WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота

Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота

Курсі сучасної української літературної мови " за ред . Л.А.Булаховського [ 8; 12 ] , в " Курсі сучасної української літературної мови " Б.М.Кулика [ 32 ; 14 ].
Головним словом у словосполученнях із підрядним зв'язком узгодження переважно є іменник , а залежним - прикметник , який , маючи несамостійні категорії роду , числа і відмінка , зумовлені іменником , наприклад : зелена трава , зеленої трави , зеленій траві , зелену траву , зеленою травою , зелені трави , зелених трав , зеленим травам , зеленими травами тощо. Отже , форма залежного компонента визначається формою головного . Наприклад : Розказали кобзарі нам Про війни і чвари , Про тяжкеє лихоліття ... ( Т.Шевченко ) ; Неспокій , рух і боротьбу я бачив скрізь - в дубовій , вербовій корі , в старих пеньках , удуплах , в болотній воді, на поколупаних стінах ( О. Довженко ) ; І перший ратай вологість землі перегортає життєносним ралом ( О.Ольжич ) ; М'яким силуетом проступає із неба собор ( О.Гончар ) ; На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місце для могил ( В.Симоненко ) ; А вітер обтріпував з молодих топольок прижовкле листя і розкидав поміж могил ( Григір Тютюнник ) .
Узгодження є найбільш граматикалізованим способом підрядного прислівного зв'язку , оскільки ґрунтується на граматичній формі головного слова . Саме опорне слово своїми закінченнями зумовлює відповідні закінчення залежного .
Зв'зком узгодження звичайно поєднуються прикметникові форми в широкому розумінні слова , наприклад : широка долина , мій край , третій поверх , згаданий твір . При зміні числа чи відмінка головного слова або заміні його іменником іншого роду відповідно змінюється число , відмінок і рід залежного слова , наприклад : широкі долини , мої краї , треті поверхи , згадані твори ; широкої долини , мого краю , третього поверху , згаданого твору ; широкий Дніпро , моя батьківщина , третя кімната , згадана повість тощо . Оскільки прикметникові форми у множині не мають розрізнення роду , узгодження у множині відбувається тільки у двох категоріях - числі і відмінку : широкі долини , широких долин; моїх країв ; третіх поверхів ; згаданих творів тощо . В сучасній українській мові прикметникові форми досить послідовно узгоджуються за цими правилами , оскільки вони майже у всіх випадках мають повну форму , отже , всю систему флексій . Випадки з такими короткими прикметниками , як дрібен дощик , ясен місяць , зелен байрак тощо , рідкісні і належать до специфічного виду зв'язку . Присвійні прикметники на - ів ( -їв ), -ин ( -їн ) тільки в називному ( знахідному ) відмінку однини чоловічого роду мають коротку форму - батьків , Сергіїв , материн , Маріїн , у всіх інших відмінках і родах мають повні форми і тому узгоджуються у звичайний спосіб : батьків заповіт , батькова хата , батькове вітання ; батькового заповіту , батьковому заповіту тощо .
Послідовність узгодження прикметникових форм в українській мові пояснюється ще й тим , що в ній форми вищого і найвищого ступенів прикметників теж відмінювані , отже , узгоджуються , як звичайні прикметники , наприклад : активніший студент , активнішого студента , активнішому студентові , активніші студенти ; найдорожчий подарунок , найдорожчого подарунка , найдорожчому подарунку , найдорожчі подарунки тощо .
Узгодження дієприкметників в українській мові обмежене , бо рідко вживаються активні дієприкметники ( сяючі очі , перемігший лад ) , а в пасивних дієприкметників виступають тільки форми минулого часу ( оновлений край , визволений народ ) .
Оскільки суть узгодження полягає в тому , що при зміні певних форм головного слова відповідно змінюються і форми залежного , в кожному наступному випадку нова словоформа сполучається з іншою новою , наприклад : широка долина - широкої долини , широкій долині , широкі долини , широкий степ і т. д. Тому Г.О.Золотова підкреслює , що узгодження - це зв'язок форми слова з формою слова [ 25 ; 32 ] . І тільки при зв'язку кількісних, числівників з іменниками в непрямих відмінках маємо узгодження частин форм слова , наприклад : п'ятьох вікон , п'ятьом вікнам , п'ятьома вікнами , на п'ятьох вікнах . Проте це специфічний випадок , який належить ще глибше вивчити , оскільки при цьому маємо поєднання узгодження з керуванням ( у називному відмінку числівник стає головним словом і керує іменником : п'ять вікон ) . Можливо , це не узгодження , а якийсь проміжний вид зв'язку .
Поява при іменниках прикметникових форм пояснюється лише тим , що іменники як частина мови можуть поширюватися прикметниковими формами для всебічної характеристики . Ніякі інші специфічні умови цього явища не викликають . Тому Н.Ю.Шведова називає узгодження слабким зв'язком [ 58 ; 20 ]. Уточнюючи розуміння слабких і сильних зв'язків , В.А.Бєлошапкова запроваджує поняття про передбачуваний ( непередбачуваний , обов'язковий ) необов'язковий зв'язок . З цього погляду узгодження - передбачуваний необов'язковий зв'язок , бо передбачити вживання прикметника при іменнику можна , але таке вживання необов'язкове .
При узгодженні словоформи звичайно виражають власне означальні відношення . Виходить , що власне означальні відношення виникають на основі передбачуваного необов'язкового зв'язку . Проте в " Русской грамматике " 1980 р. Звертається увага на те , що означальні відношення при інформативно недостатніх словах суміщаються з доповнюючими , тоді слабкий зв'язок набуває ознак сильного , тобто стає передбачуваним обов'язковим , наприклад : веселеньке діло , незрозумілі речі [ 42 ; 20 ] .
Узгодження здавна поділялося на повне і неповне . При традиційно широкому розумінні узгодження , такий поділ потрібний був для того , щоб знайти місце різноманітним явищам , які підводились під одне поняття .
Повне узгодження передбачає уподібнення залежного слова опорному у формах числа , відмінка й роду . Наприклад : весняний ранок , осіння ніч , глибоке озеро ; геніальний поет , геніального поета , геніальному поетові , геніальним поетом . У множині відсутнє узгодження в роді , тому таке узгодження неповне : весняні ріки , осінні ночі , глибокі озера . Це ж стосується узгодження кількісних числівників з іменниками лише у відмінку : десятьма книгами , шістьом братам . Отже , за неповного узгодження залежне слово уподібнюється опорному або у формі відмінка і числа ( місто Київ , річка Стир ) , або у формі відмінка ( місто Суми , у селі Пісках ) .
В " Грамматике современного русского литературного языка " 1970 р. Н.Ю.Шведова зараховує до неповного узгодження такі випадки :
1) узгодження прикметникових форм з іменниками в числі і відмінку в множині ;
2) узгодження іменника або у відмінку , або в роді , або в числі ;
3) узгодження числівників з іменниками у відмінку [ 58 ; 488 ].
По - різному мовознавці трактують зв'язок в іменниково - іменникових словосполученнях типу місто Рівне , гори Карпати . Дехто з них ( І.Слинько ,
Loading...

 
 

Цікаве