WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

істоти.
Поетизація дерев, рослинного світу становить свого роду народнопоетичну домінанту, що виявляє себе в народній творчості, художньому слові, зрештою визначає спосіб мислення, світобачення українців.
Персоніфікація сил рослинного світу, як це було і у наших предків, пов'язується із наділенням дерев і квітів властивостями істот жіночої і чоловічої статі. Скажімо, калина - уособлює жіноче єство, це символ дівочої краси; тополя - символ самотності; дуб, явір - чоловіче єство; дуб - символ людської сили.
У визначенні образів-символів, що відображають рослинний світ України, першорядне місце відводиться назвам-поняттям, котрі характеризують народні уподобання, народне бачення дерева, квітки в прикрашенні осель, в обрядових дійствах тощо.
Серед опоетизованих назв рослин-символівпершорядне місце відводиться українцями калині. Калина несе водночас і прикмети жалю, смутку, туги за коханим. Якщо калина хитається - то дівчина сумує, коли червоніє - це чиєсь горе.
Три явори посадила
Сестра при долині ...
А дівчина заручена -
Червону калину.
В цій поезії Т.Шевченка червона калина символізує горе: дівчина чекала на свого коханого, а він не повернувся, не дочекавшись його, померла.
Зламати калину означає покинути кохану, а посадити калину на могилі - висловити жаль за загиблим
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
Посадили над козаком
Явір та ялину,
А в головах у дівчини
Червону калину.
Не сон трава на могилі
Вночі процвітає,
То дівчина заручена
Калину саджає.
...Щоб калина прийнялася,
Розпустила квіти.
"Може, пташкою прилине
милий з того світу.
...І будемо щебетати
З милим на калині."
І калина прийнялася,
Віти розпустила.
І три літа на могилу
Дівчина ходила.
В образі - символі калина зберігаються міфологічні погляди на перевтілення дівчини в дерево, підтримане народнопоетичною традицією, таке уявлення трансформується в художній прийом; персоніфікація здобуває світоглядне підґрунтя:
Коли ж загинув чорнобривий, -
То й я погибаю.
Тогді неси мою душу
Туди, де мій милий,
Червоною калиною
Постав на могилі.
І квіткою, й калиною
Увісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,
Не топтали люде.
Калина поширена по всій Україні, відзначається зовнішньою красою; вона викликає в народі високу позитивну характеристику; з нею порівнюють кохану дівчину:
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють .
Основні компоненти символічного значення - "краса", "цнотливість", "кохання", "дівоцтво", це символ кохання, внутрішнього горіння.
У символізації верби визначальним є сприйняття цього дерева як важливого чинника життєдіяльності. Верба росте, як правило, над водою, і в свідомості українців її образ поєднується із образами річки, криниці, джерела. За прислів'ям: де срібліє вербиця, там здорова вербиця. За старовинними уявленнями, верба вважається деревом згоди, примирення. Під вербою радили раду, призначали побачення, сварилися. Похилені віти верби наче плачуть, отож верба стає уособленням дівочої, жіночої туги, жалю, смутку.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма
На вгороді коло броду
Верба похилилась.
Зажурилась чорнобрива,
Тяжко зажурилась.
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою.
Не співає, як сирота,-
Білим світом нудить...
... Без милого скрізь могила,
А серденько б'ється .
... А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
1. І над криницею верба
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі..
Поетичний образ-символ верба широко вживається в народнопісенній творчості. Основні компоненти символічного значення - "злагода", "згода", "сум", "печаль", "чистота", "дівочість".
У давньоукраїнській міфології тополя виступає образ-тотемом. На її честь наприкінці весни проводилося свято, під час якого співали пісні вславляли її красу; тополю зображувала струнка дівчина, на підняті руки якої, вішали стрічки, хустки тощо.
В основі образу лежать уявлення про можливість перетворення дівчини в тополю; цей мотив неодноразово використовувався в народній поезії, в художній творчості, зокрема в баладі Т. Шевченка "Тополя". Назва "Тополя" пов'язана не тільки з тим, що дівчина перетворилася на тополю, а передовсім тому, що тополя - незвичайний образ-символ, "символ дерева життя, символ добра і правди."
Символіка самотності розкривається через сприйняття тополі мандрівниками степу - чумаком чи чабаном, через їхні роздуми про дерево-сироту. Важливим символом слугує тут і архетип чабана як посередника між природою і людьми.
Дівчина в баладі перетворилася на тополю, що є можливим за народним повір'ям про перенесення людської душі в рослину.
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля диво наробило -
Тополею стала.
Гнучка та висока тополя символізує красу дівочої вірності, ідею безсмертя кохання, цнотливість, жіноцтво:
... Рости, рости, тополенько,
все вгору та вгору!
Рости тонка та висока
До самої хмари...
А невістка посадила
Високу тополю...
У поезії Шевченка "Наймичка" знаходимо образ-порівняння:
У неділю вранці-рано
Поле крилося туманом;
У тумані на могилі,
Як тополя, похилилась
Молодиця молодая
Компоненти символічного значення - "дівоча краса", "задума", "цнотливість".
Нелегко бути двом тополям поряд. Це добре видно в поезії Т.Шевченка "Коло гаю в чистім полі". Вони весь час у хвилюванні: "одна одну хилить", "мов борються". Життя дерев схоже на доля України - тому й стала тополя національним символом.
Коло гаю в чистім полі,
На самій могилі,
Дві тополі високії
Одна одну хилить.
І без вітру гойдаються,
Мов борються в полі.
Ото сестри-чарівниці -
Отії тополі.
Образ дерева, що дає смачну й поживну ягоду, - вишні використовується на позначенні дівочої краси, ширше - ідилій, зокрема суспільного життя в Україні:
Згадаймо Шевченкове:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
"Садок вишневий" - високо сугестивний образ, який з легкої Шевченкової руки набув особливого місця в українській поетичні традиції. Чому ж образ "Вишневого садка" такий поетичний? Його чари присутні вже в народній пісенній творчості ("у вишневому садочку" чекає козак дівчину). Вишня домінує в символічному рослинному комплексі. Вона репрезентує українське подвір'я, адже була традиція біля хати насаджувати вишні (вишневий садок). Вишня - дерево
Loading...

 
 

Цікаве