WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота

Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота

книжку.
У деяких випадках доводиться зважати на значення компонентів а також значення відношень і внаслідок цього давати подвійне трактування членів речення. Так, у реченні:
Ще студеніє сніг між деревами-може він ще не скоро струхлявіє (В.Земляк)
компонент "між деревами" відповідно до своєї лексико-семантичної і структурної природи виражає просторове значенння (значення компонента). У межах речення при розташуванні компонента " між деревами " утворюється словосполучення "сніг між деревами", компоненти якого поєднані означальними відношеннями (значення відношення). Синтаксична роль залежного компонента "між деревами" грунтується як на його власній семантиці, так і на семантиці відношення до головного компонента "сніг".
Отже, "між деревами"- це означення з додатковим означенням місця, тобто обставинне означення. Поєднання різнорідних диференційних ознак у синтаксичних одиницях здебільшого зумовлюється накладанням власного значення відношення його до інших компонентів.
Словосполученню властива певна сематично-синтаксична організація, яка виявляється у сематико-синтаксичних відношеннях між його компонентами.
Підрядні і сурядні словосполучення розрізняються не тільки синтаксичними зв`язками, а й сукупністю сематично-синтаксичних відношень.
У підрядних словосполученнях виділяють таки три основні типи сематично-синтаксичних відношень :
1. Атрибутивні (означальні) відношення - відношення ознаки до предмета, наприклад : здібний учень, обдарований художник, мій учитель, зошит учня, будинок із цегли, людина в окулярах, прихід хлопця.
Атрибутивні відношення характерні дляіменникових словосполучень. У реченні залежне слово з цією сематикою виступає атрибутивною синтаксемою (сематико-синтаксична функція) і другорядним прислівним членом речення (формально-синтаксична функція ) .
Олександр Пархоменко впізнав свою дружину і побіг їй назустріч (П.Панч). Хвилі свіжого, пахучого повітря линули їм назустріч (М.Шеремет). На цьому їх і застали піхотинці, послані назустріч командиром стрілецької роти(О.Гончар).
2. Субтанціальні відношення - відношення предмета до дії, процесу, стану та інших ознак, наприклад : добувати нафту, принести води, оглянути місто, писати лист матері, накривати стіл скатертиною, дивитись у біноколь, читати вірш, пересіваючи борошно на сито, притаманий людині, схожий на артиста.
Субстаціальні відношення характерні для інфінітивних,дієприслівникових і дієприкметникових словосполучень. Ці відношення наявні у простому ускладненому реченні, за преміщення предиката з центральної позиції (присудкової позиції або з позиції співвідносного з присудком головного члена односкладового речення) у перфірійні (вторинні) для предиката позиції підмета, прислівного другорядного члена речення і детирмінантного члена речення.
3. Адвербіальні відношення - відношення обставини до дії, процесу, стану, якості тощо, наприклад : працювати влітку, знемагати з болю, творити для прийдешнього, ідучи на світанку, прибувши на відпочинок, зрадіти від зустрічі, принишклий у негоду, втомлений від подорожі.
Залежний компонент обставинного значення в підрядних словосполученнях приєднується до опорного слова, вираженого інфінитивом, дієприслівниковим або прикметниковим (дієприкметниковим).
Золотую тарілочку всі знають давно (Л.Глібов). Сіном пахне в темній клуні (М.Рильський).
Атрибутивні відношення конкретизують у словосполученнях так :
а) опорне називає предмет, а залежне-власне-ознаку : сивий дідусь, карі очі, широкий шлях, обдарована учениця;
б) опорне слово називає предмет, а залежне-особу, якій цей предмет належить : олівець учня, книжка дівчини, бритва батька, пензлик художника;
в) опорне слово називає частину предмета, а залежне-весь предмет : плюстка квітки, ножка стола,стіни будинку, двері кімнати;
г) опорне слово називає опредмечену дію, а залежне-діяча : політ комонавта, розмова інженера,спів дівчини, плач дитини, стрибок учня;
д) опорне слово називає опредмечену ознаку, а залежне-істоту чи предмет, якому властива ця ознака : скромність дівчини, бадьорість хлопчика, щірість друга. широчінь руки, хоробрість чоловіка тощо.
Об`єктні відношення можуть конкретизуватися в такий спосіб :
а) гловне слово називає діло, а залежне-власне об`єкт : принести фрукти, рубати дерево, виготовляти знаряддя, застилити ліжко, відчинити вікно;
б) головне слово називає діло, а залежне-адресат дії : писати матері, розповідати друзям, принести сестрі, подзвонити подрузі;
в) головне слово називає дію, а залежне-знаряддя дії : рубати сокирою, писати ручкою, привозити машиною.
Адвербіальні (обставинні) відношення також розчленовуються на ряд різновидів :
а) головне слово називає діло, а залежне-ознаку дії : наполегливо вчитися, сумно зітхати, сумлінно робити;
б) головне слово називає дію, а залежне-місце : сидіти на траві, стояти біля столу, грати у дворі, бігати по полю,співати у ванні;
в) головне слово називає дію, а залежне-напрямок дії : іти на пошту, поспішати зі школи, вібігати з дому.
У системі словосполучень відбуваються перехідні сематичні процеси, коли семантика компонента словосполучення взаємодіє з семантикою відношень. Багато словосполучень поєднують кілька значень, на семантику компонента нашаровується значення відношення. Нерідко поєднуються атрибутивні й обставинні значення (мандрівка в гори, овернення з міста ), атрибутивні і об`єктині (дума про тебе, написання книжки),
об`єктині і обставинні значення (стояти біля річки). Причиною такого синкретизму є те, що частина мови виконує не типову для себе функцію.
Характерно, що типовим семантико-синтачсичним відношеннями для іменикових словосполучень є атрибутивні, для прикметникових, інфінитивних та дієприслівникових словосполучень - субстанціальні та абвербіальні. Субстаціальні відношення відбивають вторину валентність предикатних слів, дереваційно пов`язаних з структурою сематично елементарних простих речень, а атрибутивні й адвербіальні грунтуються на семантико-синтаксичних відношеннях у складному реченні.
Семантико-синтаксичні відношення у підрядних словосполученнях виражаються узгодженими формами прикметників, відмінковими і прикметниково-відмінковими формами прикметників, прислівниками тощо.
Кожний компонент словосполучення, вступаючи в синтаксичний зв`зок з іншим компонентом, зберігає в собі спецефічні особливості морфологічної семантики, властивої йому як представникові відповідної частини мови. Морфологічна семантика пов`язаних у словосполучення його компонентів вступає у взаємодію, характер якої додатково увиразнюється типом синтаксичного зв`язку. В результаті взаємодії морфологічної семантики компонентів словосполучення між собою і з типом їх синтаксичної семантики словосполучення, який нашаровується в кожному окремому випадку на
Loading...

 
 

Цікаве