WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

пресвятеє
На землю радість принесло
І людям, і землі моєї
Туги-нудьги не розвело.
Компоненти символічного значення - "тепло", "світло", "добро", "злагода", "врожай", "надія", "щастя", "гнів", "грізна сила".
Місяць зберігає у народній свідомості залишки давніх уявлень про нього як про "Божу силу", що визначає життя і смерть людини. Здавна до місяця зверталися з проханням допомогти в коханні, у подоланні хвороб, відвернути біду тощо.
Місяць в українців - добрий знак, показник сприятливих обставин. Місяць - образ-символ добра, щастя, долі. До місяця звертаються як до живої істоти:
Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти.
За давньою українською традицією, світлий місяць - це батько, господар, світла зоря - рідна мати, отож із цими образами пов'язувались уявлення про найбільш близьких, ріднихлюдей.
Про місяць як живу істоту неодноразово писали українські митці слова.
Слова-образ місяць несе і інші символічні значення: він зазначає дорогу, чекання милого, передчуття змін:
Місяцю мій ясний! з високого неба
Сховайся за гору, бо світу не треба;
Страшно тобі буде ...
Сховайся за гору;
Сховайся, мій друже, щоб не довелось
На старість заплакать ...
Місяць часто називають блідим, білолицим, круглолицим, червоним.
1. І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав ...
2. Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций
Біліє місяць; люде сплять,
І титар спить ...
Із-за лісу, з-за лиману,
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє.
...І дивиться як над горою
Червоний місяць аж горить,
З-за хмари тихо виступає
Основні компоненти символічного значення - "щастя", "доля", "добро", "кохання", "тайна", "дорога", "чекання".
Зірка - небесне тіло, якому теж надавалися магічні властивості. Здавна зірка усвідомлювалася як носій чиєїсь душі; із смертю людини її зірка згасає.
Розглядаючи зірку, як "свічку душі", українці природно називали зіркою, зорею кохану, близьку людину, порівнювали з нею дівочі очі.
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю,
Щодень божий умивали ...
Увечері, мов зоря тая,
Марія з гаю виходжає Заквітчана.
Зірка набрала в поетиці Шевченка великого розповсюдження. Зірки це не лише краса небосхилу, що впливає на уяву людини, це також таїна, яка відчувається за їх мерехтінням. Зірки, що сяють на нічному небі, ніби вказують на велич Творця. Появу Хреста на землі було оголошено трьом мудрецям зі Сходу через появу зірки. Існує переконання, що зірки є символом створеної Богом гармонії космосу, яка виявляється для людини у циклі знаків Зодіака. Такі зірки символізують суд Божий.
У Шевченка стрічаємо й образ вранішньої зорі зі значенням зірки:
... Моя зоре досвітняя,
Єдиная думо ...
Так ти, моя зоре,
Просіяєш надо мною,
Ніби заговориш,
Усміхнешся ...
Спасибі зіронько!..
Моя зоре вечірняя!
Я буду витати
Коло тебе і за тебе
Господа благати!
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
У символічному значенні зірка, зоря - найчастіше щаслива доля, надія, мрія, що живить людину. Із зорею пов'язуються також почуття суму, журби, неподіленого кохання.
На синє небо виходить зоря.
О зоре, зоре! - і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Україні?
Легло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Компоненти символічного значення - "доля", "щастя", "вдача", "сум", "дівчина".
Єднання зорі і місяця - символ щасливого кохання дівчини з парубком.
Зіронька зійшла - поява дівчини. Дуже ефективним поетичним прийомом є зведення кількох народних символів в єдиний образ. Так, через динамічну ознаку висушувати (сльози) поняття сонце ("радість") і сльози ("горе") перегукуються з народним символом роси ("сліз"), яку висушує сонце ("радість").
2.5. Довкілля в словах-символах
У систему символів органічно вливаються слова на позначення особливостей природного середовища. Створення образів-символів природи, пропущених через антропоморфні уявлення і бачення давніх українців, підтримувалося вірою в магічну силу слова, самою особливістю їхнього мислення, в котрому вимір довкілля зрештою визначив вимір самої людини, її дій, вчинків, поведінки. Образ природи в її символічному значенні створює асоціативне, чуттєве підґрунтя для визначення людської сутності; саме багатовмісність символічного значення сприяє об'ємному сприйняттю навколишнього світу.
Степ вражав уявлення наших предків своєю безмежністю, простором, неосяжністю. Разом із освоєнням степу його образ пов'язувався з родючістю, багатством і красою землі к життєдайної сили, основи існування людини. Образ степу як носія ідеї безкрайності доповнював ці уявлення.
Кругом його степ, як море
Широке синіє.
І ще одне значення є у слова степ: він виступає символом волі, необмеженого ніякими перепонами існування.
Оживуть степи, озера
Та не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться
Сама безмежність, незмірність степів органічно викликає ідею свободи, прагнення бути вільним, сміливим, непоборним.
За високими горами,
За широкими степами,
На чужому полі,
По волі-неволі
Найду свою долю
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли.
Основні компоненти символічного значення - "безмежність", "неосяжність", "воля", "свобода".
Слово-образ гора використовується в символіці різних народів. В українській традиційній символіці гора передає значення чогось важкою, нездоланною. Гора водночас - і символ високості, піднесення.
Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України
Широка, глибина.
Особливої поетичної й краси набирає образ гори у жителів Карпат. Т.Шевченко у своїх поезіях славить гори:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті
В поемі Шевченка "Кавказ" гори символізують тугу, горе, сум:
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі
Гора для поета - уособлення краси, могутності:
Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека
Основні компоненти символічного значення - "висота", "піднесення", "могутність", "горе", "сила", "краса".
Слово-поняття річка вживається на позначення швидкоплинності, минущості всього сущого.
... І потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
В творчості Т.Шевченка дуже часто зустрічаємо опис річки Дніпро. Автор до звертається, як до близького друга, батька:
Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Компоненти символічного значення - "час", "швидкоплинність", "журба", "чистота".
Пісок здавна
Loading...

 
 

Цікаве