WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

невеличке, має густу крону, цвіте біло й має гарний запах. В поезії Шевченка вона репрезентує село. Гудіння хрущів над вишнями - це прийом посилення конкретності образу вишневого садка. Хрущі освіжають цей образ, підсилюють його, не дають йому поетичним шаблоном. Основне ж функціональне призначення хрущів, які заповнюють ним вечірню тишу і створюють легкий музичний фон.
Якщо слова-символи верба, тополя потенційно містять у собі значеннєві компоненти "сум", "задума" тощо, то Слово-символ вишня передає переважно позитиви - "краса", "розквіт", "здоров'я" і подібне.
Зрідка образ вишні може пов'язуватися із печаллю:
Дивлюсь, у темному садочку,
Під вишнею у холодочку,
Моя єдиная сестра!
Многострадалиця святая!
Мене, небога, виглядає.
Основні компонентисимволічного значення - "краса", "чарівність", "розквіт", "сум"; оцінка позитивна.
Образ-символ дуб пов'язаний з давніми віруваннями. Це дерево-тотем, якому поклонялися наші предки, приносячи йому жертви. За біблійними оповіданнями, дуб - священне дерево. Дуб - дерево, що є символом сили й довголіття. Найяскравіша сила впливу його простежується в баладах Т.Шевченка. Автор прагнув повнокровно й багатогранно відтворити цю силу вірувань пращурів у богів землі ц неба, силу народу. Так, дія у "Причинній" відбувається біля дуба "кучерявого", а тому такою трагічною видається розв'язка. Тут, біля дуба, зустрілися закохані, дівчина виглядала козака; на дубі зозуля пророкує літа; під дубом русалки залоскотали дівчину; та й козак знайшов смерть під дубом. "За повір'ям дуби ніколи не підпускають нечисту силу. Під густою кроною дуба немає місця злу ".
"Ось і дуб той кучерявий...
Вона! Боже милий!
Бач, заснула виглядавши,
Моя сизокрила!"
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її сердешную
Та й залоскотали.
...Закувала зозуленька,
На дубу сидячи.
...Ідучи - під дубом зелененьким
Кінь замордований стоїть,
А біля нього молоденький
Козак та дівчина лежить.
Дуб часто порівнювався з козаком:
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою
Але й могутній дуб може хилитися:
Старий батько коло неї,
Як дуб, похилився
Але тут з дубом порівнюється батько.
Основні компоненти символічного значення - "міць", "сила", "стійкість", "козак".
Як вважали наші предки явір виростає з обличчя вбитого. Вода, що тече "з-під явора яром на долину", - здебільшого символ плачу. Це ми бачимо в поезії "Тече вода з-під явора" Т. Шевченка. В українській народній поезії він символізує нещастя. Ідею перевтілення людини в явір реалізується в поетичній формі в оповідях про загибель молодого парубка, козака:
Посадили над козаком
Явір та калину...
Три явори посадила
Сестра при долині...
Повсихали три явори...
З явором порівнюється молодий козак, якому не щастить у коханні й житті:
Явор каже: "Похилюся,
Та в Дніпрові скупаюся."
Козак каже: "Погуляю
Та любую пошукаю"
Як той явор над водою
Степан похилився
Водночас явір - образ красеня-юнака, що на нього чекає мила дівчина - червона калина. Часом явір - ознака молодості, багатства:
Пишається калинонька,
Явір молодіє
Протиставлення явір-калина ґрунтується на опозиції значень "чоловічий" - "жіночий".
Компоненти символічного значення - "нещастя", "сум", "сльози", "юнак", "козак".
Образ-символ терен передає значення забуття, перешкоди. У тих контекстах, де розповідається про смерть козака і терен, що виросте на його могилі, ця рослина є символом "небуття", "забуття". Слово терен використовується у висловах типу дорога заросла тереном, тобто закинута, неходжена.
А журавлі летять собі
На той бік ключами.
Плаче козак - шляхи биті
Заросли тернами.
Компоненти символічного значення - "перешкода", "страждання", "забуття", "небуття".
Барвінок високо цінувався в народі за свою вічнозелену красу, довге цвітіння, пристосованість до морозів. Ця чарівна квітка оспівана в багатьох народних піснях. Слово-поняття барвінок вживається як символ молодості кохання шлюбу. Постійний епітет - зелений, але можливі й інші означення.
І барвінком, і рутою
І рястом квітчає
Весна землю, мов дівчину
В зеленому гаї
Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розсилався;
Та недосвіт перед світом
В садочок укрався.
Основні компоненти значення - "краса", "молодість", "кохання", "шлюб", "весілля", "козак".
Трава також відноситься до рослин-тотемів давніх українців. За легендою, вона походить із кіс дівчини-красуні, що загинула через свою необачну поведінку . Відгомін символічного значення слова трава як збірного поняття знаходимо в контекстах, де йдеться про горе, страждання, смерть.
Наприклад:
Над річкою, в чистім полі,
Могила чорніє;
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.
Трава могла б уособлювати безсмертя, бо щороку народжується знову, але й "людські дива" забуваються, залишається лише трава. Трава - символ чогось сумного, загибелі, журби:
І слалась, плачучи трава;
Високі гнулися дерева...
Додолу гнулися, журились!
Символічне значення слова-поняття трава (забуття, небуття) виявляє себе і в складних назвах типу сон-трава, тирса-трава, зокрема в поетичних текстах, наприклад, у Т.Шевченка:
Не сон-трава на могилі
Вночі процвітає,
То дівчина заручена
Калину саджає.
Як сон-трава при долині,
Вночі розцвітає...
Основні компоненти символічного значення - "загибель", "забуття", "небуття", "смерть".
Із виразним негативним забарвленням вживається образ-поняття бур'ян у значенні "непотріб", "шкідливе". Слово-символ бур'ян на позначення "шкідливе" використовується в поезії Т.Шевченка:
...заснула Вкраїна,
Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила (І, с. 220)
Як правило, образ-символ бур'ян несе негативну оцінку.
Зів'яле листя символізує те, що відходить, - втрачені надії, мрії, роки, що минули, тощо.
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли (І, с. )
Пожовкле листя символізує безнадію, жаль, сум:
... Настала осінь, шелестить
Пожовкле листя; мов убитий,
Старий під хатою сидить;
Дочка нездужає Ярина,
Його єдиная дитина
Покинуть хоче. (І, с. 269)
Компоненти символічного значення - "безнадія", "жаль", "минулі роки", "втрата коханого (коханої)" тощо.
Слово-поняття билина здобуло в українській народній поезії виразних рис образу-символу самотності, тендітності, відірваності від сім'ї, рідних, коханого. Частіше йдеться про дівочу долю, хоч таке образне сприймання може поєднуватися і з чоловіком (козаком) тощо.
Зменшувально-пестливі форми билинка, билиночка підкреслюють
Loading...

 
 

Цікаве