WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

асоціювався з образом смерті. Із біблійною традицією пов'язується вживання слова-поняття пісок на позначення нетривкості, плинності; того, що затягує в свої лабети:
Моїх діток забавляй
Ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток;
І скупай, і сповий, І собою укрий!
Слово-символ шлях в українській мові передає значення дороговказу, водночас - це мета, можливість досягти чогось. Шляхом несе в собі значення вибору, адже в житті нерідко зупиняється на роздоріжжі:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися,
На чужину з України
Брати розійшлися ...
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають
Слово-поняття шлях у значенні "доля" широко використовували українські поети.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий
Слово шлях можепов'язуватися із поняттям "визволення", "воля", "нове життя". Символічним шляхом справедливості, правди піде, за Т.Шевченком, його багатостраждальний народ:
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села.
Основні компоненти символічного значення - "дороговказ", "мета", "доля", "воля", "можливість" тощо.
2.6. Символізація назв явищ природи
Явища природи (грім, блискавка, буря тощо) здавна викликали прагнення, з одного боку, пояснити їх походження, з іншого - з'ясувати їх місце в світотворенні. Сили природи, що впливають на людину в різні пори року, викликали в неї складні асоціації, перетворювалися в образи; персоніфікувалися, набирали форми художнього втілення.
Вітер - уособлення, нестриманості, оновлення. Слово-образ вітер нерідко передає вияв злої сили, нищення:
... Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
Ще в давні часи вітер супроводжував дівчину під час весілля, сумування із нею під час розлуки з коханим, допомагав козакові в дорозі.
В поезії Т.Шевченка "Вітре буйний ..." героїня балади звертається до вітру, як до живої істоти:
Тогді неси мою душу,
Туди, де мій милий ...
Так само і в поезії "Плач Ярославни" є звернення до вітру:
"Вітрило - вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?"
У художній мові вітер може уособлювати життєві труднощі, неприємності, що їх має подолати людина: вітер шкодить, із ним ведеться боротьба.
Вітер в гаї нагинає
Лозу і тополю,
Лама дуба, котить полем
Перекотиполе
Так і доля: того лама,
Того нагинає;
Мене котить, а де спинить,
І сама не знає.
Водночас вітер виражає ідею суму, журби; тут доля порівнюється з вітром, мається на увазі те, що вітер робить те, що йому захочеться, так само і доля - в кожного різна.
Вітер може символізувати різні вияви людського духу, передовсім - волелюбства, прагнення до свободи, часом вітер - символ руйнації, праведного гніву. Типовий народний епітет буйний:
Вітер буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш.
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море
Т.Шевченко вітри називає святими:
Аби хоч крихточку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли
Та й більш нічого.
Основні компоненти значення - "волелюбство", "свіжість", "неспокій", "гнів", "швидкоплинність", "перешкода", "сум" тощо.
Хмари в переказах з давніх мов символізувати натовп, військо, народну помсту, зрештою ворогів, загрозу тощо. Часом і в українській мові хмари передають передчуття народного гніву, повстання. Але більш поширене уявлення про хмари як виразників тривоги, темряви, кари, нещастя.
Заступила чорна хмара
Та білую хмару.
Опанував запорожцем
Поганий татарин.
Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;
Зажурилась Україна -
Така її доля.
Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступили.
Хмари водночас уособлюють грізну силу, що може знести старе, непотрібне, це передвісник оновлення поступу.
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Хмари віщують передчуття нещастя:
Заступила чорна хмара
Та білую хмару.
Виступили з-за Лиману
З турками татари.
Основні компоненти значення - "тривога", "темрява", "кара", "гнів", "передчуття нещастя".
Туман уособлював лихо, небезпеку, загрозу. Слово-образ туман вживається на позначається туги, задуми, невідомості, невизначеності, невпевненості в чомусь.
Лечу, лечу, а вітер віє,
Передо мною сніг біліє,
Кругом бори та болота,
Туман, туман і пустота.
Туман несе почуття безнадії, суму, навіює невеселі думки; він наче давить, тисне на свідомість людини.
У неділю рано-вранці
Поле крилося туманом;
У тумані на могилі
Як тополя, похилилась
Молодиця молодая.
У творах Т.Шевченка до туману звертаються як до живого; як до брата:
Щось до лона пригортає
Та з туманом розмовляє:
"Ой тумане, тумане, -
Мій латаний талане!
Чому мене не сховаєш
Отут серед лану?
- Єсть у мене ... туманочку,
Туманочку, брате!..
Дитя моє!
Пішла полем, ридаючи,
В тумані ховалась ..."
В поезії Т.Шевченка туман порівнюється з ворогом:
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу ...
Основні компоненти значення слова-символу туман - "туга", "задума", "невідомість", "невизначеність", "невпевненість", "невиразність".
Сніг - це образ суму, туги, бо й мороз здавна символізував страждання (адже холод переслідував просту людину, і з ним пов'язувалися лише негативні емоції).
Наприклад:
Чи ще митарство? чи вже буде?
Буде, буде, бо холодно,
Мороз розум будить
Ти нас з України
Загнав голих і голодних,
У сніг на чужину,
Та й порізав.
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадує, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод.
За народними віруваннями, Мороз - це старезний дід, що своїм подихом морозить усе навколо:
Зима!
Морозом очі окує,
А думи гордії розвіє,
Як ту сніжину по степу.
Це образ грізної й невблаганної сили; компоненти символічного значення - "лють", "страждання", "гнів".
2.7. Рослинні слова-символи в баладах Т.Шевченка
У багатьох народів здавна існувало поклоніння деревам. Дерева і діброви обожнювали древні слов'яни-язичники. Священний дуб був деревом самого Перуна. В основі цих вірувань лежали уявлення про дерева і рослини як живі
Loading...

 
 

Цікаве