WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

просто чуттєвої поверхні речей, але їхньої внутрішньої закономірності". Тобто символ не є власне знак речі, це виразник її суті, він має такий додаток, який робить його внутрішньо вмотивованими глибинням.
О.Ф.Лосєввизначає поняття подвійного символу, двох символічних шарів: символ першого ступеня є живою й безпосередньою реальністю і сприймається буквально, символ другого ступеня, крім безпосереднього образного значення, вказує на інше символічне значення тощо. Виникає проблема виділення семантичного компонента першого символу, на ґрунті якого розвивається друге і третє символічне значення. Можна припустити, що кожна наступна символічне значення. Можна припустити, що кожна наступна символізація має більш абстрактний, узагальнюючий характер. У таких первинних символах, як Хах, Уран, Зевс або сім Ангелів, сім Чаш гніву Божого, Золото рейху, Кільце тощо, - можна вбачати весь світ, світову історію, і немає потреби ні в якому переносному розумінні, або сприйняти їх як світові принципи; і це символи вже другого ступеня. Міф, а звідси й символ відображає як реальну дійсність, так і поетичне бачення світу, і в цьому синтезі й полягає відмінність міфу і поезії, хоч міфічні, релігійні образи можуть бути розрізнені між собою: символ - це вираження того, що несе власне ідея.
У розумінні Лосєва О.Ф. символічне з'являється в слові-семмі - через систему його значень, тобто в кожному слові виявляється його загальний символічний зміст. Отож, за допомогою такого ємністю поняття, як символізм, сутність імені розкривається повніше і глибше, аніж при агностичному чи раціональному підході; так виникає символічна концепція сутності (сутність є абсолютна самосвідомість, тобто міф).
Символізм як художній напрямок був предметом осмислення й оцінки як діячами культури, так і вченими. Підносячи символізм до рівня світорозуміння, прихильники цього методу сприймали творчість лише через призму символічного: "У житті символіста все символ. Несимволів - немає."
До символічних образів як типового засобу української усної творчості звертаються фольклористи. Розвиткові символізму народної поезії сприяє, зокрема, вживання паралельних словесних образів, найчастіше із світу природи і людського життя. Як зазначає Ф.Колесса, "деякі образи, ставлені паралельно один побіч одного, так дуже вжилися в українській народній поезії, що сама згадка одного з них, того, з чим порівнюємо, сугестивно викликає уявлення другого, того, що порівнюється. На цій основі розвинулося багатство символів. І так, ліщина, калина, береза - символізують дівчину; явір, дуб - козака; шум дерев - журбу; голуб і голубка - милою й милу; місяць і зірка - молодого і молоду; кування зозулі - плач дівчини, матері".
У працях сучасних дослідників національної символіки було закладено міцні підвалини розуміння цього явища як важливого чинника творення національно-культурної картини світу. Як зазначають автори книжки "Українські символи", "символіка - поняття загальнолюдське і національно специфічне, етногенетичне", причому більш актуальний саме останній аспект. Без теорії символів наші уявлення про національно-культурний компонент кожної мови були б неповними і недосконалими. Сьогочасні праці про мовний тип особистості, зв'язок мовлення і національного світобачення виконується з урахуванням досліджень словесної символіки. Якщо, скажімо, українцеві властиві риси емоційно-піднесеного сприйняття космогонічних явищ, то таке світобачення відтворюється в символічно-образному усвідомленні понять місяць, сонце, зорі, веселка тощо. Разом із тим окремі дослідники намагаються всіляко применшити значення національно орієнтованої символіки, підкреслити її загальнолюдський характер; символи окремих народів розглядати лише як результат запозичення, передовсім із міфології східних країн. Власне слов'янська, зокрема українська, символіка сприймається як начебто примітивна, породжена культурною відсталістю. Російський дослідник міжнародної символіки і емблематики В.В.Похльобкін, наприклад, без будь-яких доказів, без розгляду фактичного матеріалу твердить, що "українська символіка ... складається випадково і епізодично, причому в найбільш критичні моменти української історії, коли в ній раптово виникла чиста політична потреба". Щодо слов'янства в цілому дослідник виділяє такі, зокрема, образно-творчі поняття, як береза, вода, змія, кропива, зозуля, оса, осика, сіль, хліб-сіль тощо, свідомо відмежовуючи українців від загальнослов'янського символічного фонду і обходячи проблему національної інтерпретації цих символів різними слов'янськими народами.
Пропущений через розвинуту організацію образно-символічного бачення, поняттєвий апарат людини в змозі забезпечити адекватне світосприйняття. Символ є засобом не лише дзеркального відображення речі, а й більш глибокого пізнання її сутності.
Теорія символів вимагає свого дальшого опрацювання, і в першу чергу щодо виявлення їх національних рис; залучення матеріалу конкретних мов сприятиме встановленню зв'язків національної символіки із мисленнєвою діяльністю, народним світобаченням, принципів її формування, психологічних, соціальних та інших чинників, що визначають її функціонування, зокрема в художніх текстах, усній народній творчості, публіцистиці тощо. Тим самим створюються передумови для загальнофілософських, онтологічних узагальнень щодо природи і сутності явища символізації.
1.2. Лінгвістична інтерпретація символів
Дослідження символіки, здійснені в різних напрямках, із урахуванням онтологічного, психологічного, поетичного, словесного та інших аспектів, очевидно, можуть бути виконані в межах кожної галузі знань із застосуванням відмінного теоретичного обґрунтування, відповідних методик. Разом із тим не менш перспективним видається комплексний, синтезований аналіз явища символізації, орієнтований на всебічне і цілісне його осмислення. такий багатоаспектний підхід міг би бути названим символологічним. Однак можливість системно-комплексного опрацювання різноманітних виявів символізму не виключає звернення до одного із аспектів із залученням в силу потреби даних інших галузей знань у цій царині.
У нашому дослідженні обирається словесний ряд символів, отож характеризується переважно власне лінгвістичні, образні, стилістичні прояви символізації в українській мові. Лінгвістичне освоєння слів-символів не збігається з дослідженнями символіки з позицій семіотики, культурології, літературознавства, фольклористики, психології тощо, на і спирається на їхні досягнення. В основі мовознавчих студій лежить з'ясування мовної природи символів, вивчення процесів їх формування і дальших семантичних трансформацій, особливостей їх функціонування в тексті, а в ширшому плані - визначення закономірностей структурування смислів через пізнання розумової діяльності, створення розумової картини світу засобами символізації.
Символ традиційно розглядається як категорія семантики, що має зовнішній
Loading...

 
 

Цікаве