WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

проникнення в найбільш приховані помисли людини:
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось...
А ти всевидящее око...
Коса - символ дівочої краси і честі:
Розплелася густа коса
Аж до пояса...
Компоненти значення - "краса", "дівоцтво", "честь".
Серце (серденько) - носій душевності, щирості, доброти, чуйності:
Раз добром зогріте серце
Вік не прохолоне...
Слово-поняття серденько характеризується підвищено позитивною оцінною семою і помітним нашаруванням пестливості; вживається переважно в складі звернень:
Сватай мене, серденько,
Вийду я
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люди", - ти казала
Молися, серце, помолюсь
І я з тобою
Серце частобуває вразливим; тобто буває тяжко на серці:
І все те, все те радує очі,
А серце плаче, глянуть не хоче
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне?
Компоненти значення - "душевність", "щирість", "доброта", "чуйність", "кохання", "вразливість", "гнів" тощо. Переважає позитивна оцінна характеристика.
Намисто - це не лише нагрудна жіноча прикраса, а й засіб лікування, оберіг від "лихого ока". В образному вживанні слово намисто позначається щось красиве, те, що милує зір. Для української дівчини в минулому намисто - це й втілення мрій про щастя-долю, кохання.
Якби мені, мамо, намисто,
Та пішла б я завтра на місто,
А на місті, мамо, на місті
Грає, мамо, музика троїста
Компоненти значення - "краса", "щастя", "доля".
Слово-поняття сльоза (сльози) тісно поєднується з поняттям людини, бо виражає її внутрішній стан, переживання, почуття. Слово-образ сльоза виконує в українській мові функцію узагальненого вираження печалі, суму, туги.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що неправдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнє святеє диво!
Символічне значення слова сльоза виявляється в порівняльних зворотах, орудному порівняння:
А я дивлюся, поглядаю,
Сміюся сльозами
Сльози - один із засобів створення настрою журби, суму, безнадій:
Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози
Може, зійдуть і виростуть
Ножі обоюдні...
А літа тихенько крались
І сльози сушили,
Сльози щирої любові
І засохли мої сльози,
Сльози молодії
Компоненти значення - "сум", "туга", "горе", "страждання",
Складний і не традиційний шлях розвитку пройшло в народній свідомості слово-поняття доля. Навіть за опоетизованим зображенням долі стоїть образ, а тому доля сприймається як діюча сила:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий...
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Долю може уособлювати кохана дівчина; прагнення поєднати з нею своє життя здається здійсненням надій, посміхом долі, щастям:
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива
В українській народній традиції слово доля нерідко вживається у сполученні із словом талан, що передає значення "життєвий шлях", але із додатковими семантичними нашаруваннями "щастя", "успіх", "хист" тощо. Звідси талан-доля - щасливе, добре життя:
Китайкою повивала,
Всіх святих благала,
Та щоб йому всі святії
Талан-долю слали
І ворожка ворожила,
Пристріт замовляла,
Талан-долю на весілля
З воску виливала
Слово-символ доля (талан-доля) містить у собі компоненти значення "щастя", "нещастя", "приречення", "життя", "смерть",
Однією з найпотужніших естетично є в Шевченка домінанта сон, яка функціонує як концептуальний образ, що несе в собі певну філософську ідею світоглядного характеру: сон - лише уява, мана, не справжнє життя; сон - це проміжок між життям і смертю, а також - ключовий образ, який формує численні види контрастів, створює такі протиставлення, як сон-життя, сон-смерть, сон-любов. Метафора-код, що сприяє висвітленню душевного стану ліричного героя, прояснює нечіткість, коливання між дійсністю і сном:
Бог поможе,
Та й сон справдиться
основа розгалуженої системи метафоричних образів різних властивостей, наприклад, в творі Т. Шевченка "Сон" ("У всякого своя доля...").
Компоненти значення слова сон - "мрія", "надія", "примара", "омана", "тривога", "смерть".
... і ніби сном,
Над сином, сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий -
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі...
Проснулася - нема нічого... (І
Думка (дума) - образ, символ духовної міці, всевладдя. В Т. Шевченка слово-поняття дума в значенні "гнітючий стан душі", "глибоке переживання", "внутрішній неспокій":
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами
Символізується поняття добра і зла, вічного і тимчасового, мінливого, примарного.
Думи мої молодії,
Поховані діти.
Не літають з того світа
Пустку натопити (
Окрадають добрі думи,
О холодний камень
Розбивають серце наше
Можна зробити висновок, що Т. Шевченко упевнений у тому, що "не вернуться його літа молодії й веселеє слово". Але залюбленість у запашний народний вислів, у пісенно-фольклорні переливи часто обриває гостро викривальні інвективи і веде Кобзаря в "садок вишневий коло хати", і знов "дівчина заручена Калину саджає", і знов бачить він, "як у Дніпра веселочка Воду позичає". Здається, що Шевченко відпочиває у фольклорі. Він настільки пройнявся народнопісенними мотивами, образами й символікою, що його власне самовираження зливається з народним. Тоді від сатири він повертається до лірики, яку можна назвати не індивідуальним, а усталено-народним самовиявленням. У своїх поезіях Т. Шевченко використовує не тільки народну символіку, а й властивий фольклорові паралелізм:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися,
На чужину з України
Брати розійшлися
Тема взаємозв'язку Шевченкової музи з фольклорними джерелами невичерпна. Найголовніше в цій темі - це народнопоетичний символізм, який в принципі доступний кожному поетові, але, як свідчить історія розвитку літературної мови, використовується не завжди.
Вироблення з народно розмовної мови всеосяжної літературної - це не одноразовий акт. Для Т. Шевченка було важливо привчити свого читача, який сприймав мову "Кобзаря" і "Гайдамаків" як свою власну, бачити в ній не "мужиче наріччя", а засіб спілкування всієї нації, усіх поколінь українців, що створили багато культуру. Можна навести тут слова М. Костомарова, що Шевченко як поет - це був сам народ, що продовжував свою поетичну творчість.
В цьому розділі я намагалася розкрити основні компоненти символічного значення слів-символів, які використовував Т. Г. Шевченко у своїх баладах, поезіях, у цілому "Кобзарі".
Loading...

 
 

Цікаве