WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

Символ як категорія мислення й мови. Семантична структура слів-символів - Дипломна робота

терпеливості, мудрості, покори, вірності, лагідності тощо.
1. У нашій раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим.
2. У наметі поставили
Образ пресвятої
І крадькома молилися ...
Тієї Матері Святої,
Що в мир наш Бога привела
Апостол у біблійній літературі - учень Христа, в образному сприйманні - проповідник, послідовник якогось глибокого вчення, прибічник великої ідеї. Нерідко сполучається з родовим імені, що вказує, яку саме ідею несе ця визначна особа:
І день, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки.
Основні компоненти образно-символічного значення - "проповідь", "велика ідея", високий ідеал.
Пророк, за Біблією, - провідник волі Божої, в образномузначенні - провісник майбутнього, носій високого пророцтва. Слово-поняття пророк пов'язується з ідеєю особливої духовної сили, генія провідництва. Оцінка виключно позитивна. Вживається щодо людей великого інтелекту, проводирів нації тощо:
Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка;
Свою любов благовістить!
Свою правду возвістить!
Сила пророка - у зв'язку з народом, який його породив; власне кажучи, пророк лише своєму народові потрібний. Більше того, саме пророк і уславлює свій народ, є кращим виразником його духу. Слово пророка - у зв'язку з народом, який його породив; власне кажучи, пророк лише своєму народові потрібний. Більше того, саме пророк і уславлює свій народ, є кращим виразником його духу.
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили
Навчені люди!
Слово-символ пророк містить компоненти значення - "проповідництво", "велика ідея", "високий ідеал", "проводир", "страдник".
Древній магічний знак хреста - емблеми вогню, сонця, воскресіння і безсмертя - тягнеться коренями ще в часи язичництва. У християнстві хрест - виразник вищих сакральних цінностей, що відображає і модель людини з розпростертими руками, і піднесення духа до Бога і вічності. Як зазначається в богословській літературі, знак святого хреста - це передовсім символ богословських чеснот. Розкриваючи це твердження, символіку хреста визначають через категорії "віра", "надія", "любов", "перемога", "спасіння".
В українській літературній інтерпретації слово-поняття хрест несе передовсім ідею страждання, випробування, важкої і почесної ноші (адже саме на хресті був розп'ятий Ісус Христос). Символ хреста стає узагальненим, об'єднуючим образом страдництва.
На хресті
Стремглав повісили святою
Того апостола Петра
Івась у коники ігрався, -
Зробило хрестик та й несло
Додому, бачте, показати
Що й він уміє майструвати ...
... І трупом впала, як узріла
Той хрестик-шибеничку.
Хрестик-шибеничка - на хрестах у стародавні часи розпинали засуджених на смерть .
Хрест високий
На кладовищі трохи збоку
Златомальований стоїть.
І намальовано: розп'ятий
За нас син божий на хресті.
Основні компоненти символічного значення - "страждання", "випробування", "спасіння", "любов" тощо.
Слово храм у переносному значенні - місце, яке викликає почуття піднесеності, високості, краси. Слово-символ храм передає образ-ідею святості, духовності.
Спродались, Во храмі помолились богу
І веселенькі у дорогу
Додому рушили вночі ...
Дивлюся, мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми божі, ніби з самим
Богом розмовляють
Основні компоненти значення - "величність", "віра", "святиня", "духовність", "краса", "піднесення", "чистота".
Слово голгофа трактується в словниках, як місце страти (від назви гори Голгофа в Єрусалимі, де відбувалася страта). У символічному значенні - це всепробування, страждання (пор. мій хрест) переважно в поетичній, піднесеній мові:
Пішла тинятись попідтинню,
Аж поки, поки не дійшла
Аж до Голгофи.
Задзвонили в усі дзвони,
І повели Гуса
На Голгофу у кайданах.
І не стрепенувся ...
І главу його честную
Терном увінчали?
І вивели з злодіями
На Голгофу-гору;
І повісили меж ними -
За що?
Компоненти символічного значення - "випробування", "страждання", "муки".
2.4. Космогонічні слова-символи
Із давніми язичницькими уявленнями наших предків пов'язаний культ космогонічних (астральних) предметів і явищ - землі, сонця, місяця, зірок, неба, зорі тощо.
Земля для українця - передовсім годувальниця, надія на порятунок у скрутну годину. Це і божеська милість, і ідол, і підвалина життя, стрижень єства людини, і мати, і страждальниця. Звідси визначення землі - свята, рідна, мати. Символічне значення слова земля - життєдайна, всеплодюща, те, що надає сили, натхнення; це втілення ідеї добра, правди, справедливості.
1. Земля плаче у кайданах,
Як за дітьми мати ...
2. Земля чорна копитами
Поорана, поритая;
Костьми земля засіяна,
А кров'ю политая
Земля, як мати. Вона терпить все, що на ній діється. Рідна земля, як той Антей, надає сили людині в її постійній боротьбі за своє самоутвердження, подолання життєвих перешкод і труднощів.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі
До землі припадають скривджені за допомогою, земля приймає в своє лоно померлих. Вона - мати для всіх.
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила;
Промовила: "Не вернуся!
В далекому краю
В чужу землю, чужі люде
Мене заховають ..."
Символічне значення слова земля включає компоненти "життя", "плодючість", "сила", "народ", "рід", "мати", "загибель".
В уявленнях українців зберігаються замішки культу Сонця як життєдайної сили; на сонце молилися, з ним пов'язували надії на врожай, добробут. Сонце сприймається як вияв Божої благостині.
У сучасному сприйманні сонце усвідомлюється передовсім як джерело життя, радості тощо; що-небудь світле. Звідси слово сонце виступає символом щастя, злагоди, чогось хорошого. Із сонцем пов'язуються піднесений настрій, позитивні емоції.
Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє ... лани, гаї, сади!..
В творчості Т.Шевченка сонце символізує кращі прояви людського життя, воно веселеє і навіть святеє. Але водночас поняття сонця містить відчуття грізної сили, це вже образ не раю, а пекла. Пор. звернення до сонця:
1. Спали мене на самоті,
Або не грій і не світи.
2. Сиротині сонце світить
(світить, та не гріє) -
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу.
3. Попрощалось ясне сонце
З чорною землею ...
4. Сонце
Loading...

 
 

Цікаве