Наприклад заміна кінцевих на , на . Загалом графіка й орфографія цього періоду відзначалась змінами, запозиченими із французького письма, а частково із традиціями давньоанглійського періоду .Строкатість картини правопису була у кожного діалекту зокрема.
Значна кількість населення Англії в умовах норманського завоювання і поширення французької мови була двомовною, що створило передумови проникнення великої кількості французьких слів у англійську мову .Слова на позначення предметів і понять, повязаних із життям і побутом норманської знаті, а також слова повсякденного вжитку, які вже мали позначення в англійській мові, створювали пари синонімів, між якими відбувалася боротьба .У цій боротьбі між англійським і французьким словом переможцем виявлялося або англійське слово, або французьке, або обидва вони зберігалися у мові, але при цьому спостерігалася певна диференціація їх значень.
До запозичених французьких слів належать : prince , noble , government , royal , court , justice , sentence , siege ,religion , conscience, peinter
( н.-а.painter ) ,tailor, miller, shepherd, art, colour, image, leysir ( н.-а.supper) та ін., які можна умовно розподілити на кілька семантичних сфер - державне управління, армія, релігія, міські ремесла, мистецтво, розваги .
Інколи французьке слово витісняло свій англійський синонім у іншу сферу значення .Наприклад ,д.-а. - "осінь" було заміщено іменником
autumn (від франц. automne ), але не зникло, а збереглося в англійській мові в значенні "урожай". Звязок між цими поняттями існує .
Певні фонетичні явища спостерігалися при запозиченні слів французької мови, в яких вони зустрічалися .Відбувалася так звана субституція звуків: замість чужого французького звука підкладався найближчий до нього французький звук. Наприклад, [ ] окремі прошарки населення, які знали французьку мову
Loading...

 
 

Цікаве