WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМовознавство, Філологія → Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

Вивчення байки Леоніда Глібова в початковій школі - Курсова робота

працелюбності та засудження неробства.
Людина повинна працювати, дбати про своє майбутнє, завтрашній день, не ледарювати, бо буде, як тому Конику, що проспівав усе літо, а тепер танцює "На морозі гопака".
Наведіть прислів'я, які підтверджували б головну думку байки.
Без труда нема плода.
Не розкусивши горіх, зерна не з'їси.
Хто не працює, той не їсть.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Зима спитає, де літо було.
Бджола мала, а й та працює.
Хто багато робить, той багатомає.
Слова-полова, а праця - диво.
Осінній день рік годує.
Під лежачий камінь вода не тече.
Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.
"Лебідь, Щука і Рак" (3-й клас)
Вивчення твору можна розпочати із роботи над змістом ілюстрації до байки. Вона полегшить роботу над самим жанром твору, допоможе дітям побачити фактичний зміст байки, вчитиме проникати в підтекст, бо кожний вислів змушує мислити - порівнювати, узагальнювати бачене, прочитане, прослухане, набуте за попередні роки.
- Ось на малюнку зображені персонажі байки "Лебідь, Щука і Рак" Л.Глібова, предмети, біля яких вони "трудяться", - добротний віз (відшліфована кожна дощечка), ремінна (вищого ґатунку) упряж, неважкий багаж - поклажа (всього два неповних мішки).
- Роздивіться, кого і як зобразив тут художник. (Гарного, білосніжного лебедя, який, розпростерши чудові крила, від натуги розкрив червоного дзьоба, хоче злетіти вгору. Ремінна упряж стримує його, не дає злетіти. Величезна темно-зелена Щука, вся в напрузі, бо і її стримує упряж, поспішає у воду. Вода в озері чи в річці прозора, навколо краса, цвіте латаття, в буйному розквіті очерет, темно-лені кущі верболозу. Велично красивий темно-сірий Рак, вирячивши очі, повзе, "рачкує" назад, ніби хоче виплутатися з упряжі).
- Подумайте і розкажіть про особливості поведінки чи життя кожного з цих персонажів. Що, наприклад, ви могли б сказати про Лебедя? (Це гордий, красивий птах, живе переважно на воді, може жити й на суші, але близько коло води, перелітний птах). А про Щуку? (Це хижа риба, живиться дрібною рибою, часто малими каченятами, гусенятами, живе в глибоких річках, озерах багатого десятків років, велика за розміром і масою). Що ви знаєте про Рака? (Також істота, яка живе в річках, ставках, любить чисту, прозору воду, замулені заглибини біля берегів, незвичайно пересувається з одного місця на друге - "задом наперед").
- Чи є щось спільне в усіх цих персонажів?
(Всі вони різні й за способом життя, зовнішніми і внутрішніми ознаками).
- Добре, що ви так детально розібралися у змісті ілюстрації.
- А тепер послухайте твір, де діють ці персонажі.
(Учитель виразно, в дещо уповільненому темпі, ніби розповідаючи, читає байку).
- Скажіть, що він вам нагадує?
(Віршовану казку. Тут діють тварини, вони домовляються про суто людські справи, пробують їх виконувати, але не все в них виходить).
- Прочитайте текст самостійно і скажіть, що вирішили тварини.
("Приставить хуру узялись").
- Можливо, багаж був великим?
(Ні, на малюнку показано, що там неповні мішки, або, як їх ще називають, клумаки. А в тексті про це сказано, що "Невелика, бачся, штука…").
- То в чому ж тоді справа? Чому Лебідь, Щука і Рак не можуть зрушити хуру (віз) з невеликим вантажем з місця?
- Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
- Якими словами передано дії кожного персонажа? Чи могли д іяти в одному напрямі персонажі?
(Ні)
- Чому? Що ж тоді хотів підкреслити автор такою домовленістю?
(Причина невдачі криється в непогодженості дій. Вони домовились зробити спільну справу (приставити хуру), але діяти спільно не вміли.
- Як ви гадаєте, чи випадково герої байки - птах, риба і рак?
(Мабуть ні. Автор підібрав таких дійових осіб, які ніяк не могли порозумітися, бо вони дуже різняться між собою).
- Який же висновок робить автор?
("Хто винен з них, хто ні - судить не нам, та тільки хура й досі там").
- Яка ж причина того, що віз і досі там?
(Відсутність погодженості дій, нерозуміння спільного в справі).
- Як про це говорить сам байкар?
("У товаристві лад - усяк тому радіє
Дурне безладдя лихо діє…").
- Як ви гадаєте, автор схвалює чи засуджує такий підхід до справи?
(Він просто висміює, засуджує його. Гостре засудження дій персонажів передано словами: "У діло, як на гріх, не діло - тільки сміх").
- Запам'ятайте цей вислів і користуйтеся ним при нагоді в своєму житті. Він допоможе вам влучно оцінити зміст роботи та її результати, коли немає погодженості між діями виконавців.
- Ще раз перечитайте байку і визначте, де ту повчання.
("Де згоди доброї в товаришів нема, до діла братись там, дарма…", "судить не нам, та тільки хура й досі там").
Прийоми роботи на уроці, що сприяють кращому засвоєнню байки.
Кажучи про окремі прийоми, до яких вдається вчитель у процесі навчання дітей, слід наголосити, що ефективним вважається той прийом, який сприяє дитині і підтримує її у додержанні принципу щирості переживань.
На перших етапах усієї цієї аналітичної роботи вчитель постійно нагадує учням про ті вимоги, які обумовлюються змістом і специфікою байки:
1. Необхідно вчитатися в текст, щоб збагнути, що хотів сказати автор, змалювавши ту чи іншу картину чи ситуацію; як він сам ставить до зображеного ним (тобто розібратися в ідейному змісті твору).
2. Читач не може бути байдужим до того, що він збирається аналізувати: його завдання - відбити ідеї, почуття і настрої автора, а також своє особисте ставлення до твору, який він читає.
3. Хто читає вголос, той мусить адресувати своє читання слухачам (у даному разі класові). І йому треба намагатись читати так, щоб слухачі правильно зрозуміли його, щоб вони перейнялися його ентузіазмом, його настроями.
Уся робота під час вивчення байки більшою мірою, ніж всі ніші види робіт з художнім текстом, ґрунтується на високій майстерності вчителя та його педагогічному тексті.
"Без творчості, без одухотвореності процесом і результатами творення духовних цінностей неможливо уявити життя дитини", - писав В.Сухомлинський.
Вступне слово вчителя.
За столом сидів чоловік, сивий, високочолий, з орлиним носом. Перед ним лежав аркуш паперу, який він розглядав через лупу. Коли підводи голову, вражали його великі, ніби застиглі у здивуванні очі. Чоловік був майже сліпий. Час від часу він відкладав лупу набік і навпомацки писав під лінійку.
Зайшов поштар, і з його рук, як голуби, випурхнули конверти. На одних вправною рукою дорослого написано: "Леоніду Івановичу Глібову", а на інших - невпевнені дитячі кривулі: "Дідусеві Кениру…".
Старий, немічний, підходить він до вікна, розгортає листи, і його очі враз ніби оживають: не забувають люди…
- Як ви гадаєте, чому до нього, непоказного дідуся, звернута увага й любов стількох дорослих і
Loading...

 
 

Цікаве