WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота

Cловосполучення – його будова , способи підрядного зв’язку , семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції - Дипломна робота


Дипломна робота
Cловосполучення - його будова , способи підрядного зв'язку , семантико - синтаксичні відношення між компонентами , функції
План
1. Вступ..................................................................................................................3
2. Розділ 1 .Загальне поняття про словосполучення.........................................5
3. Розділ 2 . Особливості будови словосполучень..........................................14
4. Розділ 3 . Способи підрядного зв'язку в словосполученнях......................28
5. Розділ 4 .Семантико - синтаксичні відношення між компонентами словосполучень...............................................................................................54
6. Висновки..........................................................................................................78
7. Список використаних джерел........................................................................82
Вступ
Синтаксична наука починалася з вивчення сполучення слів . Однак спершу докладніше почало розроблятися вчення про речення - у працях М.І.Греча , О.Х.Востокова , Ф.І.Буслаєва , О.О.Потебні та інших , а потім про словосполучення .
Значну роль у розробці теорії словосполучення відіграв П.Ф.Фортунатов .Він вважав словосполучення основною синтаксичною одиницею , яка може бути частиною речення чи цілим реченням . "Словосполученням у мові , - писав П.Ф.Фортунатов , - я називаю те ціле за значенням , яке утворюється сполученням одного повного слова ( не частки ) з іншим повним словом , чи буде це вираження цілого психологічного судження , чи вираженням його частини " . У зв'язку з цим словосполучення він поділяв на два типи - закінчені , тобто речення , і незакінчені .
О.М.Пєшковський також дотримувався в основному поглядів на словосполучення П.Ф.Фортунатова , тільки він не відмовився від поняття про речення . Визначення словосполучення у нього ще ширше , ніж у П.Ф.Фортунатова : " Словосполученням є два слова або ряд слів , об'єднаних у мові і в думці ".Під таке визначення словосполучення підпадають не тільки багатослівні , а й однослівні речення типу Зима . Морозить тощо .
Погляди О.М.Пєшковського значно вплинули на авторів українських граматичних праць . У більшості посібників з української мови для вищої школи словосполучення визначається майже так , як у О.М.Пєшковського .
Мета роботи - дати повний аналіз словосполучень , виділити їх особливості , принципи поділу , будову , функції .
Завдання роботи :
" виокремити особливості будови словосполучень в українській мові;
" виділити способи підрядного зв'язку у словосполученнях;
" виокремити основні типи семантико - синтаксичних відношень , які характерні для сурядних та підрядних словосполучень .
Актуальність роботи полягає у великій увазі до цієї синтаксичної одиниці, нові погляди на її вивчення та трактування .
Предметом дослідження є словосполучення .
Об'єктом дослідження - його будова , способи підрядного зв'язку , семантико - синтаксичні відношення між компонентами , функції .
Робота складається з чотирьох розділів ( " Загальне поняття про словосполучення " , " Особливості будови словосполучень ", " Способи підрядного звя'зку в словосполученнях ", " Семантико - синтаксичні відношення між компонентами словосполучень " ) , висновків та списку використаних джерел .
Розділ 1
Словосполучення - синтаксична конструкція , утворена поєднанням двох чи більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного зв'язку і відповідних йому семантико - синтаксичних відношень . Словосполучення мають певну структурну схему - типовий граматичний зв'язок , за яким будуються словосполучення у мовленні [ 56; 569 ] .
Під словосполученнями ми розуміємо такі семантико - синтаксичні єдності , утворені за нормами і правилами мови з двох чи більшої кількості повнозначних слів , які виражають єдину , хоч і в лексично членній формі , назву предмета , поняття чи уявлення . Поширення будь - якого повнозначного слова іншим повнозначним словом є не чим іншим , як словосполученням [ 55;12 ] .
Поєднання двох чи більше повнозначних слів відбувається на основі підрядного зв'язку . Це означає , що одне із цих слів підпорядковуюче ( головне , стрижневе , ведуче ) , друге - підпорядковане ( залежне ) , наприклад : радити учневі , повний сили , шостий від вікна , хтось із знайомих , дуже швидко , допомога брата , швидко взяв , піднести прапор , червоне полотнище швидко писати , малювати олівцем тощо .
Словосполучення , як і речення є об'єктом вивчення словотвору , але на іншому рівні . Це мінімальні синтаксичні одиниці , які є виразниками складних найменувань . Вони входять у синтаксично - комунікативну систему мови тільки у будові речення як його безпосередні складники . Словосполучення відрізняються граматичними значеннями , смисловими відношеннями та функціями від сполучень слів , які є основними структурними елементами речення - сполучення підмета з присудком . Словосполученню не властиві і суб'єктивно - об'єктивні синтаксичні категорії речення ( предикативність , інтонаційна закінченість , модальність ).
Від речення словосполучення відрізняється тим , що воно :
" Не є одиницею спілкування ( само по собі не передає ніякої інформації ) ;
" Не має інтонації , властивої реченню ;
" Є лише будівельним матеріалом для речення .
З реченням словосполучення споріднює те , що обидві ці одиниці складаються із слів , крім того , на основі словосполучень будуються речення . В "Русской грамматике " 1980 р . називаються такі специфічні риси словосполучення :
1. Воно має таку формальну і семантичну організацію , яка визначається видом підрядного зв'язку ;
2. Словосполучення має мовне значення , яке дорівнює відношенню між компонентами при підрядному зв'язку ;
3. Словосполучення може змінюватися відповідно до видозмін підпорядковуючого слова ;
4. Словосполучення має свої правила поширення і створення складніших конструкцій ;
5. Словосполучення має свої правила функціонування ;
6. Словосполучення має свої системні співвідношення із словосполученнями іншої будови [ 42 ; 80 ] .
Найголовніші відмінності між словосполученням і реченням полягають у протиставленні таких ознак , як некомунікативність / комунікативність , не предикативність / предикативність .
Більшість словосполучень , як і інші мовні одиниці , виникає в живому спілкуванні між людьми , тобто в тексті , в реченні . Проте це не означає , що словосполучення не може бути самостійною одиницею . При потребі , абстрагуючись від речення , можна розглядати сполучення слів для того , щоб докладніше виявити , які валентні особливості ( валентність - від лат. Valentia - здатність слова вступати в синтаксичні зв'язки з іншими словами ) того чи іншого слова , які зміни відбуваються з даними
Loading...

 
 

Цікаве