WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

господаря: Ой чого ти поскрипуєш, смерекова хато? Нема добра в нашім селі, бо панів багато.
Цей образ відбиває внутрішній стан поета під час перебування на Україні в 1843 - 1845 рр., його тяжкі думи, визрівання класової свідомості:
Невеликії три літа
Марно пролетіли...
В багато в моїй хаті
Лиха наробили.
Опустили убоге
Моє серце тихе,
Погасили усе добре,
Запалили лихо.
У ряді поетичних творів Шевченка символічний образ хати сповнений широкого суспільно-політичного змісту. Так, упоемах "Гайдамаки" і "Єретик" він служить поетичним засобом відображення національно-колоніального і політичного поневолення українського і чеського народів іноземними загарбниками - польською шляхтою і австро-німецькими баронами:
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті!
"Уб'єм брата! Спалим хату!"
Сказали, і сталось.
Хата - це символ єдності слов'янських народів у боротьбі проти соціального і національного гніту, яку намагалися зруйнувати панівні класи і насамперед австро-німецька реакція:
Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди.
Творче використання народнопоетичних засобів і образів надало мові Шевченка особливого колориту. Саме в створенні системи поетичних образів з великою силою виявилось ставлення поета до поезійної мови взагалі і художньої зокрема. Його поетичні засоби створені на основі характерних для народної творчості способів зображення; найбільш властивим для них є простота і конкретна образність, висока художність і виразність. Поезію Шевченка споріднює з народною творчістю простота вислову, конкретна образність, метафоричність у змалюванні тогочасної дійсності. На метафоричних поетичних образах побудована майже повністю поема "Гамалія", що вся наче дзвенить козацькою славою, геройством і відвагою.
Особливу увагу в поезії Шевченка привертають народнопоетичні в своїй основі, метафоричні образи волі і могили. Так, воля заснула, як дитина, і тільки могили "про волю нишком в полі з хмарами говорять". У поезії "Думи мої ..." поет створив символічний образ волі, яка тимчасово осиротила широкі народні маси:
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засівала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... "Думи мої..."
У поемі "Кавказ" за допомогою метафоричного образу волі Шевченка в саркастичному плані змалював криваву загарбницька колоніальну боротьбу царизму проти кавказьких народів, досягши високої художності та великої емоціонально-викривальної сили:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю,
Та й цькуємо.
Такі ж образи волі-слави, закутої в кайдани, що символізують поневолення народних мас, зустрічаємо і в народній поезії. Використовуючи народнопоетичні образи, Шевченко розширює і поглиблює їх зміст: в могилах похована воля, їх охороняє кріпосницький лад, самодержавство ("орел чорний" - символ соціального і національного гніту), проте вони нишком у полі говорять з вітрами про волю; їх розмову підслуховують кобзарі і розповідають людям.
Летів орел через море
Та й вітра питає:
- Ти, вітре буйнесенький,
Ти далеко буваєш, -
Чи не видав, вітре,
Козацької слави?
- Хоч не видав, так слухав:
Вона тепер в темному лузі,
Лежить на широкому возі,
Мачугами зв'язана, звита,
Бичвою обвита,
Та й рублем прибита.
Образ могили дуже поширений також у творчості українських романтиків, особливо в поезії Метлинського. Але у Шевченка його функція зовсім інша, ніж у романтиків, які, ідеалізуючи минули, скорбно зітхали над залишками гетьманщини. Поезія Шевченка, на відміну від творів романтиків, є виявом боротьби поета за вільне життя українського народу.
За допомогою метафоричних алегорично-символічних образів могили Шевченка з великою емоціональною силою розкривав колоніальну політику царизму на Україні: Так, у поезії "Розрита могила" поет створив надзвичайно образний малюнок, який правдиво відбиває тяжке становище закріпаченої України, повну її національну й політичну безправність. Україна, неначе та могила, "начетверо розкопана, розкрита".
Подібні метафоричні образи становлять один із важливих поетичних засобів емоціонально-образного виявлення ідейного змісту в поемі (містерії) "Великий льох".
Персоніфікований характер у поетичній творчості Шевченка мають також образи долі і недолі, лиха і злиднів. Уявлення про долю як і взагалі про подібні абстрактні поняття і явища, базується на народному їх розумінні. Використовуючи цей спосіб зображення, Шевченко змальовує широкі картини безвихідного становища трудящих в умовах класового гноблення.
У поемі "Сова" виведено персоніфікований образ злиднів, у якому з великим художнім тактом, властивим геніальним поетом, відбито одну з сторін трагедії матері-кріпачки, беззахисної вдови:
Крались злидні із-за моря
В удовину хату.
Та й підкрались... Стали хлопців
В кайдани кувати.
Метафоричність - одна з найхарактерніших ознак поезії Шевченка. Майстерне її використання і поєднання з іншими поетичними образами надало мові великої виразності, гнучкості, допомогло поетові глибше розкрити внутрішній світ героїв, їх високі моральні й духовні якості, досягти вершин художньої досконалості у змалюванні тяжких умов життя народу.
Величезну роль у поетичній мові Шевченка відіграють різного типу риторичні фігури; повтори; чимало місця займають так звані казкові прийоми.
Народнопоетичні образи й засоби, які в поезії Шевченка здобули ширшого смислового навантаження, стали могутньою зброєю поета в його революційно-поетичній діяльності, в боротьбі проти світу насильства й реакції.
У поемі "Сон" і "Великий льох" відтворення світу у міфологічних, алегорично-символічних образах, насичених конкретно-історичним змістом, сягає рівня трагічного і комічного за формою і політичного, ідеологічного за змістом гротеску. Сцени у царському палаці, роздуми трьох ворон мають абсолютне політичне спрямування, яке тяжіє до граничного узагальнення, до символу. Символічний зміст мають і самі назви поем. Відображене настільки неймовірне в своєму огидному змісті, настільки ірраціональне і протиприродне, що не піддається осягненню нормальної людини поза цією "людською комедією" ("Сон"). Сучасна поетові Україна нагадувала розкопану могилу, в якій похована її воля, великий льох, зруйнування якого приведе до великої битви за звільнення народу ("Великий льох").
Тяжіння до метафоризації і символізації зображуваного, до гранично узагальненого образу, до образу знаку, себто до образів багатозначного, всезагального, універсального змісту, - одна з найхарактерніших ознак романтизму, особливо Шевченкового. Багато його творів різних періодів життя мають характер політичних метафор, символів,
Loading...

 
 

Цікаве