WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

кільце (змій у вигляді кільця) - вічність, якір - утвердження, лелека - богошанування, зерно і насіння - помисел і думку. До фантастичнихобразів-символів належали сфінкс, сирена, фенікс тощо. Символом вважався образ, що складався з кількох фігур. Вічність, наприклад, зображувалася, трьома з'єднаними між собою кільцями (їх супроводжував напис "Ці три вище всяких стихій" ). Саме такою мовою передано біблійні оповіді, в них "останній голосок або слівце дихає символом або залежить від нього"2. Якщо в кожній із цих фігур розкрити таємний, прихований зміст, тоді відкривається вічність, начало.
Основним образом-символом Біблії є, на думку філософа, Сонце. Це первісна фігура, архетип, що символізує вічну натуру, або Бога. Головну фігуру заступають її копії (віце-фігури) - темниця і Йосиф, коробочка і Мойсей, рів і Даниїл.1 Особливого значення набуває відображення начала, невидимості, що їх уособлювали кільця, колесо, голова, корінь, іскра, батько, змій тощо. Змій звивається в кільце, має головне око, а око є правитель справі. Воно в тварині є те, що сонце в світі. Звиви й кільця змія є символами вічності і водночас - символами Біблії. Біблія - це і змій, і сам Бог. Тобто Біблія - це водночас плоть і дух, божевілля і мудрість, море і гавань2.
Оригінальну теорію поетичного символу на українському матеріалі розробив М.Костомаров. Головне в концепції М.Костомарова - розуміння національних, культурних і релігійних чинників, що визначають символіку того чи іншого народу. За думкою вченого, походження і розвиток народної символіки можуть бути з'ясовані лише через образне відображення народного духу, народного мислення .
На відміну від образу символ виявляє свій зміст передовсім не через перенесене значення, а через встановлення національних, культурних та інших передумов осмислення його асоціативних зв'язків. Навіть близькі східнослов'янським мовам образи-символи, на думку Костомарова, мають своєрідне виявлення, причому національно специфічне виступає в таких випадках як більш виразне, визначальне.
Отож, навіть загальні ідеї, що їх несе символ, часто набувають яскраво вираженого національного спрямування. Саме в символах відбиваються, за Костомарова, мають своєрідне виявлення, причому національно специфічне виступає в таких випадках як більш виразне, визначальне.
Отож, навіть загальні ідеї, що їх несе символ, часто набувають яскраво вираженого національного спрямування. Саме в символах відбиваються, за Костомаровим, народні традиції, звичаї, обряди, вірування тощо, а зрештою, і риси національного характеру, національного буття. В основу символу покладено "Божий дух" як виразника духовного життя народу, його світосприймання. Ідеї національної символіки, обґрунтовані М.Костомаровим, знайшли розвиток у працях О.Потебні. Цей видатний український вчений у розвідці "О некоторых символах в славянской народной поэзии" і інших шукав символізм у самому слові, його первинній образності, тобто символіка народу, за його думкою, розвивається разом із становленням і розвитком мови. "Потреба відроджувати власне значення слів, що забувається, - пише О.Потебня, - було однією з причин утворення символів. Близькість основних ознак, котра помітна в постійних тотожнослівних виразах, була і між назвами символу і означуваного предмета".2
Отож, символізм закладений у самих витоках виникнення слів-символів, у близькості основних ознак, яка передає назва символу і які властиві відповідному предмету. У способах вираження символу простежується тенденці до втрати зображувальності, поетичності функції мови. Поява символу зумовлюється, на думку О.Потебні, трьома чинниками: порівнянням, протилежністю і причинними відношеннями. Оскільки символічні уявлення є залишком далекої минувшини, то їхній відбиток можна знайти передовсім там, де думка ще не відділилася від мови. О.Потебня окреслив основну групу символів, перш за все українських, виявив особливості функціонування слів-символів, їх зв'язок із спорідненими словами на тлі вивчення народних традицій, обрядів і вірувань.
В основі розуміння символів К.Г.Юнгом лежить його концепція несвідомого (або підсвідомого). Зростання наукового пізнання світу, за Юнгом, призвело до ізоляції людини від природи. Природні явища поступово втрачають символічну значимість. Однак, поряд із науковими переконаннями продовжують існувати забобони, віджилі стереотипи думки і почуття, які виявляють багато первинних рис, а звідси - й символічних образів. Підсвідоме якраз і є природним явищем, що відтворює усвідомлені символи. Символи, що передаються назвами природних явищ, опосередковані психічними процесами, а їхній зміст зумовлений образним баченням світу. Колективне несвідоме, за Юнгом, є джерелом архетипних образів, що сприймаються як щось містичне, жахливе, чуже, але водночас як таке, що перевищує людину, як божеське. Архетипи і образи не лише супроводжують людину від народження до смерті як несвідомо відтворювані схеми, а й стають джерелом міфології, релігії, мистецтва.1
Відділяючи символ від знака, Юнг розглядав його як термін, ім'я чи зображення, які можуть бути відомі в повсякденному житті, але володіють специфічним значеннєвим додатком до свого звичайного змісту. У символах міститься щось непевне, невідоме або прикрите. Отож символ ховає в собі те, що входить за межі очевидного й безпосереднього значення і має широкий аспект невідомого, який неможливо визначити або пояснити, він веде у галузі, позбавлені здорового глузду. Такий підхід не виключає можливості оволодіння символічним значенням на рівні слів (або предметів) попри достатньо широкий зміст, що вкладається в символ.
Символи виникають природним і спонтанним шляхом. Конкретна ідея реалізується в знакові, зумовленому свідомою думкою, що стоїть за ним, але не в символі, що натякає на щось ще невідоме. На відміну від знака, більшість символів за своєю природою і походженням є не індивідуальними, а колективними. Ставлення до символу як до містичного знака, вияву підсвідомого до кінця не розкриває його специфіки, зокрема не зумовлює форм і засобів його вираження. Виходячи із фактора відбиття символів у мовних знаках, можна визначити шляхи їх формування, виникнення символічних значень, умови функціонального використання символів, а зрештою - і підійти до самої природи символу.
У вченні О.Ф.Лосєва міф не є вигадка або фікція, фантастичний вимисел, це справжня дійсність, необхідна трансцендентальна категорія думки і життя, далека від будь-якої випадковості і свавілля. Міф містить у собі різний ступінь відчуженості від звичайного ходу явищ, однак це не схема і алегорія, а передовсім - символ.
За Лосєвим, "символ речі є її відображення, однак не пасивне, не мертве, а таке, котре несе в собі силу і міць самої дійсності, оскільки одного разу одержане відображення перероблюється в свідомості, аналізується в думці, очищується від усього випадкового й несуттєвого й доходить до відображення не
Loading...

 
 

Цікаве